Ухвала суду № 100920234, 09.11.2021, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер № 181/811/21

Провадження №1-кп/181/88/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року смт Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Макогон І.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт. Межова кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021040000000528 від 21 липня 2021 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ясинувата Донецької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 320 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

зі сторони обвинувачення: прокурора – Сліпченка В.В.,

зі сторони захисту: обвинуваченої – ОСОБА_1 , захисника Руденка О.В.,

В С Т А Н О В И В:

У провадження Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12021040000000528 від 21 липня 2021 року, відносно ОСОБА_1 ,, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 320 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурором клопотань заявлено не було, прохав суд призначити справу до судового розгляду, проти повернення обвинувального акту заперечує.

Захисник обвинуваченого у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, який затвердив даний обвинувальний акт, у зв`язку з його невідповідністю ч.2 ст. 291 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала клопотання захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, суд вважає, що клопотання захисника Руденка О.В. підлягає задоволенню, а обвинувальний акт поверненню прокурору, який його затвердив на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачуться на її користь .

П. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України врегульовано, що обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступі тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021040000000528 не містить у достатній мірі викладу фактичних обставин кримінального правопорушення. Так, у обвинувальному акті відсутні посилання на відповідний пункт інструкції з визначення функціональних обов`язків касира в аптечних закладах ТОВ «Факультет-Ф», яким передбачено обов`язки касира, в даному випадку ОСОБА_1 щодо обігу наркотичних засобів та на відповідний пункт договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Також відсутнє посилання на відповідний наказ про визначення ОСОБА_1 відповідальною особою за обіг наркотичних (чи, хоча б, лікарських) засобів, обвинувальний акт не містить у собі посилання на те, що ОСОБА_1 ознайомлена під особистий підпис з Порядком провадження діяльності, пов*язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 року № 589.

Зазначення у обвинувальному акті вказаних вище обставин у даному кримінальному провадженні має визначальне значення, оскільки, як відомо, суб`єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 320 КК України – спеціальний. Ним є особа, яка внаслідок службового становища чи виконуваної роботи (фахових обов`язків) зобов`язана була додержуватися встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (наприклад, провізор, технолог чи завідувач аптеки; матеріально відповідальна особа, уповноважена зберігати наркотичні засоби психотропні речовини чи прекурсори; викладач, якому наркотичні засоби чи психотропні речовини, видані для проведення практичних занять зі студентами).

Крім того, слід зауважити, що правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі і об`єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісно та в повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що, безперечно, порушує право особи на захист, а, як наслідок, може слугувати беззаперечною підставою для скасування вироку суду.

У обвинувальному акті зазначено: «Своїми умисними діями, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.1 ст. 320 КК України, а саме порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 1 ст. 320 КК України - Порушення встановлених правил посіву або вирощування снотворного маку чи конопель, а також порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин».

У постанові від 24 листопада 2016 року у справі N 5-328кс-16, переглядаючи судові рішення з підстав, передбачених пунктом 2 ст. 445 КПК України, яка є обов`язковою для виконання, Верховний Суд України зазначив, що аналіз цієї норми (пункту 5 частини другої статті 291 КПК), а також норм, що формують інститут обвинувачення у вітчизняному кримінальному процесі, свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:

1) фактичних обставин кримінального правопорушення;

2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення");

3) формулювання обвинувачення.

При цьому, як зазначено далі у вказаній постанові, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, як підкреслено у наведеній постанові, - є головним, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. З огляду на це обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, мають бути викладеними чітко і конкретно, та наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

На відповідному системному підході до тлумачення норм права з врахуванням обставин конкретного кримінального провадження для дотримання засад законності у своїй практиці наполягає Верховний Суд.

Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к прямо зазначено, що «наслідком ігнорування певних способів тлумачення норм, зокрема, функціонального, системного, порівняльного, може стати також превалювання формального підходу (форми) до розуміння над змістом (суттю) обставин кримінального провадження, які мають бути досліджені всебічно, повно та неупереджено для дотримання засади законності, передбаченої статтею 9 КПК України».

Наведена позиція свідчить, що до оцінки дотримання принципу законності необхідно підходити системно, а не формально.

Європейський суд з прав людини у п. 34 рішення у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, суд вказав, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Наведене кореспондується з положеннями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року N8, за змістом яких суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Отже, безумовною є вимога про те, щоб обвинувачення та його формулювання повинні бути викладені настільки конкретно, в тому числі з відображенням часу, місця, способу, інших обставин, мотивів вчинення діяння, щоб це забезпечило право на захист.

Вивченням змісту обвинувального акту встановлено, що ці вимоги при його складанні виконані не були.

При цьому, Верховний Суд України також звернув увагу на необхідність дотримання правових позицій, викладених у міжнародних джерелах права. Так, у рішенні від 25 липня 2000 року у справі "Маттоціа проти Італії" Європейський суд з прав людини зазначив, що: "Обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції.

У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі "Даллос проти Угорщини", п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції").

Ці вимоги стороною обвинувачення в даному обвинувальному акті не дотримані, оскільки, з викладених у ньому даних взагалі не зрозуміло, у якому саме кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст. 320 КК України, обвинувачується ОСОБА_1 : чи то у порушенні встановлених правил обігу наркотичних засобів; чи у порушенні встановлених правил посіву снотворного маку; чи у порушенні встановлених правил вирощування конопель; чи у порушенні встановлених правил зберігання прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів чи речовин; чи в будь-якому іншому кримінальному правопорушенні з переліку, передбаченого цією нормою КК України.

Також в обвинувальному акті відсутнє будь – яке посилання, яким чином виявлено факт вчинення кримінального правопорушення ( за рахунок використання такої НСРД як контроль за вчиненням злочину, а саме оперативної закупки чи завдяки іншим обставинам ).

Суд звертає увагу , що до матеріалів кримінального провадження, яке розглядається судомі які є в реєстрі матеріалів досудового розслідування, але не додані : постанови про визначення групи прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у кримінальному провадженні та групи слідчих у цьому ж провадженні .

Таким чином, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120210 40000000528 відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Таким чином, у зв`язку з неповним викладенням фактичних обставин кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України і підлягає поверненню прокурору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314-316 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021040000000528 від 21 липня 2021 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 320 КК України, -повернути прокурору.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Межівський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Л. Ф. Літвінова