Ухвала суду № 100913239, 05.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11472/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , представника третьої особи Ужгородської міської ради Гончарук А.Р., представника ДВНЗ УжНУ Шелепець М.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нежитлових приміщень і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Експортліс-Карпати» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права приватної власності, треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» та Ужгородська міська рада,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.6 ст.259 та ч.6 ст.268 ЦПК України 05.11.2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Повний текст ухвали виготовлено та підписано 08.11.2021.

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та визнання за ним права власності на половину усього майна, придбаного сторонами за час шлюбу.

В подальшому позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, просив визнати за ним право власності на 1\2 частину нежитлових приміщень загальною площею 262,65 кв.м., які знаходяться у будівлі по АДРЕСА_1 та придбані на ім`я відповідачки ОСОБА_3 \а.с.7\.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що вказане майно було придбано за договором купівлі-продажу відповідачкою за час шлюбу, належить їм з дружиною на праві спільної сумісною власності, розпорядження якою повинно здійснюватися ними за взаємною згодою. Такої згоди між ним та відповідачкою не досягнуто. Посилаючись на вказані обставини та на вимоги ст. 368 Цивільного кодексу України, ст. 60 Сімейного кодексу України просив позов задовольнити.

У грудні 2007 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 та ТзОВ ’’Експотрліс -Карпати’’, в якому просила визнати угоду купівлі – продажу приміщень, укладену між нею та ТзОВ ’’Експортліс -Карпати’’ від 12 листопада 1993 року дійсною \а.с.11-12\.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2008 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 до

ОСОБА_3 про визнання права власності на Ѕ частини нежитлових приміщень – відмовлено, зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю „Експортліс-Карпати” про визнання дійсним

договору купівлі-продажу та визнання права власності – задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на нежитлові приміщення, загальною площею 262,65м2, які знаходяться у будівлі по АДРЕСА_1 , в тому числі - на приміщення, які розміщені на І поверсі площею 112,0м2 (І - сходова клітина 18,1м2; 1- кладова 4,2м2; 2 - коридор 4,2м2; 3 - зала 37,3м2; 4 - коридор 2,6м2; 5 - туалет 1м2; 6 - туалет 1м2; 7 - зала 43,6м2), на приміщення, які розміщені на мансардному поверсі площею 115,60м2 (III-1 - коридор 3,5м2; ІІІ-2 – кабінет 13,4м2; ІІІ-З - кладова 7,4м2; ІІІ-4 - кабінет 29,9м2; IV-1 - коридор 6,0м2; IV-2 - кабінет 21,5м2; VI -3 - кабінет 17,7м2; IX - коридор 16,2м2) та Ѕ із приміщень V, VI, VII, VIII, IX, X площею 35.05м2. Вирішено також Комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації м.Ужгорода» зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 262,65м2, які знаходяться у будівлі по АДРЕСА_1 , в тому числі - на приміщення, які розміщені на І поверсі площею 112,0м2 (І - сходова клітина 18,1м2; 1- кладова 4,2м2; 2 - коридор 4,2м2; 3 - зала 37,3м2; 4 - коридор 2,6м2; 5 туалет 1м2; 6 - туалет 1м2; 7 - зала 43,6м2), на приміщення, які розміщені на мансардному

поверсі площею 115,60м2 (III-1 - коридор 3,5м2; ІІІ-2 - кабінет 13,4м2; ІІІ-3 - кладова 7,4м2; ІІІ-4 кабінет 29,9м2; IV-1 - коридор 6,0м2; IV-2 - кабінет 21,5м2; IV-3 - кабінет 17,7м2; IX - коридор

16,2м2) та Ѕ із приміщень V, VI, VII, VIII, IX, X площею 35,05м2.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 06.02.2009 року, Апеляційну скаргу ректора Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» ОСОБА_4 задоволено повністю. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 30 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1\2 частини нежитлових приміщень та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТзОВ ’’Експортліс - Карпати” про визнання дійсним договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 12 листопада 1993 року та визнання права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 262,65 м.кв., які знаходяться у будівлі по АДРЕСА_1 скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду іншим складом суду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2009 позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 14 частини нежитлових приміщень та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ТзОВ «Експортліс-Карпати» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщейь від 12 листопада 1993 року та визнання права власності на нежитлові приміщення - залишено без розгляду.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 задоволено апеляційну скаргу адвоката Леміша Миколи Олексійовича в інтересах ОСОБА_3 . Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 03 квітня 2009 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

03.11.2020 дана справа надійшла до суду, справу було призначено до судового розгляду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.03.2021 року залучено до участі в справі Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» (м. Ужгород, вул. Підгірна, 46) та Ужгородську міську раду (м. Ужгород, пл. Поштова, 3) в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Від представника третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» Шелепець М., надійшла заява про відвід судді Фазикош О.В.. Мотивуючи це тим, що ОСОБА_5 працює за сумісництвом на кафедрі юридичного факультету УжНУ, а сторона по справі є ДВНЗ УжНУ, тому для недопущення будь-яких сумнівів з боку сторін по справі в неупередженості головуючого по справі судді Фазикош О.В. при розгляді даної справи заявляє відвід, оскільки такий факт у стороннього спостерігача може об`єктивно викликати сумніви в неупередженості судді при прийнятті рішення.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» Шелепець М.Т. в судовому засіданні підтримав поданий відвід судді.

В судове засідання позивач (за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , не з`явився, повідомлявся належним чином про причини неявки не повідомляв, заяв не подавав.

В судове засідання відповідач (за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_3 , не з`явилася, повідомлялася належним чином про причини неявки не повідомляла, заяв не подавала.

Представник відповідача ОСОБА_3 (за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом), ОСОБА_1 , заперечив проти відводу.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Експортліс-Карпати» в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про причини неявки не повідомляв, заяв не подавав.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ужгородська міська рада заперечив проти відводу.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, заяву що надійшла від представника позивача про відвід судді, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3ст.39 ЦПК Українивідвід повиненбути вмотивованимі заявленимпротягом десятиднів здня отриманняучасником справиухвали провідкриття провадженняу справі,але непізніше початкупідготовчого засіданняабо першогосудового засідання,якщо справарозглядається впорядку спрощеногопозовного провадження.Самовідвід можебути заявленийне пізнішепочатку підготовчогозасідання абопершого судовогозасідання,якщо справарозглядається впорядку спрощеногопозовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч.3ст.40ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленомучастиною першоюстатті 33цього Кодексу.Такому суддіне можебути заявленийвідвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно ч.7ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ Про судоустрій і статус суддів України , кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Це положення чинного законодавства Україникореспондується із положеннями ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Згідно з ч.1ст. 40 ЦПК України, яка передбачає порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 2ст. 40 ЦПК України,питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Так, п.5 ч.1статті 36 ЦПК Українивизначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), в тому числі, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступень, що свідчать про небезсторонність суду.

Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів танезмінюваність суддівнезалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень відносно сторін у судовому розгляді, судді повинні бути безсторонніми, а саме: вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає - або може сприйматися як таке, що впливає - на здатність судді приймати незалежні рішення. В цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: ніхто не може бути суддею у власній справі. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони в будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін по конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. І суддя повинен не тільки бути реально вільним відбудь-якого невідповідного упередженняабо впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очахрозумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Право позивача на справедливий суд закріплений в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розглядізаяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у п.50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Із дослідженої заяви про відвід не вбачається, що суддя Фазикош О.В. прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи, проте суд вважає, що заява про відвід судді повинна бути задоволена з наступних підстав.

Право сторони провадження на справедливий суд закріплене в нормах міжнародного права, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.

Поряд з цим, враховуючи підстави зазначені в п.5 ч.1статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, в тому числі, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, суд вважає, що викладені в заяві про відвід саме такі обставини необхідно прийняти до уваги.

Із практики Європейського суду з прав людини випливає, що важливим питанням є питання довіри, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення Європейського суду по справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 року).

Враховуючи, що представник третьої особи подав заяву про відвід судді, вказуючи про можливе виникнення сумнів у разі прийняття рішення у даній справі у зв`язку з тим, що головуючий суддя працює за сумісництвом на кафедрі юридичного факультету УжНУ, а сторона по справі є ДВНЗ УжНУ, з метою зняття у сторін будь-яких сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, запобігання нарікань на необ`єктивність та упередженість головуючого судді Фазикош О.В., а також звинувачень у заінтересованості результатів розгляду справи, запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів можливу неупередженість головуючого судді, з огляду на те, що у стороннього спостерігача може об`єктивно викликати сумніви в неупередженості судді при прийнятті рішення, суд приходить до висновку про необхідність задоволення відводу в цій частині.

Враховуючі всі вище зазначені обставини, заяву представника третьої особи без самостійних вимог, про відвід судді слід задовольнити, а справу передати в канцелярію суду для визначення іншого судді у порядку, встановленому ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.39,40 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника третьої особи без самостійних вимог ДВНЗ УжНУ ОСОБА_6 про відвід судді Фазикош О.В. в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нежитлових приміщень і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю «Експортліс-Карпати» про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права приватної власності, треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» та Ужгородська міська рада - задовольнити.

Справу № 308/11472/20 передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленому ст.33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош