Рішення № 100920876, 26.10.2021, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2953/16-а

Провадження № 2-а/345/1/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2021 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області:

в складі: головуючого-судді Якиміва Р.В.

з участю секретаря – Баран В.В.

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Калуської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, -

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Шпитального Р.Р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вище зазначеним адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 25.02.2015 року №1062 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 » прийнятого депутатами на сорок шостій сесії, шостого демократичного скликання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.02.2015 на 46 сесії, шостого демократичного скликання депутати Копанківської сільської ради Калуського району прийняли рішення №1062 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 », яким надали дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку в розмірі 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Позивач вважає наведене рішення протиправним, оскільки 25.02.2015 року у Копанківській сільській раді не було обрано секретаря та відсутні відомості про кількісний склад самих депутатів. Згідно плану – схеми земельна ділянка ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 становить 0,12 га, однак відповідач чомусь надав ОСОБА_2 0,2500 га, тобто відбувся приріст земельної ділянки ще на 0,13 га. Крім того у оскаржуваному рішенні не міститься вступної та описової частини, не вказано на підставі яких правовстановлюючих документів надано право ОСОБА_2 на здійснення нею дій для передачі їй земельної ділянки у приватну власність, відсутні посилання на норми чинного законодавства. З цих підстав просив скасувати рішення Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 25.02.2015 року №1062 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 » та стягнути судові витрати по справі.

Третя особа ОСОБА_2 направила до суду заперечення проти позову, в якому зазначила, що земельна ділянка, якою вона користується та її частина, яка є предметом спору у справі, надана їй в користування по спадщині від батька ОСОБА_3 , який загинув у 1944 році. Належність їй спірної ділянки підтверджено неупередженою комісією ще 23.10.2009, а саме складеним актом встановлення меж земельних ділянок та встановленими межовими знаками. Однак, позивач умисно зруйнував межові знаки, викинувши їх на город ОСОБА_2 . Також, комісією повторно 18.03.2011 складено акт встановлення меж земельних ділянок та усно попереджено позивача про адміністративну відповідальність за руйнування межових знаків. Крім того, довідкою від 25.07.2011 за №729, виданою виконком Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області знову ж таки підтверджується належність ОСОБА_2 спірної землі. На фотографіях зроблених із супутника та доступних у мережі Інтернет можна чітко побачити межу, яка проходить між землею ОСОБА_2 та землею ОСОБА_1 , відповідно можна зробити висновок, що частина землі яка оспорюється належить ОСОБА_2 . Просила суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у адміністративному позові. Просив скасувати рішення Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 25.02.2015 року №1062 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 » та стягнути судові витрати по справі.

Представник відповідача Калуської міської ради позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, оскільки рішення Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 25.02.2015 року №1062 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 » прийнято у межах чинного законодавства.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, з невідомих для суду причин, однак в матеріалах справи наявне заперечення проти позову та висловлена думка щодо предмету спору.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності винесення депутатами Копанківської сільської ради Калуського району рішення №1062 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 ».

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 звернулась із заявою до Копанківської сільської ради Калуського району, в якій просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку. За результатом розгляду заяви 25.02.2015р. Копанківська сільська рада на сорок шостій сесії шостого демократичного скликання прийняла рішення №1062, яким надала дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.6).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданим державним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Гошовською Л.С. від 28.02.1996 року та зареєстровано Івано-Франківським ОБТІ ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_2 (а.с.7).

Водночас суд констатує, що, позивачем не надано суду доказів вважати, що земельна ділянка в АДРЕСА_2 належить йому на праві власності, відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі ОСОБА_1 суду не надано.

Позивач вважає Рішення №1062 протиправним, оскільки 25.02.2015 року у Копанківській сільській раді не було обрано секретаря та відсутні відомості про кількісний склад самих депутатів.

Суд вважає таке твердження позивача хибним, як вбачається із фотокопії Протоколу 46 сесії, шостого демократичного скликання депутатів Копанківської сільської ради Калуського району, який наданий позивачем, таке засідання відбулось 25.02.2015 року, були присутні 16 чоловік, відкрив і вів сесію сільський голова Василь Романович. При цьому на порядку денному був поставлений проект рішення «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 ». За нього депутати проголосували одноголосно, рішення прийнято (а.с.42-43).

Позивач зазначає, що згідно плану – схеми земельна ділянка ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 становить 0,12 га та є суміжною із земельною ділянкою ОСОБА_1 , прийняте рішення сільською радою порушує його права, оскільки на його думку також долучено близько 7 кв. м. його земельної ділянки.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України справи, що виникають, зокрема, із земельних правовідносин, розглядаються у порядку цивільного судочинства.

Тобто, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Виходячи з наведених норм, можна зробити висновок, що здійснення захисту такого цивільного права, як і встановлення його існування, не віднесено до компетенції адміністративного суду, а при розгляді вказаної адміністративної справи судом надано вище оцінку правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо прийняття та дотримання процедур при прийнятті оскаржуваного рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус сільських, селищних, міських рад визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що ради є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, земля, що є в комунальній власності територіальної громади села. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3 та 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України.

Зокрема, за змістом пунктів "а" і "б" частини 1 коментованої статті Кодексу до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до цього Кодексу

При цьому, відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 вказаної статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

З огляду на встановлені вище обставини, Копанківська сільська рада Калуського району Івано-Франківської області за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 відповідно до вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України прийняла рішення №1062 від 25.02.2015 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 », яким надала ОСОБА_2 відповідний дозвіл.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та прийнятих рішень, натомість позивачем не обґрунтовано незаконність прийнятого 25.02.2015 Копанківською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області рішення №1062 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 ». Також позивачем під час розгляду справи не доведено порушення вимог чинного законодавства під час прийняття вище зазначеного рішення.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Копанківської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 25.02.2015 року №1062 «Про дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_2 »

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення на його користь понесених ним судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Калуської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Повний текст рішення складено 01.11.2021.

Суддя