Рішення № 100919661, 01.11.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8864/20

Провадження № 2/201/492/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

з секретарем судового засідання Шумейко А.С.

за участі:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Томіна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Плюс-М», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_3 про визнання недійсної угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування, відшкодування матеріальної, моральної шкоди та стягнення витрат на проведення експертиз, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 15 вересня 2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_3 про визнання недійсної угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування, відшкодування матеріальної, моральної шкоди та стягнення витрат на проведення експертизи.

В обґрунтування своїх вимог з урахуванням їх збільшення позивач у позовній заяві посилався на те, що він є власником транспортного засобу KIA CEED реєстраційний номер НОМЕР_1 . Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 04 травня 2018 року, близько 10:00 години, на перехресті вул. Космічної та Кодацького узвозу в м. Дніпрі за участю автомобіля DAF 95 XF430, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з`єднаного з напівпричепом PACTON TXL 339, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , було спричинено механічні пошкодження його автомобілю KIA CEED реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був припаркований на стоянці «АТБ Маркет» по вул. Космічній, 6.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вказаній дорожньо - транспортній пригоді та призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробувальним терміном на 2 роки, стосовно цивільного позову в цій кримінальній справі - він не розглянутий і потерпілій стороні рекомендовано звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. Вирок набрав законної сили.

Внаслідок вказаної дорожньо - транспортної пригоди позивачу було спричинено матеріальну шкоду, яка згідно висновку № 8004 від 15 грудня 2020 року судового експерта автотоварознавця становить станом на 07 грудня 2020 рік 249 529,27 грн.,

Оскільки цивільно - правова відповідальність власника автомобіля DAF 95 XF430, реєстраційний номер НОМЕР_2 та напівпричепом PACTON TXL 339, реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес», який уклав два договори обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності поліс № АМ/3105534 та поліс № АМ/3105532, тому відповідальність страховика повинна настати на підставі саме цих двох договорів. Так, загальна страхова сума за полісами складає 200 000 грн та 2 000 франшиза, а тому позивач просив суд стягнути зі страхової компанії страхове відшкодування в розмірі 141 709,72 грн. виходячи з розрахунку: 249 529,27 грн матеріальна шкода станом на 07 грудня 2020 рік - 79 028,50 грн вартість пошкодженого транспортного засобу станом на 07 грудня 2020 рік - 28 791,05 грн. страхове відшкодування сплачене страховою компанією за угодою = 141 709,72 грн..

За розрахунками ПАТ «СК «Брокбізнес» сума страхового відшкодування склала 28 791,05 грн., яка й була ним отримана відповідно до укладеної між ними угодою, яку позивач просить суд визнати недійсною оскільки дана угода була укладена на вкрай не вигідних умовах для нього, він був введений в оману, дана угода істотно обмежила його права, окрім того зазначив що для виплати страхового відшкодування ніяка додаткова угода не потрібна. Оскільки страховою компанією сплачено 28 791,05 грн., тому залишок не виплаченого страхового відшкодування становить 141 709,72 грн

Окрім того позивач пославшись на норми ст. ст. 1172, 1194 ЦК України просив стягнути з правонаступника роботодавця водія ОСОБА_3 діями якого було спричинено матеріальну шкоду позивачу - ТОВ «Торгівельний будинок Плюс-М» різницю між фактичним розміром спричиненої матеріальної шкоди з урахуванням часткового відшкодування в розмірі 79 028,50 грн з розрахунку: 220 738,22 грн. - 141 709,72 грн = 79 028,50 грн.

Позивач зазначив, оскільки сума спричиненої йому шкоди з урахуванням часткового відшкодування складає 220 738,22 грн. проте через непогодження ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» із розміром обрахованого цивільним позивачем страхового відшкодування вважав, що зазначену суму необхідно стягнути з ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М» та ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» солідарно.

Понесені витрати на проведення експертиз в розмірі 8 200 грн. просив солідарно стягнути з ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М» та ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес».

Окрім спричиненої матеріальної шкоди позивачу було завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 50 000 грн. та просить суд стягнути солідарно з ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М» та ОСОБА_3 (т. 1 а.с.1-3, 69-74).

27 жовтня 2020 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив в якому останній вказав, що шкода завдана внаслідок дорожньо - транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, оскільки ОСОБА_3 керував транспортним засобом, який належав ОСОБА_5 та відповідно до договору оренди від 02 листопада 2017 року знаходився в оренді ТОВ «АСТ ПРОМ ГРУПП», правонаступником якого є ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М», а тому він не є належним відповідачем. Окрім того зазначив, що цивільно правова відповідальність транспортного засобу яким він керував була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», а тому спричинену матеріальну та моральну шкоду позивачу необхідно стягувати зі страхової компанії та роботодавця якому належить транспортний засіб (т. 1 а.с. 42-46)

16 лютого 2021 року на адресу суду надійшли заперечення представника ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» в яких останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди зі страхової компанії, вважаючи їх необгрунтованими та незаконними. Так представник страхової компанії стосовно солідарного відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 220 738,22 грн. зазначив, що розрахунок наданий позивачем є таким що суперечить Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки на дату дорожньо - транспортної пригоди відповідальність водія транспортного засобу "DAF" реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «СК «Брокбізнес» за полісом № АМ/3105534, розмір франшизи складає 1 000 грн. Згідно листа СУ ГУ НП в Дніпропетровській області від 20 листопада 2018 року за вих. № 2/12027 в даній дорожньо - транспортній пригоді потерпілими яким завдано шкоду їхньому майну є 12 осіб.

Відповідно до звіту № 08-05-18В від 26 травня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 291 457,50 грн. при його ринковій вартості до моменту ДТП 151 738,94 грн. після дорожньо - транспортної пригоди ринкова вартість транспортного засобу «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 63 539,04 грн. ( звіт № 08-05-18В-О від 06 вересня 2018 року).

При розрахунку страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 страхова компанія виходила з розрахунку: 151 738,94 грн. ринкова вартість транспортного засобу до моменту дорожньо - транспортної пригоди - 63 539,04 грн. ринкова вартість транспортного засобу після дорожньо - транспортної пригоди = 88 199,90 грн. вартість матеріального збитку. 88 199,90 грн. х 33 77674% коефіцієнт зменшення пропорційності -1 000 франшизи = 28 791,05 грн.,

18 вересня 2020 року між позивачем та страховою компанією було укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування по справі № 66482 в розмірі 28 791,05 грн. яка й була сплачена позивачу 24 вересня 2020 року.

Окрім того представник відповідача зазначив, що незважаючи на те, що напівпричіп PACTON TXL 339, реєстраційний номер НОМЕР_3 , разом з тягачем «DAF», номерний знак НОМЕР_2 , був об`єктом дорожньо - транспортної пригоди, і був застрахований окремо від тягача у ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на підставі відповідного страхового полісу, проте згідно з пунктом 36.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності лише щодо тягача, оскільки вказані транспортні засоби перебували у з`єднанні між собою.

Щодо солідарного стягнення матеріальних збитків зазначили, що діючим законодавством не передбачено солідарного обов`язку відшкодування шкоди страховика.

Позовні вимоги про стягнення витрат за проведення атотоварознавчої експертизи вважали безпідставними оскільки страховою компанією відповідно до вимог ст. 34 Закону України своєчасно було проведено автотоварознавчу експертизу (т. 1 а.с. 113-120).

05 квітня 2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що розрахунок наданий страховою компанією не відповідає дійсності оскільки відповідно до висновку проведеного на замовлення позивача ринкова вартість транспортного засобу «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату що передувала дорожньо - транспортній пригоді, складає 209 007,93 грн., а ринкова вартість в пошкодженому стані станови на 07 грудня 2020 рік складає 79 028,50 грн., вартість матеріального збитку спричиненого власнику транспортного засобу складає 249 529,27 грн. яка й підлягає стягнення. Окрім того зазначив, що посилання страхової компанії на відшкодування шкоди за одним страховим полісом яким застрахований тягач, є безпідставним, оскільки причіп також було застраховано окремим полісом (т. 3 а.с. 7-13).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 15 вересня 2020 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (т. 1 а.с.29).

Ухвалою судді від 17 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Плюс-М», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_3 про визнання недійсної угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування, відшкодування матеріальної, моральної шкоди та стягнення витрат на проведення експертиз (т. 1 а.с. 30-31).

14 липня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду (т. 3 а.с. 29-30).

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі на їх задоволенні наполягав.

Представник страхової компанії в судовому засідання заперечував проти задоволення позовних вимог пред`явлених до страхової компанії, наголосив, що різниця між страховою виплатою та спричиненою матеріальною шкодою відшкодовується винною особою.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, 08 грудня 2020 року надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі (т. 1 а.с. 62).

Представник відповідача ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс - М» в судове засідання не з`явився про день та час слухання справи повідомленні належним чином, причин не явки суду не повідомили, своїм правом на надання відзиву не скористалися.

Фактичні обставини встановленні судом

04 травня 2018 року о 10.00 водій ОСОБА_3 , перевозячи вантаж з сталевих труб в складі автопоїзду керував автомобілем тягач «DAF 95 XF430», державний номер автомобіля НОМЕР_2 , з напівпричіпом «PACTON TXL 339», державний номер НОМЕР_3 , що знаходилися в оренді ТОВ «Аст пром груп», правонаступником якого є відповідач ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М», під час руху по вул. Космічній в м. Дніпрі в напрямку від вул. Запорізьке шосе до вул. Набережна Перемоги порушив правила дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку під час керуванням автомобіля не пересвідчився, що це буде безпечно, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діяв таким чином, щоб не завдавати загрози життю та здоров`ю громадян, грубо порушуючи вимоги п. 1.3, 1.5, 2.3 а, 31.1, 31.4.1а Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням свого автомобіля, заходів для своєчасного зниження швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу не прийняв, не врахував дорожню обстановку, не надав перевагу в дорозі іншому транспортному засобу і здійснив дорожньо - транспортну пригоду. В результаті даної дорожньо - транспортної пригоди транспортний засіб «КІА» реєстарційний номер НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_1 та був припаркований на стоянці «АТБ Маркет», отримав механічні пошкодження (т. 1 а.с. 8).

Стосовного винного в цій дорожньо - транспортній пригоді водія ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2020 року в частині призначеного покарання було скасовано і постановлено новий вирок, яким ОСОБА_3 було призначено покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на 1 рік та на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років звільнено з випробувальним терміном в 2 роки; цим же вироком скасовано і вирішення цивільних позовів і у цій частині вирішено віднести розгляд цього питання в порядку цивільного судочинства. Вказаний вирок набрав законної сили (т. 1 а.с.130-161).

Отже, за результатами розгляду справи, дослідженням матеріалів цивільноїсправи, на думку суду, винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді є водій ОСОБА_3 .. При цьому порушення цим водієм правил дорожнього руху України знаходилось у прямому причинному зв`язку із наслідками у вигляді пошкодження автомобілів сторін, завданню шкоди. Вказаний вирок апеляційного суду приймався з урахуванням декількох висновків різних експертів про наявність вини водіїв вказаних автомобілів у вказаній дорожньо - транспортній пригоді і наявності порушення правил дорожнього руху з боку відповідача.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Таким чином, вироком Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року відносно водія ОСОБА_3 встановлено факт вчинення ним на автомобілі відповідача кримінального правопорушення відносно позивача, винним є ОСОБА_3 , а отже і відповідач. Вказаним вироком суду встановлено факт завдання діями вказаної винної особи шкоди позивачу, а також наявність причинного зв`язку між винними діями відповідача та зазначеними наслідками у вигляді шкоди позивачу.

Вказаний вирок Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року набрав законної сили належними доказами не спростований, а тому є достатньо підстав для звільнення позивача від доказування даного позову в частині питань чи мали місце винні дії цього водія ОСОБА_3 , як водія відповідача на його автомобілі, а саме дії, що містять в собі склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, факт завдання шкоди позивачу, наявність причинного зв`язку між винними діями, пов`язаними з порушенням вимог Правил дорожнього руху України, цим водієм і завданням шкоди позивачу. Вказаними протиправними діями позивачу було завдано матеріальної та моральної шкоди. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння вказаної ДТП застрахована була.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_3 на час скоєння дорожньо - транспортної пригоди перебував в трудових відносинах з ТОВ «Аст пром груп», правонаступником прав і обов`язків якого є ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М» (т.1 а.с. 33) та був призначений відповідальним за перевірку технічного стану автопоїзду в складі тягача «DAF 95 XF430», державний номер автомобіля НОМЕР_2 , з напівпричіпом «PACTON TXL 339», державний номер НОМЕР_3 , що знаходилися в оренді ТОВ «Аст пром груп». Отже вказаний автомобіль знаходився у вказаного відповідача на праві належного володіння і управління, на відповідній правовій підставі (в оренді), водій автомобіля знаходився в трудових відносинах з цим відповідачем, а отже і відповідальність перед позивачем, відшкодування шкоди повинне здійснювати саме вказане товариство.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля: тягач «DAF 95 XF430», державний номер автомобіля НОМЕР_2 , з напівпричіпом «PACTON TXL 339», державний номер НОМЕР_3 , що знаходилися в оренді ТОВ «Аст пром груп» на підставі полісів № АМ/3105534 і № АМ/3105532 була застрахована, страховик - ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес». З метою компенсації спричинених в результаті даної ДТП збитків позивач звернувся до ПАТ «СК «Брокбізнес» (т. 1 а.с. 123).

Згідно звіту № 08-05-18В про оцінку колісного транспортного засобу від 23 травня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 291 457,50 грн. при його ринковій вартості 151 738,94 грн. (т. 2 а.с.21-40).

Відповідно до звіту № 08-05-18В-О про оцінку колісного транспортного засобу від 06 вересня 2018 року, ринкова вартість транспортного засобу «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 після ДТП складає 63 539,04 грн. (т.2 а.с. 41-47).

На замовлення позивача 15 грудня 2020 року було проведено експертизу по визначенню вартості матеріального збитку, згідно висновку якої за № 8004 : вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом цін на 07 грудня 2020 року становить 249 529,27 грн. Ринкова вартість автомобіля «КІА» реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані внаслідок ДТП, що сталася 04 травня 2018 року станом цін на 07 грудня 2020 рік становить 79 028,50 грн. (т. 1 а.с.75-89).

За проведення експертизи позивачем сплачено 3 200 грн та 5 000 грн, а всього 8 200 грн.(т. 1а.с. 92-93).

18 вересня 2020 року між страховою компанією «Брокбізнес» та ОСОБА_1 було укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування по справі № 66482 відповідно до якої розмір страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з пошкодженням внаслідок ДТП транспортного засобу КІА реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 28 791,05 грн. та є загальним остаточним і таким, що не підлягає оскарженню та зміні (т. 1 а.с. 94).

24 вересня 2020 року страховою компанією «Брокбізнес» сплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 28 791,05 грн. (т. 1 а.с. 95).

Позивач пославшись на норми діючого законодавства просив суд стягнути солідарно з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» та ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М» матеріальну шкоду в розмірі 220 738,22 грн. витрати на експерта в розмір 8 200 грн.

Також позивач просив суд, пославшись на вимоги ст. 23 ЦК України стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М» на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV(далі - Закон № 1961-IV ) та Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

У пункті 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Так ОСОБА_3 , визнано винним в скоєння дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 04 травня 2018 року, в результаті якої транспортному засобу ОСОБА_1 було спричинено матеріальну шкоду.

Також в ході розгляду цивільної справи встановлено, що на дату дорожньо - транспортної пригоди Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля: тягач «DAF 95 XF430», державний номер автомобіля НОМЕР_2 , з напівпричіпом «PACTON TXL 339», державний номер НОМЕР_3 , що знаходилися в оренді ТОВ «Аст пром груп» на підставі полісів № АМ/3105534 і № АМ/3105532 була застрахована, страховик - ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес», страхова сума за шкоду, завдану майну за кожним із вищевказаних полісів, встановлено у розмірі 100 тис. грн, франшиза у розмірі 1 000 грн. (т. 1 а.с. 123).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Згідно з пунктом 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Абзацом 2 п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі якщо загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п`ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Згідно листа СУ ГУ НП в Дніпропетровській області від 20 листопада 2018 року за вих № 2/12027 кількість потерпілих яким завдано шкоду майну в дорожньо - транспортній пригоді яка сталася 04 травня 2018 року - 12 осіб (т. 1 а.с.124-125).

Відповідно до звіту № 08-05 -18В від 23 травня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу КІА реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 291 457,50 грн. при його ринковій вартості до моменту ДТП 151 738,94 грн. а ринкова вартість транспортного засобу після ДТП згідно звіту № 08-05-18В-О від 06 вересня 2018 року становить 63 8539,04 грн.

Відповідно п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

П. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» з урахуванням вимог закону сплатила позивачу 28 791,05 грн з розрахунку: 151 738,94 грн. ринкова вартість автомобіля до моменту ДТП - 63 539,04 грн. ринкова вартість автомобіля після ДТП х 33,77674% коефіцієнт пропорційного зменшення - 1 000 грн. франшиза.

18 вересня 202 року між ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» керуючись п. 36.2 ст. 36 Закону було укладено угоду про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування по справі, а 24 вересня 2020 року ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» було виплачено на користь позивача страхове відшкодування лише за одним полісом, яким застраховано автомобіль «DAF», у розмірі 28 791,05 грн, однак позивач вважав таку виплату неповною. Вважав, що на його користь також підлягає стягненню страхове відшкодування за шкоду, завдану зазначеним напівпричепом.

Відповідно до пункту 36.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

У частині першій статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем.

Напівпричіп « PACTION TXLK 339», номерний знак НОМЕР_3 , є транспортним засобом без власного джерела енергії і здійснював рух лише за допомогою тягача, а саме автомобіля «DAF», номерний знак НОМЕР_2 , який перебував під керуванням винної у дорожньо - транспортній пригоді особи.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, у разі, якщо дорожньо - транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з`єднанні між собою під час буксирування.

Данна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 163/3008/17.

А тому доводи позивача стосовно того, що виплати страховою компанією страхового відшкодування повинно було здійснено за двома полісами є необґрунтованими.

Стосовно вимог позивача про визнання недійсної угоди укладеної між страховою компанією та ОСОБА_1 18 вересня 2020 року, суд виходить з наступного.

Так ОСОБА_1 в позовній заяві зазначає, що при укладені угоди відповідачем було введено його в оману.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

При зверненні до суду з позовом про визнання недійсною угоди ОСОБА_1 вказував, що підставою для визнання угоди недійсною є те, що відповідач ввів його в оману.

Правові наслідки вчинення правочину під впливом помилки й обману передбачені статтями 229, 230 ЦК України. Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. При обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно, знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин.

Обман може стосуватися лише обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, повинен доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду України від 16 березня 2016 року № 6-93цс16 та від 27 квітня 2016 року No 6-372цс16.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, оцінюючи усі докази, які були дослідженні судом у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення відповідачем його прав, в зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині визнання угоди недійсною слід відмовити.

Згідно. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Однак згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тобто, у випадку, якщо роботодавець являється власником автомобіля (чи орендарем) та передав у користування своєму водієві (який має трудовий чи інших договір з роботодавцем) транспортний засіб для виконання останнім своїх трудових обов`язків, то за шкоду завдану потерпілому повинен відповідати саме роботодавець. Вказаний висновок був зазначений ще у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постановах: № 462/970/18 від 16.12.2020 року; № 760/28302/18 від 25.11.2020 року; № 133/1238/17 від 02.11.2020 року; № 213/994/16-ц від 16.04.2020 року.

В судовому засідання доведено належним та допустимими доказами, що водій ОСОБА_3 на час скоєння дорожньо - транспортної пригоди перебував в трудових відносинах з ТОВ «Аст пром груп», правонаступником прав і обов`язків якого є ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс-М» (т.1 а.с. 33) та був призначений відповідальним за перевірку технічного стану автопоїзду в складі тягача «DAF 95 XF430», державний номер автомобіля НОМЕР_2 , з напівпричіпом «PACTON TXL 339», державний номер НОМЕР_3 , що знаходилися в оренді ТОВ «Аст пром груп». Отже вказаний автомобіль знаходився у вказаного відповідача на праві належного володіння і управління, на відповідній правовій підставі (в оренді), водій автомобіля знаходився в трудових відносинах з цим відповідачем, а отже і відповідальність перед позивачем, відшкодування шкоди повинне здійснювати саме вказане товариство.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що страховою компанією проведено страхову виплату відповідно до норм діючого законодавства, незгода позивача з сумою виплати страховою компанією не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, окрім того суд зазначає що виплату страховика було проведено відповідно до норм діючого законодавства та на підставі підписаної угоди між позивачем та ПАТ «Страхова компанія «Брокбіснес», належними доказами доведено перебування ОСОБА_3 на час скоєння дорожньо - транспортної пригоди в трудових відносинах з ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс - М», суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди обґрунтованими та такими що підлягаю частковому задоволенню та з ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс - М» на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, з урахуванням часткового відшкодування, в розмірі 220 738,22 грн. Окрім того суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс - М» на користь позивача витрати на проведення експертиз в розмірі 8 200 грн.

Стосовно стягнення з ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс - М» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди суд виходить з наступного.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 Цивільного Кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Верховний Суд України в постанові від 06.11.2013 року в справі № 6/10цс13 прийшов до висновку, що аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювана.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Тому моральну шкоду повинно відшкодовувати ТОВ «Торгівельний будинок «Плюс - М».

Згідно з ст.23 ЦК моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із душевними стражданнями. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 цієї постанови Пленуму розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних переживаннях, яких позивач зазнав у зв`язку з пошкодженням його майна.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суд враховує вину ОСОБА_3 який перебував у трудових правовідносинах з ТОВ «АСТ ПРОМ ГРУПП» правонаступником якого є ТОВ «Торгівельний будинок «ПЛЮС-М» глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок пошкодження його майна внаслідок данної ДТП, та із застосуванням принципів розумності і справедливості доходить висновку про стягнення з ТОВ «Торгівельний будинок «ПЛЮС-М» 20 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Судові витрати розподілити на підставі ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Плюс-М», Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес», ОСОБА_3 про визнання недійсної угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування, відшкодування матеріальної, моральної шкоди та стягнення витрат на проведення експертиз задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Плюс-М» (ЄДРПОУ 39314173, м. Одеса, вул. Левітіна, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) спричинену матеріальну шкоду в розмірі 220 738 (двісті двадцять тисяч сімсот тридцять вісім) грн. 22 коп. та витрати на оплату експертиз в розмірі 8 200 (вісім тисяч двісті) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Плюс-М» (ЄДРПОУ 39314173, м. Одеса, вул. Левітіна, буд. 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) спричинену моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Плюс-М» (ЄДРПОУ 39314173, м. Одеса, вул. Левітіна, буд. 12) на користь держави судовий збір у розмірі 2 407(дві тисячі чотириста сім) грн,38 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок

«Полюс-М», ЄДРПОУ 39314173, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.

Левітана, буд. 12

Відповідач: ОСОБА_3 ,

АДРЕСА_2

Відповідач: приватне акціонерне товариство «СТРАХОВА КОМПАНІЯ

БРОКБІЗНЕС», ЄДРПОУ 20344871 м. Київ, вул. Білоруська, 3.

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2021 року

Суддя С.О. Демидова