
Єдиний унікальний номер 205/1146/20
Провадження № 1-кп/205/107/21
У Х В А Л А
09 листопада 2021 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Тауса М.М.
суддів - Калініченко Г.П., Скрипник К.О.,
при секретарі - Мікуновій К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020040000000119 за обвинуваченням
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019040690001450 за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.4 ст.187 КК України,
за участю прокурора Супрун М.О.
захисника адвоката Горб Ю.В.,
обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
В С Т А Н О В И Л А:
В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.187, ч.4 ст.187 КК України.
У судовому засіданні прокурором Супрун М.О. було заявлено клопотання, в якому останній просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за тяжкий злочин, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, оскільки обвинуваченому відомі їх анкетні дані та їх місця проживання, вчинити інші кримінальні правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Захисник – адвокат Горб Ю.В. заперечувала проти продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема, зазначила що тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа не може бути єдиною підставою для обґрунтування рішення про утримання особи під вартою, також зазначила, що відсутні докази, які б вказували на можливість ОСОБА_2 переховуватися від суду та впливати на потерпілих або свідків. Також зазначила про тривале утримання ОСОБА_3 під вартою. Просила змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника, зазначив про свою невинуватість у вчинені злочинів, які йому інкриміновані.
Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника – адвоката Горб Ю.В. та обвинуваченого ОСОБА_2 , просив змінити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який.
Колегія суддів, вислухавши доводи прокурора, заслухавши думку обвинувачених та їх захисника, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.
Колегія суддів вважає доведеними зазначені ризики, передбачені п.п. 1,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, переховування обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також вчинення інших кримінальних правопорушень з огляду на наступне.
Колегія вважає, що, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого насильницького злочину, пов`язаного із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілим, під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, може переховуватися від суду, адже він не має достатніх соціальних зв`язків, неодружений, не має дітей та інших осіб на утриманні, не має постійного місця роботи та реєстрації постійного місця проживання. Також судом враховується, що на теперішній час відносно ОСОБА_2 здійснюється досудове розслідування по декількох кримінальних проваджень за підозрами у вчинені інших тяжких злочинів проти власності, що додатково обґрунтовує ризик переховування останнього від суду.
Також, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 , перебуваючи на свободі може незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, оскільки останні на теперішній час ще не допитані в судовому засіданні. Незаконний вплив на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні може здійснюватися, зокрема, шляхом їх залякування, адже обвинуваченому відомо місце проживання останніх.
Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим та доведеним ризик вчинення ОСОБА_2 інших злочинів, оскільки в судовому засіданні встановлено, що останній неодноразово був засуджений за вчинення різних злочинів, в тому числі й корисливих та насильницьких злочинів, а також за злочини проти правосуддя та авторитету державної влади, що обумовлює ризик продовження ним злочинної діяльності і вчинення інших кримінальних правопорушень.
Також колегія суддів, згідно з вимогами ч. 4 ст. 184 КПК України вважає недоцільним встановлення ОСОБА_2 розміру застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочинів із погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих.
Таким чином, сукупність вищенаведених ризиків, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, обумовлює висновок колегії суддів про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Разом цим, колегія суддів вважає необґрунтованим та недоведеним зазначений у клопотанні прокурора ризик перешкоджання ОСОБА_2 кримінальному провадженню іншим чином, оскільки прокурором не було наведено ані обставин, які б вказували на наявність зазначеного ризику, ані надано доказів на його підтвердження.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання або продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, колегія суддів враховує у сукупності всі обставини, а саме – вік обвинуваченого, стан його здоров`я, відсутність у нього соціальних зв`язків, відсутність родини та неповнолітніх дітей.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність зазначених прокурором ризиків, а саме незаконного впливу обвинуваченим на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, можливістю останнього переховуватися від суду та вчинення ним інших злочинів.
Крім того, в ході розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 судом не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше продовженому обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відпала.
Інші, більш м`які запобіжні заходи, в тому числі й цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, на думку колегії суддів не спроможні забезпечити належне виконання ОСОБА_2 процесуальних обов`язків обвинуваченого у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст.110, 177, 178, 183, 331, 369, 371, 372 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24-00 години 07 січня 2022 року включно.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.
Судді
М.М. Таус Г.П. Калініченко К.О. Скрипник
Судове рішення № 100920164, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська було прийнято 09.11.2021. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 205/1146/20. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: