Рішення № 100919986, 26.10.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/3381/21

Провадження № 2-а/204/47/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Сокола Д.О.,

позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Жари О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, із вимогою про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (а. с. 1-5).

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 23 липня 2020 року інспектором з паркування Нарядько Д.С. зафіксовано у режимі напівавтоматичної фіксації зупинки, стоянки, перевірки оплати за паркування на платному паркувальному майданчику правопорушення та складено постанову про накладення адміністративного стягнення до повідомлення серії ІД 00174953, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень. Позивач зазначає, що вказану постанову він не отримував, а про її існування дізнався лише 29 квітня 2021 року через сайт https://ipkr.dniprorada.gov.ua/postanova. Позивач вважає, що строк для оскарження постанови ним не пропущено, а його перебіг починається саме з 29 квітня 2021 року та закінчується 11 травня 2021 року, оскільки 08 травня 2021 року є вихідним днем. Позивач вважає, що вищевказана постанова є протиправною та такою, що не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню. Вказує, що фотознімки, не можуть слугувати належними доказами вчинення ним правопорушення, оскільки вони не встановлюють та не підтверджують користування ним майданчиком для паркування більш як 10 хвилин безперервно, а вказаний автомобіль не змінював місце стоянки за вказаною адресою паркувального майданчика. З вказаних фотознімків не можливо встановити, що це місце платної парковки, оскільки на фотознімках відсутня розмітка, яка позначає місце для паркування, наявність паркомату або відповідних знаків. Позивач вказує, що на фото 1-6 зображено його автомобіль, а на фото 7 зображений державний номерний знак його автомобіля, однак жодних доказів користування ним платним паркувальним майданчиком не зафіксовано, тому вважає, що його вина недоведена, а обов`язок її доведення лежить на відповідачеві. Тому прохає суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення до повідомлення серії ІД 00174953, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року у справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 13 годину 30 хвилин 31 травня 2021 року (а. с. 21), яка надіслана учасникам справи за вихідним № 11381/21-вих/2-а/204/47/21 від 21 травня 2021 року (а. с. 22).

09 червня 2021 року представником відповідача Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Гордєєва А.В. судовому засіданні надано відзив на позовну заяву (а. с. 33-43), в якому він позовні вимоги не визнає, проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування відзиву зазначає, що 23 липня 2020 року інспектором з паркування було виявлено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, а саме здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходяться за адресою Д1062 узвіз Ярмарковий, в районі буд. 7 по вул. Курчатова в м. Дніпрі, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобі більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ № 13412 від 03 грудня 2009 року. Вказані події зафіксовано на фотознімках. Так, з фотознімків вбачається, що автомобіль марки BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходиться за географічними координатами 48.472131, 35.010013, які підтверджують знаходження вказаного транспортного засобу саме на паркувальному майданчику по узв. Ярмарковому, в районі буд. 7 по вул. Курчатова, у м. Дніпрі. На вказаних фотознімках відображено дату та час вчинення порушення - 23 липня 2020 року з 11:16:19 до 11:28:17, що підтверджує факт не оплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування. Крім того, на знімках чітко видно, що знаходиться в однаковому місці на майданчику, що свідчить про його постійне знаходження. Тому зазначена фотофіксація, є належним доказом, який підтверджує факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Крім того, відповідач вказує, що на вказаних фотознімках чітко видно суцільну блакитну смугу, на бордюрі, який відокремлює проїжджу частину від пішохідної, що свідчить про наявність майданчика для паркування. Тому твердження позивача щодо відсутності зони паркування на місці де було розташовано транспортний засіб не обґрунтовані та не мають жодних доказів. Тому дії інспектора з паркування вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною. Щодо заявлених позивачем вимог на відшкодування витрат на правову допомогу, відповідач зазначає, що розмір таких витрат значно перевищує суму штрафу (у 14 разів), що викликає сумнів у їх доцільності та співмірності. Тому прохає суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні позивні вимог підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Пояснення надав аналогічні тексту позовної заяви.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, прохав у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Обґрунтування надав аналогічні тексту відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Приписами ч. 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Нормами ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 288 КУпАП, постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення (частини перша, третя та шоста статті 122, частини перша, друга та восьма статті 152-1 цього Кодексу) може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.

Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов`язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи, та інше.

Судом встановлено, що 23 липня 2021 року о 11 годині 16 хвилин 19 секунд позивачем припарковано транспортний засіб BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на узв. Ярмарковому, в районі буд. 7 по вул. Курчатова у м. Дніпрі. 23 липня 2021 року відповідачем відносно позивача складено повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 00174953 про винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за порушення позивачем пункту 15 ПДР та накладення штраф у розмірі 300 гривень (а. с. 12). Відповідно до вказаного повідомлення, інспектором зафіксовано порушення з не оплати паркування транспортного засобу BMW, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на платному паркувальному майданчику, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, п. 15 ПДР.

Статтею 219 КУпАП визначено, що виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, серед іншого, частинами першою і третьою статті 122 КУпАП (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису). Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою і третьою статті 122, частинами першою і другою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

Так, рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 28 листопада 2018 року № 1164 «Про уповноваження інспекторів з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення та проводити тимчасове затримання транспортних засобів» було уповноважено інспекторів з паркування інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 3 статті 122, частинами 1, 2 статті 152- 1 КУпАП, та накладати адміністративні стягнення.

Отже, притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема складення та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, за порушення законодавства у сфері паркування міста Дніпра є складовою частиною виконання посадовою особою Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради своїх обов`язків, передбачених Положенням про інспекцію з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, затвердженого Рішенням Дніпровської міської ради VII скликання від 25 липня 2018 року.

Приписами ч. 1 ст. 152-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Вимогами п. 15 ПДР визначено, порядок зупинки та стоянки транспортних засобів.

Приписами п. 34.1 ПДР визначено, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Синій колір має лінія 1.1, якщо нею позначаються майданчики для паркування, відведені на проїзній частині.

Так, на підтвердження правомірності спірної постанови відповідач посилається на фотофіксацію вчиненого порушення з різних ракурсів із зазначенням дати, місця розташування транспортного засобу та географічних координат (а. с. 37-38).

З фотознімків, розміщених на сайті lpkp.dniprorada.gov.ua та доданих до матеріалів справи, вбачається, що за горизонтальною лінією синього кольору позначено бордюр, який відокремлює проїжджу частину від пішохідної, що свідчить про наявність майданчика для паркування. На вказаних фотознімках також зафіксовано дату та час вчинення порушення - 23 липня 2020 року з 11:16:19 до 11:28:17, що підтверджує факт не оплати вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування, оскільки транспортний засіб позивача перебував на платному майданчику для паркування 12 хвилин 02 секунди. Крім того, на знімках чітко видно, що вказаний автомобіль знаходиться в однаковому місці на майданчику, що свідчить про його постійне знаходження та незмінність його положення. Вказані обставини спростовують доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, та підтверджують обґрунтованість та законність винесеної постанови відповідачем.

Зазначені докази є належними, допустимими, чіткими та достатніми, узгоджуються між собою та доповнюють один одного, що відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», про що зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», та можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», про що ЄСПЛ вказав у своєму рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України».

Таким чином позивачем не надано суду доказів на спростування факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, та порушення порядку винесення інспектором постанови про адміністративне правопорушення. Суд критично ставиться до доводів позивача, викладених у позові, оскільки його показання повністю спростовуються поясненнями та наданими доказами відповідача, а також матеріалами справи.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення до повідомлення серії ІД № 00174953 від 23 липня 2020 року є правомірною та обґрунтованою, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На виконання вимог ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір суд відносить на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Д.Яворницького, буд. 75; ЄДРПОУ 42403446) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України, протягом десяти днів зо дня його проголошення або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні.

Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його проголошення або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна