Рішення № 10092700, 25.06.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2010 р. Справа № 18/76

за позовом Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Дубенський комбінат хлібопродуктів"

до відповідача Сільськогосподарський виробничий кооператив "Варковицький"

про стягнення заборгованості в сумі 485 474 грн. 38 коп.

Суддя Тимошенко О.М.

Представники:

Від позивача : Дзюбак Є.Ф.

Від відповідача : Марчук Р.І.

В судовому засіданні 22 червня 2010 року оголошено перерву до 25 червня 2010 року для виготовлення та оголошення повного тексту рішення.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 485474,38 грн., з яких: 34474,38 грн. –основний борг, 451000,00 грн. –штраф. В обґрунтування вимог зазначає, що відповідачем порушено умови договору № 34 від 07.07.2008 року про надання послуг по прийманню, сушці, очистці та зберіганні зернових та олійних культур в частині оплати наданих послуг. В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивачем не доведено факту виконання власного обов’язку по зберіганню та доведенню до відповідної кондиції прийнятого на склад зерна ріпаку; не доведено наявності заборгованості в сумі 34474,00 грн.; позивач не виставляв рахунків за надані послуги та між сторонами не було підписано акту прийому-передачі виконаних робіт, як підставу для проведення розрахунків. Окрім цього зазначає, що позивач в порушення вимог Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" не оформляв складські документи на прийняте зерно, що свідчить про безпідставність та недоведеність позовних вимог. Разом з цим відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу. Враховуючи викладене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2008 року між дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" (далі –зерновий склад) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Варковицький" (далі –поклажодавець) було укладено договір № 34, предметом якого є послуги відповідального зберігання зернових, зернобобових та олійних культур (далі - зерно), що доставляються до зернового складу на ім’я поклажодавця. Зерно, що доставляється на зберігання зерновому складу згідно із цим договором, є власністю поклажодавця.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором складського зберігання, правове регулювання якого здійснюється ст.ст. 956-966 Цивільного кодексу України. Враховуючи специфіку договору (зберігання зерна, зернобобових та олійних культур), відносини за договором регулюються спеціальним Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Відповідно до норм Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 26).

За умовами ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

В цілому вищевказаний договір відповідає типовому договору, затвердженому постановою КМУ від 11.04.2003 р. № 510, однак містить конкретизацію в частині переліку послуг (п. 2.1.4) тощо. Внаслідок цього суд вбачає, що договір від 07.07.2008 року № 34 містить елементи договору про надання послуг, оскільки окрім приймання, зберігання та відвантаження зерна зерновим складом надаються супутні послуги (очищення, сушіння).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07.07.2008 року по 13.07.2008 року відповідачем було завезено на склад позивача 107830 тон ріпаку фізичної ваги врожаю 2008 року, що стверджується товарно-транспортними накладними №№ 22, 31, 39, 51, 65, 73, 94, 95.

Позивачем були надані відповідачу послуги по прийманню, сушці і очистці завезеного зерна ріпаку на суму 34474,38 грн., що відображено у реєстрах накладних на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку (п. 7 розділу ІІІ реєстру) за №№ 22, 31, 39, 51, 65, 73, 94, 95. (а.с. 13, 17, 20, 22, 26, 29, 31, 33). Внаслідок проведення сушки і очистки ріпаку загальна залікова вага останнього склала 90736 тон (п. 1 розділу ІІІ реєстру).

Таким чином факт приймання зерна ріпаку від відповідача та надання вищевказаних послуг підтверджується зазначеними документами. Сума наданих послуг в розмірі 34474,38 грн. також узгоджується відповідачем, що відображено у Акті звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2010 року та листі-відповіді СВК "Варковицький" № 22 від 02.02.2009 року (а.с. 49, 51).

Згідно п. 2.1.4 договору № 34, поклажодавець зобов’язується сплачувати послуги з приймання, зберігання, очищення, сушіння, відвантаження зерна та інших послуг відповідно до умов даного договору. Пунктом 3.4 договору визначено тарифи на види послуг, які надаються зерновим складом. Як встановлено судом, визначений у п. 7 розділу ІІІ реєстрів розрахунок послуг відповідає визначеним договором тарифам.

За умовами п.п. 3.1, 3.2 договору розрахунки за надані послуги здійснюються в грошовій або натуральній формі (зерно, послуги), погодженій сторонами. Поклажодавець сплачує вартість фактично наданих послуг щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця, відповідно до виставлених зерновим складом рахунків.

Як зазначає позивач у п. 5 заперечень від 16.06.2010 року, на прохання керівництва СВК "Варковицький", рахунок № 332 на оплату за надані послуги в сумі 34474,38 грн. та акт виконаних робіт № 247 було виставлено 25 грудня 2008 року.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги за умовами п. 3.2 договору у строк до 10 січня 2009 року.

Поряд з цим, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 6 від 29.12.2008 року з вимогою розглянути останню в місячний термін та оплатити надані послуги в сумі 34474,38 грн. (а.с. 50). У відповідь на претензію, листом від 02.02.2009 року № 22 СВК "Варковицький" висловило прохання пролонгувати заборгованість в сумі 34474,38 грн. до 01.09.2009 року в зв’язку з тяжким фінансовим становищем. (а.с. 51). Позивач погодився відтермінувати сплату боргу до 01.09.2009 року, що відображено останнім у листі № 134 від 18.09.2009 року. (а.с. 52).

Зважаючи, що заборгованість не була погашена відповідачем в обумовлений строк (до 01.09.2009 року), позивач в грудні 2009 року двічі направляв на адресу відповідача претензію № 4 з вимогою оплати боргу, однак відповідач заборгованість не погасив.

Доказів сплати боргу відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34474,38 грн. обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню відповідно до ст. 525, 526, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 451000,00 грн. штрафу судом встановлено та враховано слідуюче.

Пунктом 4.3 договору визначено, що у випадку прострочення термінів платежу, передбаченого п. 3.2 цього договору, поклажодавець сплачує зерновому складу штраф в розмірі 1000,00 грн. за кожний день порушення строку оплати.

За умовами ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки (штраф, пеня) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Керуючись даним пунктом позивач здійснив нарахування штрафу за період прострочення з 01.09.2008 року по 09.04.2010 року (451 день) в загальній сумі 451000,00 грн. (а.с. 54).

Суд не погоджується з наведеним розрахунком з огляду на таке.

Як зазначено вище, згідно виставленого рахунку № 332 від 25.12.2008 року відповідач зобов'язаний був здійснити оплату до 10.01.2009 року. Тобто порушення зобов'язання і відповідно підстави для нарахування санкцій виникали після 10.01.2009 року. Однак, в подальшому за згодою сторін строк платежу було відтерміновано до 01.09.2009 року. Таким чином нарахування штрафних санкцій за період до 01.09.2009 року є неправомірним, оскільки термін виконання зобов'язання за згодою сторін було відстрочено.

За умовами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Умовами договору № 34 від 07.07.2008 року більш тривалого строку нарахування штрафних санкцій не визначено.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги факт прострочення зобов'язання з боку відповідача, нарахування штрафних санкцій в даному випадку повинно здійснюватись з 01.09.2009 року по 01.03.2010 року (протягом шести місяців –180 днів). За таких обставин сума штрафу, яка підлягає задоволенню судом, становить 180000,00 грн. (180 х 1000,00 = 180000,00).

За наведених обставин заява відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про нарахування штрафу задоволенню не підлягає, оскільки строк позовної давності не сплив.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, які грунтуються на відсутності оформлених складських документів по прийняттю ріпака на зерновий склад, оскільки позивач не заявляє до стягнення будь-якої заборгованості за зберігання зерна, а борг рахується лише за надані послуги по очистці та сушінню. За таких обставин судом не досліджується питання зберігання зерна ріпаку на зерновому складі і його подальшої передачі товариству "Вісава" та не надається оцінка діям позивача в даному аспекті.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 214474,38 грн., з яких: 34474,38 грн. –основний борг, 180000,00 грн. –штраф. Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених становить 44,2%.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Варковицький" (35600, с. Варковичі, Дубенський район, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30626390) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Дубенський комбінат хлібопродуктів" (35600, м. Дубно, вул. Залізнична, 50, Рівненська область, код ЄДРПОУ 00955779) - 34474 грн. 38 коп. боргу, 180000 грн. 00 коп. штрафу, 2145 грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита, 104 грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Суддя Тимошенко О.М.

повний текст рішення підписано та оголошено сторонам 25.06.2010 року