Постанова № 10091603, 17.06.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13:55год. 17 червня 2010 року м. Чернівці Справа № 2а-1766/10/2470

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ковтюк В.О.

при секретарі судового засідання Павлюку А.Г.

за участю :

представників позивача Королюк В.І., Мігаєсі І.А.

представників відповідача - Бишки М.Є., Гадовби Я.М.Швець О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» доНовоселицької міжрайонної державної податкової інспекціїпро скасування податкового повідомлення-рішення, суд

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство з іноземними інвестиціями «Земі-транс» (позивач) звернулося з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної Державної податкової інспекції (відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №269/230000052300/0 від 19 квітня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок податкових платежів наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1407166,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 19 квітня 2010 року представниками відповідача проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09р. по 31.12.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09р. по 31.12.09р., за результатами якої складено акт № 303/23/32626146. В п.п. 3.2.1. акту зазначено: «При реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна вартість) буде нижча за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), у тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань.

Згідно рішення начальника Новоселицької МДПІ про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань №262/23 від 22.03.2010 року та відповідно до п.1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97 - BP (із змінами та доповненнями), п.п. 4.3.5. ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.200 року та п.4.1 ст.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) при подальшій реалізації імпортного товару ПП «Земі-транс» податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими п.4.1 ст.4 Закону, а саме у разі якщо договірна (контрактна) вартість буде нижчою за звичайну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості».

Виходячи з наведеного перевіряючи прийшли до висновку про заниження бази оподаткування за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року за рахунок реалізації товарів нижче за звичайні ціни, а саме нижче митної вартості, і як наслідок до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на 2 720 077 грн., в тому числі за рахунок завищення сум податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 1407166 гривень.

Зазначений вище акт став підставою прийняття 19 квітня 2010 року податкового повідомлення-рішення №269/23/0000052300/0 про зменшення бюджетного відшкодування на суму 1407166,00 грн.

Однак, позивач, вважає, що зазначене вище рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, що підтверджується наступним.

Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автотранспортних засобів згідно вимог п.1.20 (п.п. 1.20.1, 1.20.2) ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Перевіряючи прийшли до висновку, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації товару на території України.

Крім того, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року задоволена касаційна скарга Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» до Новоселицької міжрайонної Державної податкової інспекції, скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 22.12.2008 року, залишена в силі постанова Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2008 року, якою задоволено адміністративний позов ПП з П «Земі-транс», визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ № 4354/23000062300/0 від 15 квітня 2008 року. Даною Ухвалою, зазначено, що позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України».

Також, позивач звертає увагу суду на те, що оскаржувана сума позивачем самостійно не заявлялася до бюджетного відшкодування згідно поданих декларацій, а була встановлена податковими повідомленнями-рішеннями відповідача №0001041500/0 від 23 листопада 2009 року та №0000011500/0 від 19 січня 2010 року на загальну суму 1526 668,00 грн. за ті ж періоди, за які вона зменшена податковим повідомленням-рішенням від 19 квітня 2010 року №269/23/0000052300/0,

Податкові повідомлення-рішення від 23.11.09р та 19.01.09р позивачем не оскаржувалися, відповідачем не скасовувалися, таким чином є узгодженими.

Податкові повідомлення-рішення від 23.11.09 року та від 1901.10 року винесені на підставі актів камеральних перевірок, здійснених самим же відповідачем. Сума оскаржуваного повідомлення-рішення була занесена в картку обліку платника податку якраз на підставі рішень відповідача, а позивач погодився з такими рішеннями. Тому висновок Акту про те, що Позивачем надмірно задекларована сума до бюджетного відшкодування не відповідає реальним обставинам.

Отже, доказів, які б підтверджували правомірність дій податкового органу при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення, відсутні, а факт невиконання позивачем вимог Закону не доведений.

Під час судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволені у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував та надав письмові заперечення в яких зазначив наступне.

Так, відповідач вважає, що його працівниками перевірку проведено у відповідності до Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі Закон №168), в ході якої виявлено:

- завищення суми податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника у банку;

- завищення суми податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування у зменшені податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів січень-листопад 2009 року;

- завищення рядку 26 декларації з ПДВ „Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" станом на 31.12.2009 року.

Відповідач вважає, що позивач при реалізації імпортного товару податкові зобов»язання повинні визначатись за правилами п.4.1 ст.4 Закону №168, а саме у разі якщо договірна (контракта) вартість товару буде нижча за звичайну (митну) вартість, база оподаткування такої операції повинна розраховуватись виходячи із рівня звичайної ціни, але не нижче митної вартості.

А тому, на думку відповідача, ним правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування у відповідності до Закону №168.

Виходячи з вище наведеного відповідач позов не визнає в повному обсязі та наполягав на відмові у його задоволенні.

В ході судового розгляду представник відповідача, наполягав на безпідставності позову та необхідності відмовити у його задоволенні.

17.06.10р. відповідач звернувся з клопотанням про зупинення провадження у справі для отримання відповіді з Чернівецької торгово-промислової палати про визначення рівня звичайних цін з продажу (реалізації) вживаних транспортних засобів ППзІІ «Земі-Транс» фізичним особам.

Суд вважає, що правових підстав для задоволення даного клопотання немає, оскільки відповідач уже виклав свою позицію у акті перевірки від 19.04.10р. №303/23/32626146, відповідно до якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративного позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є імпорт вживаних автомобілів та їх подальша реалізація на митній території України.

Підприємством база оподаткування визначалась виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами.

Митна вартість при здійсненні митного оформлення імпортних товарів визначалась у відповідності до положень розділу ХІ Митного кодексу України, відповідно до поданих до митного оформлення товаро-супровідних та комерційних документів (контрактів, інвойсів), висновків експертного дослідження спеціаліста-товарознавця.

19 квітня 2010 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.09р. по 31.12.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09р. по 31.12.09р. За результатами перевірки складено акт № 303/23/32626146 (а.с.10-138), в якому зазначені наступні порушення:

- завищення суми податку на додану вартість, заявлену на рахунок платника у банку;

- завищення суми податку на додану вартість, заявлену до бюджетного відшкодування у зменшені податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів січень-листопад 2009 року;

- завищення рядку 26 декларації з ПДВ „Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" станом на 31.12.2009 року (а.с. 17-28).

Зазначений акт став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2010 року № 269/23/0000052300/0 про зменшення бюджетного відшкодування на суму 1407166,00 грн. (а.с.9).

Податковими повідомлення рішеннями № 0001041500/0 від 23 листопада 2009 року позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування на 111472,00грн. та №0000011500/0 від 19 січня 2010 року збільшено суму бюджетного відшкодування на 604396,00грн. (а.с. 39-40).

Суд вважає, що податковим органом безпідставно зменшено позивачу суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1407166, а тому прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.04.2010р. № 269/23/0000052300/0 підлягає скасуванню з таких підстав.

До спірних правовідносин слід застосувати наступні положення закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності-однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладенні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; надання дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове корегування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Як свідчать матеріали справи, саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як передбачено вищевказаними нормами, позивач реалізував легкові автомобілі на внутрішньому ринку України.

Також матеріали справи підтверджують те, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Перевіряючі дійшли висновку про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство України не передбачає ідентичності чи взаємозалежності таких понять як “митна вартість” та “звичайна ціна” при здійсненні податкових платежів та не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації цього товару на території України.

Таким чином, зроблені висновки податковим органом про завищення підприємством сум, заявлених до бюджетного відшкодування, не відповідають обставинам справи, у звязку з чим неправомірно відповідач прийшов до висновку про заниження бази оподаткування за період з 01.01.2000 року по 31.12.2009 року за рахунок реалізації товарів нижче за звичайні ціни, а саме нижче митної вартості, і як наслідок до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість за період 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на 2720077грн., в тому числі за рахунок завищення сум податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів в сумі 1407166 грн.

Крім того, суд зазначає, що тотожну позицію висловлено в Ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.10.2009 року, якою задоволена касаційна скарга Приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» до Новоселицької міжрайонної Державної податкової інспекції, скасовано постанову Львівського апеляційного суду від 22.12.2008 року, залишена в силі постанова Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2008 року, якою задоволено адміністративний позов ПП з П «Земі-транс», визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Новоселицької МДПІ № 4354/23000062300/0 від 15 квітня 2008 року. Даною ухвалою зазначено, що позиція податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, повно, всебічно дослідивши докази по справі, обєктивно оцінивши їх, суд приходить до висновку відмовити в задоволенні позову.

Керуючись статтями 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції №269/23/0000052300/0 від 19.04.10р.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь приватного підприємства з іноземними інвестиціями «Земі-транс» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову в повному обсязі виготовлено 22 червня 2010 р.

Суддя В.О. Ковтюк