Постанова № 10091483, 23.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" червня 2010 р. № 2а- 6522/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлової В.В.

при секретарі-Скляр С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом

сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче" до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 16.03.2010 р. № 0000012210/0, від 13.04.2010 р. № 0000012210/1, від 16.03.2010 р. № 0000072310, прийняті стосовно нього та обгрунтовує свої позовні вимоги наступним чином.

Так, він вважає, що податок з доходів нерезидента у вигляді "фрахту" за надання послуг по транспортуванню обладнання територією України ним не утримувався та не сплачувався до бюджету правомірно, виходячи з вимог п.18.1 ст. 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина від 03.07.1995 року, оскільки п. 18.1 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає застосування норми міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, у разі, якщо ним встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені вказаним Законом. Так, угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування податків на доход і майно підписана 03.07.1995 року, ратифікована. 22.11.1995 р. та набрала чинності 04.10.1996 року.

Окрім того, він зазначив, що під час проведення документальної перевірки, а саме: 17.02.2010 р. він надав відповідачу копію довідки, завірену оригінальною печаткою фірми "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG", і переклад з німецької мови на російську довідки по формі Ust 1 TN, але надані документи не були враховані без зазначення причин.

Також позивач не погоджується із висновком щодо необхідності утримання ним податку з доходу нерезидента у зв'язку із застосуванням ст.7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування податків на доход і майно від 03.07.1995 року, ратифіковану 22.11.1995 р.

Окрім цього, він вважає неправильним віднесення відповідачем робіт по монтажу кліткового обладнання, що були виконані нерезидентом, до послуг "інжинірингу".

Пункт 1.36 Закону № 334 містить вичерпний перелік послуг, які є предметом "інжинірингу", а саме: надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Так, предметом контракту № 128 від 09.02.2004 року є виконання робіт по вводу обладнання (1-го комплекту кліткового птахівницького обладнання для курей-несушок з системою вентиляції) в експлуатацію та передача результатів робіт позивачу, що не відповідає жодному з наведених видів послуг.

Що стосується порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то представник позвача зазначив, що всього було виявлено та перелічено у Акті перевірки 38 випадків не роздрукування фіскального чеку, останній випадок чого мав місце 11.02.2009 року, у той час як розмір санкції визначено відповідачем виходячи з 39 випадків порушень у розмірі 13260 грн. (340,00 грн. х 39).

Крім того, виходячи із змісту ст. 250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийняте 16 березня 2010 року, штрафні санкції могли бути застосовані за порушення, які були допущені починаючи з 17 березня 2009 року., а згідно з актом перевірки після вказаної дати порушень не встановлено.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Старжинська О.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Калініна О.О. проти позову заперечувала посилаючись на те, що під час проведення планової виїзної перевірки сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р. фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а оскаржувані рішення є законними, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами вказаної перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в зв'язку з чим позивачу були нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток та відповідні штрафні санкції, а також штрафні санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на підставі направлення від 22.01.10 р. № 15 була проведена планова виїзна перевірка сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої 09.03.2010 р. було складено акт перевірки № 369/23-033/00852973, який відповідною стороною було розглянуто та прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.03.2010 р. № 0000012210/0, від 13.04.2010 р. 0000012210/1, від 16.03.2010 р. № 0000072310 за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Так, в акті перевірки зазначено те, що позивач під час виплати в III кварталі 2008 року компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" (Федеративна Республіка Німеччина) доходу в сумі 49190 грн. у вигляді "фрахту" за надання послуг по транспортуванню обладнання по території України не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 6% у сумі 2951 грн. з джерела виплати таких доходів.

З цього приводу суд зазначає, що п. 18.1 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає застосування норми міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України, у разі, якщо ним встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені вказаним Законом. Так, угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування податків на доход і майно підписана 03.07.1995 року, ратифікована. 22.11.1995 р. та набрала чинності 04.10.1996 року.

Відповідно до п.1 статті 7 зазначеної Угоди прибуток підприємства Договірної Держави від здійснення комерційної діяльності може оподатковуватися в іншій Договірній Державі лише у випадку, якщо діяльність здійснюється через постійне представництво. Для цілей ст. 7 використовується термін "постійне представництво", визначений у законодавстві України з урахуванням положень ст. 5 Угоди.

Оскільки компанією "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" комерційна діяльність в Україні через постійне представництво не здійснювалась у розумінні ст.5 Угоди, то її доходи від надання транспортних послуг згідно із ст.7 Угоди в Україні не оподатковуються.

Судом встановлено, що під час проведення документальної перевірки, а саме: 17.02.2010 р. позивач надав відповідачу копію довідки, завірену оригінальною печаткою фірми "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG", і переклад з німецької мови на російську довідки по формі Ust 1 TN. Після закінчення перевірки - 04.03.2010 р. позивачем було отримано лист відповідної сторони № 934/10/22-011 від 02.03.2010 р., в якому наполягалось на наданні оригіналу довідки від нерезидента (фірми "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG") про те, що він є резидентом Німеччини. Позивач виконав цю вимогу і надав разом із запереченням до акту перевірки оригінал довідки нерезидента, проти чого в судовому засіданні не заперечував представник відповідної сторони та що підтверджується письмовим доказом у справі, але в супереч останньому при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стосовно вищевказаного порушення надані документи відповідачем враховані не були.

Щодо порушення п. 13.2 ст.13 та п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме під час виплати в І кварталі 2008 року компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" (Федеративна Республіка Німеччина) доходу в сумі 226235 грн. у вигляді "інжинірингу" за виконання робіт по монтажу кліткового обладнання для птахівництва року позивач не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходу нерезидента за ставкою 15% від суми такої виплати у розмірі 33935 грн. суд звертає увагу на наступне.

Пункт 1.36 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містить вичерпний перелік послуг, які є предметом "інжинірингу", а саме: надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, пов'язані з такими послугами (роботами).

Як вбачається з матеріалів справи, предметом контракту № 128 від 09.02.2004 року є виконання робіт по вводу обладнання (1-го комплекту кліткового птахівницького обладнання для курей-несушок з системою вентиляції) в експлуатацію та передача результатів робіт позивачу, що не відповідає жодному з наведених видів послуг.

Детальний перелік фактично виконаних нерезидентом робіт по введенню обладнання в експлуатацію наведено у акті приймання виконаних робіт по монтажу кліткового птахівницького обладнання для курей-несушок від 01.11.2006 року: установлено комплект кліткового птахівницького обладнання для курей-несушок з металу, що складається з 6 рядів, 4 ярусів, у кожному 87 секцій = 522 секції, системою годування кормороздаточним ланцюгом, з подовжніми ПП-стрічками для посліду, збором яєць, вузлом подачі води тощо; установлена комплексна вентиляційна система для підтримки оптимального повітря у пташнику; установлена комп'ютерна система управління виробничими процесами роботи клітинного обладнання. При цьому представник фірми "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" здійснював не консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, як це зазначено у пункті 1.36 Закону № 334, а безпосередньо приймав участь у будівельно-монтажних роботах згідно з договором № 128 від 09.02.2004 р.

Окрім того, суд звертає увагу, що також зазначено в Акті від 01.11.2006 р., представником компанії "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" були самостійно виконані і передані покупцю пусконалагоджувальні роботи кліткового обладнання, здійснено навчання спеціалістів позивача для роботи та обслуговування клітинного обладнання для кур-несушок та комп'ютерної системи управління виробничими процесами роботи клітинного обладнання.

Таким чином суд вважає, що характер виконаних компанією "Неllman Роultгу GmbН & Со.КG" робіт згідно з контрактом № 128 від 09.02.2004 р. не дозволяє класифікувати їх як "інжиніринг".

Стосовно порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", то останній випадок порушення відбувся 11.02.2009 року. На підставі п. 4 ст. 17 Закону № 265 відповідачем були застосовані фінансові санкції - 340 грн. за кожний випадок не роздрукування фіскального чеку, але всього було виявлено та перелічено у акті перевірки 38 випадків не роздрукування фіскального чеку, у той час як розмір санкції визначено відповідачем виходячи з 39 випадків порушень у розмірі 13260 грн.

Окрім того, виходячи із змісту ст.238 та ст.239 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно із ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій було прийняте 16 березня 2010 року, враховуючи вимоги ст. 250 ГКУ, штрафні санкції могли бути застосовані за порушення, які були допущені починаючи з 17 березня 2009 року. Згідно з Актом перевірки після вказаної дати порушень не встановлено.

На підставі вищенаведеного, суд приходить висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток та відповідних штрафних (фінансових) санкцій, а також штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій є незаконними та необгрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову .

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачеві підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі у сумі 3,40 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 94, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Законом України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області від 16.03.2010 р. № 0000012210/0, від 13.04.2010 р. 0000012210/1, від 16.03.2010 р. № 0000072310, прийняті стосовно сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Охоче".

Відшкодувати сільськогосподарському закритому акціонерному товариству "Охоче" за рахунок Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 23.06.10р.

Суддя Самойлова В.В.