Рішення № 10092723, 22.06.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.10           Справа № 4/52-10. Суддя господарського суду Сумської області Лугова Н.П., розглянувши матеріали справи, -

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство метал», м.Луганськ

До відповідача           Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об”єднання ім. Фрунзе», м.Суми           

про стягнення           269 568 грн. 08 коп.

Представники:

від позивача:           Мороз О.В., довіреність № 10-Д від 01.04.2010р.

від відповідача:           Ротт А.О., довіреність № 18-49/284 від 06.08.2009р.

У судовому засіданні брали участь: помічник судді Третяченко Ю.М.

          Згідно судової ухвали від 08.06.2010р. справу було передано для подальшого розгляду судді Луговій Н.П., у судовому засіданні, що відбулося 14.06.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було оголошено перерву до 21.06.2010р., 21.06.2010р. було оголошено перерву до 22.06.2010р.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 269568 грн. 08 коп. заборгованості, в т.ч. 238961 грн. 45 коп. основний борг, 11948 грн. 07 коп. пені, 15771 грн. 45 коп. інфляційних збитків та 3 % річних в сумі 2887 грн. 11 коп. за поставлений позивачем товар у вигляді металопрокату згідно укладеного між сторонами по справі договору купівлі - продажу металопрокату № 3/124 від 31.07.2009р.

          Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що згідно видаткової накладної № ТНД - 000068 від 30.09.2010р. позивач здійснив поставку листів нержавіючої сталі розміром 4,0х1500х6000 (08Х18Н1ОТ) загальною кількістю 1,072 тон на загальну суму 35208 грн. 17 коп. Проте, відповідно до умов Специфікації № 2 до договору, позивач мав поставити зазначені листи загальною кількістю 1,2 тон на загальну суму 39 412 грн. 13 коп.

          Крім того, як вказує відповідач, листи нержавіючої сталі розміром 16,0х1500х6000 (08Х18Н1ОТ) були поставлені позивачем у кількості 2,372 тон на загальну суму 79999 грн. 31 коп., коли, відповідно до умов Специфікації № 2 до договору, позивач мав поставити зазначені листи у кількості 2,37 тон на загальну суму 79 931 грн. 85 коп., а поставка листів нержавіючої сталі розміром 14,0х1980х6210 та 14,0х2000х8000 (08Х18Н1ОТ) умовами Специфікації № 2 до договору взагалі не передбачена.

          Згідно видаткової накладної № ТНД-000071 від 28.10.2009р. позивач здійснив поставку листів нержавіючої сталі розміром 1,0х1000х2000 (08Х18Н1ОТ) в кількості 3,091тон на загальну суму 138961 грн. 46 коп., коли умовами Специфікації № 2 до договору передбачено, що позивач мав поставити листи кількістю 3,00 тон на загальну суму 112392 грн. 00 коп.

          Також, відповідач посилається на те, що строком поставки товару за Специфікацією № 2 до договору є вересень 2009р., проте товар за видатковою накладною № ТНД - 000071 був поставлений лише 28.10.2009р.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, оцінивши та дослідивши надані докази, суд встановив наступне:

          31.07.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі - продажу № 3/124, у відповідності до п.1.1. якого постачальник (позивач) зобов”язався передати у власність покупцеві (відповідачеві), а покупець (відповідач) зобов”язався прийняти та оплатити продукцію на умовах даного договору, ціна, кількісні та якісні характеристики та строки поставки визначені в специфікаціях, що є невід”ємною частиною договору.

          Згідно п.2.1. вищевказаного договору передбачено, що поставка товару здійснюється погодженими партіями у відповідності до специфікацій.

Пунктом 2.3. зазначеного договору передбачено, що датою поставки товару (партії товару) вважається дата передачі товару покупцеві (позивачеві), вказана в товарно - транспортній накладній на товар (партію товару).

Крім того, у відповідності до п. 2.6. договору, строки поставки товару вказуються в специфікаціях до договору.

У відповідності до п.3.1. договору, загальна вартість договору орієнтовно складає 990 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 165 000 грн. 00 коп., що включає вартість товару та витрати в залежності від умов поставки та визначається як загальна вартість товару, поставленого у відповідності до специфікацій до договору. Також, пунктом 3.2. договору, передбачено, що умови та порядок оплати товару вказується у специфікаціях.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до специфікації № 2 від 11.09.2009р., позивач мав поставити відповідачеві товар - металопрокат загальною вартістю 408 402 грн. 46 коп.

При цьому, відповідач мав здійснити 20 % передоплати за поставлений товар та 80 % вартості товару мав оплатити на протязі 10-ти календарних днів з дати поставки металопрокату, строком поставки є - вересень 2009р.

Згідно статей 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов”язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач згідно видаткових накладних № ТНД - 000068 від 30.09.2009р. на суму 268568 грн. 26 коп. та № ТНД - 000071 від 28.10.2009р. на суму 138961 грн. 46 коп. поставив відповідачеві товар - металопрокат на загальну суму 407 529 грн. 66 коп.

          Проте, в порушення умов договору відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар та станом на 18.02.2010р. за ним рахується борг на загальну суму 238961 грн. 45 коп.

Слід зазначити, що позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009р. по 01.01.2010р. у відповідності до якого відповідач визнав суму боргу у розмірі 238961 грн. 45 коп.

          Згідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

          Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що поставлений металопрокат не відповідає об”ємам та строкам поставки, передбачених договором № 3/124 від 31.07.2009р. (специфікації № 2), а тому, таку поставку, на думку відповідача, не можна вважати поставкою на умовах договору.

          Проте, дане твердження відповідача не може бути взято судом до уваги, оскільки в матеріалах справи знаходиться платіжне доручення від 28.10.2009р. на суму 86568 грн. 26 коп., що свідчить про часткову оплату відповідачем за лист нержавіючої сталі отриманого згідно видаткової накладної № ТНД 000068 від 30.09.2009р. згідно умов договору.

          Отже, на момент оплати відповідач отримав товар та незважаючи на відхилення в масі та розміру товару частково оплатив його вартість.

          Крім того, у відповідності до Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання по кількості П-6, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965р. № П-6, зі змінами від 29.12.1973р. та від 14.11.1974р., приймаючи товар та виявивши невідповідність кількості товару, відповідач повинен був зупинити прийомку та викликати представника відправника з метою складання двостороннього акту прийомки.

Але, відповідно до матеріалів справи, відповідач прийняв товар без будь-яких заперечень, про що свідчить підпис особи яка отримала товар в видаткових накладних.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що порушенням зобов”язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

          Умовами договору, а саме, п.6.3. передбачено, що у разі порушення договірних зобов”язань добросовісна сторона має право стягнути на свою користь з винної сторони пеню. А саме, у випадку прострочки оплати товару по договору покупець (відповідач) має сплатити постачальникові (позивачеві) пеню в розмірі 0,2% простроченого платежу за кожний день прострочки за кожний день прострочки, але не більше 5 % простроченого платежу.

          Зокрема, за період з 28.09.2009р. по 25.03.2010р. позивачем було нараховано відповідачеві пеню на суму 11948 грн. 07 коп.

          У відповідності до ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право, зменшувати у вийняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов”язання.

          Представник відповідача заявив клопотання про зменшення суми пені посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

Враховуючи, значний розмір заборгованості, фінансовий стан відповідача та стратегічне значення підприємства відповідача для регіону Сумської області, суд вважає за доцільне зменшити суму пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1000 грн. 00 коп.

          Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

Отже, з відповідача за несвоєчасне виконання грошового зобов”язання підлягає стягненню 15771 грн. 45 коп. інфляційних збитків та 3 % річних в сумі 2887 грн. 11 коп.           

Факт заборгованості відповідача в сумі 258620 грн. 01 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими накладними, довіреністю та актом звірки розрахунків.

          Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості в розмірі 258620 грн. 01 коп., суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються судові витрати: 2586 грн. 20 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, -

                                                            СУД ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково - виробниче об”єднання ім. Фрунзе» (40004, м.Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс агентство метал» (94206, Луганська область, м.Алчевськ, вул. Волгоградська, 132, блок В, офіс 422, в 47, код 35785206) 258620 грн. 01 коп. заборгованості, в т.ч. 238961 грн. 45 коп. основний борг, 1000 грн. 00 коп. пені, 15771 грн. 45 коп. інфляційних збитків та 3 % річних в сумі 2887 грн. 11 коп.; судові витрати: 2586 грн. 20 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя