Постанова № 10091194, 26.05.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-580/10/1770

26 травня 2010 року 12год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Рівненське АТП-15607"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Рівненське АТП-15607" звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0003662342/1 від 23 вересня 2009 року, згідно якого йому визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 3728939,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 3728939,00 грн., №0003672342/1 від 23 вересня 2009 року, згідно якого йому визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1398312,00 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1398312,00 грн., №0001941742/1/17-123 від 24 вересня 2009 року, згідно якого йому визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 329167,70 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 658335,40 грн.

В судому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов повністю, в його обґрунтування зазначає, що податковим органом під час визначення рівня звичайних цін на незавершене будівництво була прирівняна інформація з двох агентств нерухомості до всього ринку з продажу та оренди нерухомого майна. Крім того, під час визначення звичайної ціни, обєкти незавершеного будівництва були прирівняні до новозбудованих обєктів, що в свою чергу не є однорідними або ідентичними товарами. Вказані дії посадових осіб ДПІ у м. Рівне суперечать п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Як наслідок, на думку позивача, звичайною ціною в даному випадку слід вважати ціну визначену сторонами в договорі купівлі-продажу. Таким чином, донарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в цій частині є необґрунтованим. Не відповідають фактичним обставинам справи і висновки акту перевірки щодо отримання позивачам безповоротної фінансової допомоги від ТОВ "Автохаус-Рівне", ТОВ "Деметрія", ТОВ "Трейд". На думку, представника ВАТ "Рівненське АТП-15607" суму заборгованості позивача, що виникла перед вищезазначеними контрагентами та підтверджується виданими позивачем векселями можна розцінювати як безповоротну фінансову допомогу лише після того як мине загальний строк позовної давності протягом якого може бути предявлено стягнення по вказаних боргових документах. Таким чином, ДПІ у м. Рівне було допущено помилкове тлумачення п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР.від 28.12.1994 року. Крім того, позивач зазначає, що господарські операції з ВАТ "Укрцемремонт" є реальними, роботи виконані в повному обсязі, а їх виконання підтверджується первинними документами, що оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Стосовно ВАТ "Укрцемремонт" та субпідрядних підприємств, що залучалися останнім, відсутні вироки, якими встановлено факти здійснення фіктивного підприємництва. Таким чином, представник позивача вважає, що висновки податкового органу щодо заниження ВАТ "Рівненське АТП-15607" податку на прибуток та податку на додану вартість по вищезазначених господарських операціях є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. На спростування збільшення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб позивач зазначає, що посадовими особами ДПІ у м. Рівне було невірно визначеного податкового агента, що повинен сплачувати податок. Крім того, додатково зазначає, що експертні оцінки, з яких відповідачем визначалася звичайна ціна, проведені не державними установами, що суперечить вимогам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року. За сукупністю наведених підстав, просить визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, з підстав викладених в письмових запереченнях. Зокрема, пояснив суду, що в порушення п. 1.20 ст.1 та п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, товариством здійснено реалізацію нерухомого майна котеджного містечка (квартир) по вул.Васильченка,26 для фізичних осіб за цінами нижче звичайних, що призвело до заниження валового доходу по податку на прибуток підприємств в сумі 5837799 грн. та податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 1167563 грн. Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що ВАТ "Рівненське АТП-15607" отримано безповоротну фінансову допомогу від ТОВ "Автохаус-Рівне", ТОВ "Деметрія", ТОВ "Трейд" в сумі 702615 грн., яка не відображена в складі валових доходів товариства. Під час проведення перевірки правильності формування ВАТ "Рівненське АТП-15607" валових витрат встановлено їх завищення на суму 5863874 грн. Вказане порушення виникло внаслідок відображення позивачем в податковому обліку нікчемних правочинів з ВАТ "Укрцемремонт". Дане порушення, крім того, мало наслідком завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1169072 грн. Під час проведення перевірки правильності повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб було встановлено, що в порушення п. 1.6, п. 1.15 ст. 1,? пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. "а" п.17.2 ст. 17, пп. "а" п.19.2 ст.19, пп."а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року, а саме: на момент перевірки не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 329167,70 грн., за 2007 рік 104693,57 грн., за 2008 рік 183250,14 грн. та за 2009 рік 41223,99 грн., у випадку, коли підприємством надавалися додаткові блага у вигляді суми знижки з ціни (вартості) товарів, що перевищує звичайну ціну (у розмірі такої знижки), а саме: не оподаткування доходів отриманих фізичними особами при купівлі ними нерухомого майна (земельних ділянок) у ВАТ "Рівненське АТП - 15607" по вартості нижче звичайної ціни. Таким чином, на думку представника відповідача податкові повідомлення-рішення є правомірними і підстави для їх скасування відсутні. Відтак просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2009 року було підписано акт №985/23-100/03118475 "Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Відкритим акціонерним товариством "Рівненське АТП-15607" за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року" (а.с.16-57 том 1) .

За результатами проведеної перевірки було встановлено порушення пп.4.1.1, пп.4.1.3, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/97-ВР від 28.12.1994 року, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 3728939 грн.; п. 4.2 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 2318181 грн., в тому числі: зменшено значення рядка 26 - залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року в сумі 918842 грн. та донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1399339 грн.; п.1.6, п.1.15 ст.1,? пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.17.2 ст.17, пп."а" п.19.2 ст.19, пп."а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, що призвело до неутримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 329167,70 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Рівне та за результатами процедури адміністративного узгодження було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0003662342/1 від 23.09.2009 року, згідно з яким Відкритому акціонерному товариству "Рівненське АТП-15607" визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 7457878,00 грн., в тому числі 3728939 грн. за основним платежем та 3728939,00 грн. за штрафними санкціями (а.с13 том1),

- №0003672342/0 від 23.09.2009 року, згідно з яким Відкритому акціонерному товариству "Рівненське АТП-15607" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2796624,00 грн. в тому числі 1398312,00 грн. за основним платежем та 1398312,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.14 том 1),

- №0001941742/0/17-123 від 24.09.2009 року, згідно з яким Відкритому акціонерному товариству "Рівненське АТП-15607" визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 987503,10 грн., в тому числі 329167,70 грн. за основним платежем та 658335,40 грн. за штрафними санкціями (а.с.15 том 1).

Як вбачається з акту перевірки, на думку податкового органу, в результаті публічно оголошених умов продажу нерухомого майна котеджного містечка (квартир) по вул.Васильченка, 26 для фізичних осіб (в тому числі повязаних осіб), по договірній ціні, що є нижчою за звичайну ціну 1 м.кв., підприємством порушено пп.4.1.1, пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, внаслідок чого занижено скоригований валовий доход за перевіряємий період в сумі 5837799 грн., в т.ч. по періодам: 2 квартал 2007 року в сумі 116722 грн.; 3 квартал 2007 року в сумі 93531 грн.; 4 квартал 2007 року в сумі 951984 грн.; 1 квартал 2008 року в сумі 705654 грн.; 3 квартал 2008 року в сумі 237903 грн.; 4 квартал 2008 року в сумі 1335033 грн.; 1 квартал 2009 року в сумі 504689 грн. та п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податкового зобовязання в сумі 1167563 грн. в т.ч.: травень 2007 року в сумі 181678 грн.; червень 2007 року в сумі 51766 грн.; липень 2007 року в сумі 145298 грн.; вересень 2007 року в сумі 41766 грн.; жовтень 2007 року в сумі 88532 грн.; грудень 2007 року в сумі 101866 грн.; січень 2008 року в сумі 141131 грн.; серпень 2008 року в сумі 47581 грн.; жовтень 2008 року в сумі 32668 грн.; листопад 2008 року в сумі 184589 грн.; грудень 2008 року в сумі 49750 грн.; січень 2009 року в сумі 100938 грн.

Суд не може погодитись з вказаними висновками податкового органу з наступних підстав.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. До таких доходів, відповідно до пп.4.1.3 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, включаються доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

В свою чергу, підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Згідно пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону, положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до п. 4.2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

В свою чергу, порядок визначення звичайної ціни регулюється п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Згідно з пп.1.20.1. п.1.20 ст.1 Закону, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). А ринок товарів (робіт, послуг) це сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до пп. 1.20.3 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

В силу вимог пп.1.20.8. п.1.20 ст.1 Закону, обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Позивач, на запит податкового органу, листом №01-10/36 від 17.07.2009 року надав інформацію в обґрунтування рівня звичайних цін (а.с.58). Проте відповідач, надані позивачем відомості до уваги не прийняв, не зазначивши причин і умов, які цьому сприяли. Ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду справи, відповідач не обґрунтував правовими нормами дефініцію свого розрахунку звичайної ціни, за логікою якого, звичайна ціна незвершеного будівництвом обєкту дорівнює ціні новозбудованого житла.

Відповідно до пп.1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону, донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобовязань за непрямими методами.

У відповідності до пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобовязань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу. При цьому, у відповідності до листа ДПА України "Про застосування "звичайної ціни" №21255/7/15-0217 від 30.09.2009 року, вiдповiдно до абз.1 пп.1.20.10 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.4.3.5 п.4.3. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, донарахування податкових зобовязань платника податку податковим органом унаслiдок визначення звичайних цiн здiйснюється за такою процедурою: керiвник приймає рiшення про застосування звичайних цiн при визначеннi податкових зобовязань, а рiшення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керiвника вiдповiдного податкового органу. З метою забезпечення дотримання цiєї процедури керiвник (заступник керiвника) податкового органу, пiд час перевiрки приймає рiшення про застосування звичайних цiн при визначеннi податкових зобовязань, що складається за довiльною формою, iз зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податкiв, що перевiряється, пiдстав для застосування "звичайної ціни", передбачених законом з питань оподаткування, тощо. В окремих частинах вiдповiдних розділів акта перевiрки здiйснюється посилання на вищенаведене рiшення, зазначається пiдстава для застосування "звичайної ціни", передбачена вiдповiдним законом з питань оподаткування, механiзм i обґрунтування розрахунку в порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для вiдповiдної господарської операцiї, та елемент податкової бази (об'єкта оподаткування), до якого застосовуються "звичайнi ціни", тощо. Розрахованi з використанням "звичайних цін" суми заниження податкових зобов'язань видiляються в окремих частинах вiдповiдних роздiлiв акта перевiрки та додатках до нього. Розрахована в актi перевірки внаслiдок визначення звичайних цiн сума податкових зобовязань (у т.ч. штрафних санкцiй) вiдображається в рiшеннi про нарахування податкових зобовязань iз застосуванням звичайних цін, що пiдписується керiвником податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

За наслiдками перевiрки платника податкiв податковий орган:

- з урахуванням пiдпункту 4.3.5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податкiв перед бюджетами та державними цiльовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих iз застосуванням "звичайних цін" сум податкiв (у т.ч. штрафних санкцiй) до адмiнiстративного суду в порядку п.4 ст.17 КАС України;

- у порядку та строки, встановленi законодавством, надсилає платнику податкiв податкові повiдомлення-рiшення про визначення сум податкових зобовязань (у т.ч.штрафних санкцій) за вiдповiдними податками без урахування нарахованих з використанням "звичайних цін" податкових зобовязань (у т. ч. штрафних санкцій).

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Рівне не було дотримано вказаної процедури. Рішення про визначення донарахування податкових зобовязань внаслідок визначення звичайної ціни начальником ДПІ у м. Рівне не приймалося.

Згідно приписів ЦК України, до обєктів цивільних прав належить рухоме та нерухоме майно. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість), згідно зі ст.181 ЦК України, належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Згідно приписів ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно зі ст.656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави стверджувати, що здійснювати продаж котеджів ВАТ "Рівненське АТП 15607" могло за умови наявності у останнього права власності на дані котеджі.

Безпосередньо ревізорами, що здійснювали перевірку зазначено про незавершеність будівництва.

Як вбачається з договорів купівлі-продажу, ВАТ "Рівненське АТП 15607" реалізовувалися квартири в незавершеному будівництві житлового чотирьохквартирного будинку. При цьому, ціна реалізації, була значно вищою від балансової вартості. Так, квартира в незавершеному будівництві балансовою вартістю 254867 грн. реалізовувалася по ціні 310000 грн. (а.с.78-142 том 1)

Посадові особи ДПІ у м. Рівне, визначаючи звичайні ціни, послалися на інформацію агентств нерухомості щодо ціни на новозбудовані обєкти нерухомого майна, яка не може бути прирівняна до ціни незавершеного будівництва (а.с.84-93 том 3).

За таких обставин, висновки перевіряючих про заниження позивачем валового доходу не підтверджуються доказами, як наслідок, не можуть вважатися обґрунтованими.

Враховуючи ту обставину, що начальником ДПІ у м. Рівне не приймалося рішення про застосування звичайної ціни під час визначення податкових зобовязань позивача, що є прямим порушенням пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а під час визначення звичайної ціни посадовими особами не було дотримано вимоги п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, позаяк інформація, що використовувалася податковим органом була отримана лише від двох агентств нерухомості, без встановлення загальної ситуації на ринку нерухомості і стосувалася виключно вартості новозбудованого житла, а не вартості обєктів незавершеного будівництва, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачу податкових зобовязань на підставі висновків про заниження звичайної ціни обєктів незавершеного будівництва не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів перевірки станом на 31.03.2009 року за "ВАТ Рівненське АТП-15607" рахується кредиторська заборгованість в сумі 721275,53грн. за видані векселі в погашення заборгованості за отримані від поставників товарно-матеріальні цінності.

Заборгованість по виданих векселях рахується перед наступними субєктами підприємницької діяльності:

- ТОВ "Автохаус-Рівне" на суму 15000 грн. по виданому векселю №7733322702289 від 31.10.2005 року; на суму 110000 грн. по виданому векселю №7733322702290 від 31.10.2005 року; на суму 108108,33 грн. по виданому векселю №7733322702291 від 31.10.2005 року;

- ТОВ "Деметрія" на суму 130000 грн. по виданому векселю №7733322702601 від 31.10.2005 року; на суму 159440 грн. по виданому векселю №7733322702602 від 31.10.2005 року; на суму 48679,20грн. по виданому векселю №7733322702293 від 31.10.2005 року; на суму 26388,00 грн. по виданому векселю №7733322702604 від 31.10.2005 року;

-ТОВ "Трейд" на суму 18960,00 грн. по видано векселю від 31.12.2005 року.

За результатами перевірки, ДПІ у м.Рівне зроблено висновок, що кредиторська заборгованість позивача перед даними підприємствами, у звязку з їх ліквідацією не підлягає погашенню, а відтак для цілей податкового обліку повинна розглядатися як безповоротна фінансова допомога.

Згідно з абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, під безповоротна фінансовою допомогою розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Норма п.1.25 ст.1 Закону, завдяки застосуванню якої податковим органом зроблено висновок, що заборгованість позивача перед підприємствами, що оголошені банкрутами, є безповоротною фінансовою допомогою, фактично дає визначення лише поняттю "безнадійна заборгованість", як заборгованості по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності; або як заборгованості фізичної особи субєкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як субєкта підприємницької діяльності).

Разом з тим буквальний зміст норми абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, вказує на те, що для цілей податкового обліку розглядається як безповоротна фінансова допомога лише сума заборгованості, після закінчення строку позовної давності, а не будь-яка заборгованість, що має статус безнадійної.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З врахуванням норми ст.70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі затвердженого Конвенцією від 07.06.1930 року (дата набуття чинності в Україні 06.01.2000 року), позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Згідно ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, вказані вище строки застосовуються і до простих векселів.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні векселі акцептанта - ВАТ "Рівненське АТП-15607" були видані на протязі 2005 року (а.с.208-209 том 1).

ТОВ "Автохаус-Рівне" було ліквідовано на підставі ухвали господарського суду Рівненської області Про затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження по справі №8/73 від 27.03.2008 року (а.с.98-99 том 3).

ТОВ "Деметрія" було ліквідовано на підставі ухвали господарського суду Рівненської області Про затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження по справі про ліквідацію шляхом банкрутства № 9/49 від 23.03.2008 року (а.с.100-101)

В межах зазначених справ про банкрутство ТОВ "Автохаус-Рівне" та ТОВ "Деметрія" вищезазначені векселі не включалися до ліквідаційної маси і ліквідаторами не вживалися заходи щодо їх погашення ВАТ "Рівненське АТП-15607". Вказані обставини вбачаються з матеріалів перевірки позивача та не заперечуються учасниками судового процесу. Аналогічна ситуація що векселя виданого для ТОВ "Трейд". З матеріалів перевірки та матеріалів справи не вбачається, що вказаний вексель предявлявся для оплати.

Згідно ст. 11 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Вказані положення щодо передачі переказного векселя застосовуються і до простих векселів, в силу положень ст.77 Уніфікованого закону.

З аналізу вищезазначених норм права в розрізі фактичних обставин справи суд прийшов до висновку, що строк оплати по векселях виданих ВАТ "Рівненське АТП-15607" не можна вважати таким, що настав. Вказані векселі могли бути передані ТОВ "Автохаус-Рівне", ТОВ "Деметрія" та ТОВ "Трейд" шляхом вчинення передавального напису (індосаменту) іншим субєктам господарської діяльності, в звязку з чим станом на дату прийняття постанови ВАТ "Рівненське АТП-15607" залишається зобовязаним по вказаних векселях. Дане питання під час проведення перевірки не досліджувалося податковим органом.

Таким чином, висновки посадових осіб ДПІ у м.Рівне щодо отримання ВАТ "Рівненське АТП-15607" безповоротної фінансової допомоги є передчасним та таким, що не підтверджується документально.

Як вбачається з акту перевірки, зазначаючи про нікчемність договорів підряду, укладених з ВАТ "Укрцемремонт" ДПІ у м.Рівне покликається на безтоварність господарських операцій. При цьому, обґрунтовує дане твердження тим, що стосовно посадових осіб підприємств, які залучалися ВАТ "Укрцемремонт" як субпідрядники, порушено кримінальну справу за ст.ст.205, 212 КК України. Крім того, на думку податкового органу останні, в силу відсутності трудових, матеріальних та інших ресурсів взагалі не могли виконати субпідрядні роботи.

З такими висновками, суд не погоджується з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки та підтверджується копіями долучених до матеріалів справи первинних документів між ВАТ "Рівненське АТП 15607" (замовник) та ВАТ "Укрцемремонт" (підрядник) було укладено договір генерального підряду на виконання робіт по будівництву забудови (м.Рівне вул.Васильченка 26) №б/н від 03.01.2006 року, згідно якого підрядник зобовязаний виконати, а замовник прийняти до оплати, згідно актів форми КБ-2, КБ-3, будівельно-монтажні роботи по будівництву житлової забудови 14 будинків.

Відповідно до ст.838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обовязків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обовязку. Замовник і субпідрядник не мають права предявляти один одному вимоги, повязані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту вищенаведених норм права слідує, що ВАТ "Рівненське АТП-15607" будучи замовником, мало договірні відносини виключно з ВАТ "Укрцемремонт", як генеральним підрядником, з відповідними взаємними правами та обовязками, а не з підприємствами, які залучалися останнім в якості субпідрядників.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. При цьому спеціальними податковими законами встановлюються ряд особливостей ведення податкового обліку платником податків.

Так, згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 08.12.1994 року, до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. І не належать до складу валових витрат в силу положень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 08.12.1994 року узгоджуються з приписами Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Податковий кредит звітного періоду, в силу вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи виконання будівельно-монтажних робіт ВАТ "Укрцемремонт" для ВАТ "Рівненське АТП-15607" підтверджується довідками та актами за формою №КБ-2в та №КБ-3, у відповідності до вимог наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури №237/5 від 21.06.2002 року, в яких відображено найменування робіт і витрат (а.с.216-252 том 1, а.с.1-250 том 2) . Роботи генпідряднику в повному обсязі оплачені (а.с.12-48 том3)

Податковий кредит сформовано на підставі виписаних ВАТ "Укрцемремонт" податкових накладних, що за формою відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (а.с.1-11 том 3).

В податковому обліку ВАТ "Рівненське АТП-15607" відображаються виключно господарські операції з ВАТ "Укрцемремонт". Субпідрядні організації, що залучалися ВАТ "Укрцемремонт" для виконання субпідрядних робіт, а саме ПП "Алертс-Груп", ТОВ "ГРВ-Синтез", ТОВ "Арма-Строй" будь-яких господарських операцій з ВАТ "Рівненське АТП-15607" не мали. ВАТ "Укрцемремонт" є реально діючим контрагентом, доказів фіктивності останнього під час проведення перевірки не отримано, не долучено таких доказів і під час розгляду справи в суді.

З акту перевірки не вбачається наявність претензій з боку ВАТ "Рівненське АТП-15607" до ВАТ "Укрцемремонт" щодо якісного та кількісного виконання підрядних робіт.

За таких обставин, висновки про нікчемність правочинів підряду у звязку з безтоварністю господарських операцій не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та є надуманими. Як наслідок, суд прийшов до висновку, що позивачем не було допущено порушень вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

В акті перевірки також зазначено, що на порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, ВАТ "Рівненське АТП-15607" завищено валові витрати на суму 45290 грн., перераховані по рах.642,6 "відрахування за орендоване держмайно" та включені у витрати в рядок 05.2 Декларацій "Коригування валових витрат, у тому числі: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів" за 2008 рік, позаяк дні суми не підтверджено первинними документами.

Вказані висновки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані документально договором оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Науково-виробничого обєднання "Потенціал-Еко", розрахунком плати за оренду державного майна та банківськими виписками на оплату (а.с.105-111 том 3).

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0003662342/1 від 23 вересня 2009 року про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 3728939 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 3728939,00грн. та № 0003672342/1 від 23 вересня 2009 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 1398312,00 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 1398312,00 грн. підлягають скасуванню в повному обсязі.

За змістом акту перевірки встановлено порушення п.1.6, п.1.15 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. "а" п.17.2 ст. 17, пп. "а" п.19.2 ст.19, пп."а" пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року, а саме: на момент перевірки не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 329167,70 грн., за 2007 рік 104693,57грн., за 2008 рік 183250,14 грн. та за 2009 рік 41223,99 грн., у випадку, коли підприємством надавалися додаткові блага у вигляді суми знижки з ціни (вартості) товарів, що перевищує звичайну ціну (у розмірі такої знижки), а саме - не оподатковано доходи, отримані фізичними особами при купівлі ними нерухомого майна (земельних ділянок) по вартості нижче звичайної ціни.

Перевіряючими зазначено, що позивачем здійснено продаж земельних ділянок (в тому числі повязаним особам) згідно з договорами купівлі-продажу частини земельної ділянки, в яких вказана грошова оцінка частини земельної ділянки, що відчужується, яка визначена на підставі висновку експерта та продажна ціна з врахуванням ПДВ, яка суттєво відрізняється від ціни грошової оцінки (а.с.142-206 том 2, а.с.112-148 том 3). На основі співставлення такої грошової оцінки та продажної ціни, перевіряючими зроблено висновок що різниця є сумою додаткового блага, наданого покупцям.

Згідно приписів пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV від 22.05.2003 року, дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

В акті перевірки, що слугував підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №0001941742/1/17-123 від 24 вересня 2009 року, згідно якого позивачу визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафні санкції, ревізори посилаються на висновки ТОВ "Нива-Експерт" та ТОВ "НІКоС.Оціночна компанія" про експертну оцінку земельних ділянок.

В той же час використання таких висновків прямо суперечать вищезазначеній нормі закону. ТОВ "Нива-Експерт" та ТОВ "НІКоС.Оціночна компанія" не є органами, уповноваженим здійснювати оцінку вартості земельних ділянок відповідно до законодавства (а.с.112-148 том 3).

Згідно ст.6 Закону України "Про оцінку земель" №1378-IV від 11.12.2003 року, субєктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, заінтересовані у проведенні оцінки земельних ділянок.

Згідно Порядку проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №2 від 09.01.2003 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.05.2003 року за №396/7717, на місцях такі функції виконують управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах.

Під час проведення перевірки, інформації від вищезазначеного органу державної влади отримано не було.

За таких обставин, донарахування податкових зобовязань по податку з доходів фізичних осіб здійснено з порушенням законодавчо встановленої процедури як наслідок не може вважатися обґрунтованим.

Оскільки висновок податкового органу про те, що дохід від продажу частин земельних ділянок дорівнює її експертній оцінці, що проводилась приватними структурами не ґрунтується на нормах чинного законодавства і є голослівним, то і визначена в такий спосіб база оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні позивачем продажу є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ДПІ у м.Рівне є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року. Здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків реалізується з дотриманням норми п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, тобто за умови встановлення за результатами документальних перевірок діяльності платника податків, факту заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Оскільки наведені в акті документальної перевірки позивача обставини щодо заниження бази оподаткування не знайшли жодного свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладено ці висновки, є протиправними та підлягають до скасування.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне: №0003662342/1 від 23.09.2009 року, згідно з яким Відкритому акціонерному товариству "Рівненське АТП-15607" визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 7457878,00 грн., в тому числі 3728939 грн. за основним платежем та 3728939,00 грн. за штрафними санкціями; №0003672342/0 від 23.09.2009 року, згідно з яким Відкритому акціонерному товариству "Рівненське АТП-15607" визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2796624,00 грн. в тому числі 1398312,00 грн. за основним платежем та 1398312,00 грн. за штрафними санкціями, та №0001941742/0/17-123 від 24.09.2009 року, згідно з яким Відкритому акціонерному товариству "Рівненське АТП-15607" визначено суму податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 987503,10 грн., в тому числі 329167,70 грн. за основним платежем та 658335,40 грн. за штрафними санкціями.

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Рівненське АТП-15607" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 01.06.2010 року