Ухвала суду № 100919686, 09.11.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7743/21

Провадження № 2/201/3972/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 08 листопада 2021 року для розгляду за підсудністю з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими документами, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного) або окремого провадження.

ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку позовного провадження із позовом про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання його зі спадкодавцем ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом з тих підстав, що ОСОБА_1 не надав документи, що підтверджують факт прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

З матеріалів позовної заяви не вбачається, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право ОСОБА_1 на прийняття спадщини, тобто з поданих документів не можливо встановити між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц (провадження № 61-39374св18).

Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщини пов`язана виключно з тим, що із наданих документів не підтверджується факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Отже, неможливо дійти до висновку про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження.

Таким чином, ОСОБА_1 слід роз`яснити, що йому потрібно звернутися до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

У зв`язку з наведеним, приходжу до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

За ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що позивачу слід відмовити у відкритті провадження за його позовною заявою.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Третя дніпровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з даними вимогами в порядку окремого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Демидова