Рішення № 10092193, 16.02.2010, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2010 Справа № 10/129-09                     

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 4 (м. Лубни) Полтавської філії, 37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Радянська, 1/5

до Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Весна", 37524, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Єнківці, вул. Польова, 2

про стягнення 482, 30 грн.,

Суддя Ківшик О.В.

Представники

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.          

Суть спору : розглядається позовна зава Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 4 (м. Лубни) Полтавської філії, м. Лубни про стягнення з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Весна", с. Єнківці 482,30 грн. заборгованості, що виникла за умовами укладеного між сторонами 07.05.2002 р. договору про надання послуг електрозв'язку № 331 за період з липня 2008 року по березень 2009 року, в тому числі 464,65 основна заборгованість та 17,65 грн. пеня.

Позивач в судове засідання не з'явився, в попередньому засіданні заявив, що наполягає на позовних вимогах, на виконання вимог суду надав витребувані судом документальні докази.

Відповідач представництво у судове засідання втретє не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, оскільки :

(1) відповідачем отримані ухвали суду, про що свідчать повідомлення № 28911022, № 6615029 та № 92482, про вручення відповідачу поштових відправлення (ухвали суду про порушення провадження у справі від 03.12.2009 р., ухвал суду про відкладення розгляду справи від 24.12.2009 р. та 28.01.2010 р.).

(2) у суду відсутні відомості щодо реєстрації зміни місцезнаходження Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Весна", с. Єнківці;

(3) до компетенції господарських судів не входить установлення фактичного місцезнаходження учасників процесу.

З огляду на вищевикладене, а також достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті (неявка відповідача цьому не перешкоджає), суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані докази,

встановив:

07.05.2002 року Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 4 (м. Лубни) Полтавської філії, м. Лубни (підприємство зв'язку) та Господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Весна", с. Єнківці (споживач) уклали договір № 331П на надання послуг електрозв'язку.

Відповідно до умов даного договору ВАТ "Укртелеком" в особі в особі Центру електрозв'язку № 4 (м. Лубни) Полтавської філії, м. Лубни (підприємство зв'язку) зобов'язувалося надавати Господарському товариству з обмеженою відповідальністю "Весна", с. Єнківці (споживачу) безперебійні і якісні послуги телефонного зв'язку, а споживач зобов'язувався сплачувати за одержані послуги за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством, за кожний попередній місяць протягом десяти днів з моменту з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 4.1 та п. 4.5 Договору).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" та п. 32, п. 33 "Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг", затверджених Постановою Кабінету міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, зазначені послуги підлягають оплаті.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач не проводив своєчасно розрахунки за надані йому послуги, за період з липня 2008 року по березень 2009 року за даними позивача утворилася заборгованість в сумі 464,65 грн., що не погашена на момент звернення з даним позовом. Зазначене підтверджується розрахунком основного боргу, наявним у матеріалах справи.

Позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 482,30 грн. заборгованості за послуги телефонного зв'язку за умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг електрозв'язку № 331П від 07.05.2002 р., в тому числі: 464,65 основна заборгованість та 17,65 грн. пеня. за несвоєчасне виконання зобов'язань.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 525 та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання з надання послуг телефонного зв'язку за договором про надання послуг електрозв'язку № 331П від 07.05.2002 р.. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором про надання послуг електрозв'язку та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України не оплатив вартість отриманих послуг. Заборгованість останнього на момент подання позову за отримані послуги складає 464,65 грн.. Дана обставина відповідачем не спростовується.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за період з липня 2008 року по березень 2009 року в сумі 464,65 грн. обґрунтовані як поданими доказами, так і нормами права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.8 Договору передбачено, що в разі невиконання відповідачем своїх зобов’язань по договору щодо проведення своєчасних розрахунків за отримані послуги, нараховується пеня в розмірі 1% від затриманих платежів, за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 17,65 грн. грн. за період з липня 2008 року по березень 2009 року відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд визнає правомірними.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями) судові витрати з оплати державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Весна" (37524, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Єнківці, вул. Польова, 2), р/р 26000179010067 в ПРУ КБ Приватбанк, МФО 331401, код ЗКПО 23276294 на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру електрозв'язку № 4 (м. Лубни) Полтавської філії (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Радянська, 1/5), р/р 26008133070113 в ПОД Райффайзен банк "Аваль", м. Полтава МФО 331605, код 01186975: 464,65 боргу; 17,65 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ КІВШИК О.В.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.