Рішення № 100911666, 03.11.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 160/10277/21

Провадження № 2-а/206/22/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2021 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Різниченко Я.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Гордєєва А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Муратова Валерія Федоровича, Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, третя особа Інспекція з питань контролю за паркуванням ДМР про визнання дій інспектора з паркування ДМР протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та повернення витрат за незаконну евакуацію транспортного засобу,

І. Стислий виклад позиції позивача, відповідача та представника третьої особи.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому з урахуванням уточненої позовної заяви зазначив, що 15.06.2021 інспектором з паркування ДМР Муратовим В.Ф. виписано постанову у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Окрім цього ОСОБА_2 було здійснено тимчасове затримання належного позивачу транспортного засобу Opel, д.н.з. НОМЕР_1 шляхом евакуації на штрафний майданчик. З діями інспектора з паркування ДМР Муратова В.Ф. позивач не згоден, оскільки 15.06.2021 він прибув на зазначеному транспортному засобі на Успенську площу разом із своєю дружиною ОСОБА_3 для відвідування лікарні. Позивач є людиною з інвалідністю другої групи опорно-рухового апарату, його транспортний засіб має відповідне позначення «інвалід» та має законне право використовувати призначені для цієї мети і позначені відповідним знаком місця паркування. Позивач, під`їхавши до лікарні, побачив, що місце з відповідним знаком було зайняте фургоном при цьому водій перебирав вантажі в кузові фургону. На запитання позивача, водій фургону відповів, що він не є людиною з інвалідністю та не перевозить людей з інвалідністю, однак дане місце він залишати не буде. В цей час поруч знаходився інспектор з паркування ДМР ОСОБА_2 та на прохання дружини позивача допомогти звільнити від фургону відповідне місце, ОСОБА_2 зазначив, що він займається тільки евакуацією і не має до цього відношення. Також, останній запропонував позивачу залишити автомобіль на будь-якому вільному місці. Позивач обрав єдине вільне місце, яким не створював перешкоду руху транспорту та пішоходів. Однак, коли позивач через півгодини вийшов з лікарні, він побачив, що його транспортний засіб вантажать на евакуатор. Не дивлячись на його присутність і можливість ним усунути нібито порушення без евакуації транспортного засобу, інспектор Муратов В.Ф. відповів відмовою, навіть не зважаючи на наявність у позивача інвалідності опорно-рухового апарату та важкості пересуватися без автомобіля своїм ходом. Позивач вважає, що його транспортний засіб був евакуйований без необхідної на то причини. Транспортний засіб позивача знаходився на спеціально передбаченому для паркування місці, не на проїжджій частині, не створював перешкоди ані руху транспорту, ані руху пішоходів, ані виїзду з прилеглої території. Тому позивач просив визнати дії інспектора з паркування Муратова В.Ф. інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР стосовно евакуації належного йому транспортного засобу протиправним, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ІД № 00396876 від 15.06.2021 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн., провадження у справі закрити, зобов`язати КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР повернути позивачу здійснені ним в результаті неправомірних дій інспектора з паркування ОСОБА_2 змушені платежі за евакуацію 2198,00 грн. та зберігання належного позивачу транспортного засобу 150,00 грн. (а.с. 1-3, 27-30).

Не погоджуючись з викладеними у позовній заяві обставинами, представник третьої особи направив до суду письмові пояснення відповідно до яких зазначено, що інспектором з паркування здійснено фотофіксацію обставин порушення правил запинки в режимі фотозйомки, шляхом створення зображень транспортного засобу Opel, д.н.з. НОМЕР_1 в момент вчинення правопорушення, на яких було зафіксовано дату порушення 15.06.2021, місце розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомого об`єкту – Успенська площа, буд. 14 у м. Дніпро, географічні координати: 48.464758, 35.054468, час вчинення порушення 12 год. 05 хв. Зазначена фотофіксація розміщена на вебсайті та є належним та допустимим доказом, який підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Географічні координати є загальнодоступною інформацією, тому не потребує доказування на загальних підставах. З матеріалів фотофіксації чітко вбачається, що позивачем транспортний засіб розташовано безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим порушено ПДР. У зв`язку з вчиненим позивачем адміністративного правопорушення, його транспортний засіб був таким, що суттєво перешкоджав дорожньому руху, інспектором з паркування здійснено тимчасове затримання зазначеного транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик. З матеріалів фотофіксації беззаперечно вбачається, що розташування транспортного засобу позивача перешкоджає оглядовості дороги при здійсненні виїзду з прилеглої території, що могло призвести до аварійної ситуації. Дії інспектора з паркування вчинені згідно з вимогами чинного законодавства, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 300568372 від 01.07.2021 є правомірною. За таких обставин, представник третьої особи просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та зазначив, що його транспортний засіб нікому не заважав, порушення ПДР з його боку не було. Позивач був присутнім в момент евакуації його транспортного засобу.

Відповідач інспектор з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР Муратов В.Ф. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що позивач порушив правила зупинки транспортного засобу, відповідач виконував свої обов`язки, викликав евакуатор, щоб забрати транспортний засіб на штраф майданчик. У випадку, якщо машину не підняли на евакуатор і присутній порушник – транспортний засіб можливо віддати власнику. Позивача під час евакуації не було, він залишив автомобіль безпосередньо на виїзді до прилеглої території. Позивач з`явився вже тоді, коли був заповнений акт про евакуацію і почався сам процес евакуації транспортного засобу.

Представник третьої особи Гордєєв А.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що коли починається процес евакуації, інспектори не можуть припинити цей процес. Якщо б позивач з`явився до моменту складання акту, в такому випадку його транспортний засіб не евакуювали б. Окрім цього зазначив, що не встановлено період, який має зберігатися відеофіксація, а тому на теперішній час вона відсутня. Також, позивач залишив свій транспортний засіб з порушенням ПДР, оскільки в цьому місці відсутні знаки або розмітки про місце для паркування.

Представник відповідача КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у судові засідання не з`явився, правом на подання відзиву не скористався.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

24.06.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла позовна заява з додатками (а.с. 1-15).

25.06.2021 Дніпропетровським окружним адміністративним судом передано дану адміністративну справу на розгляд Самарському районному суду м. Дніпропетровська (а.с. 17).

04.08.2021 дана адміністративна справа надійшла до Самарського районного суду м. Дніпропетровська та ухвалою судді від 04.08.2021 була залишена без руху (а.с. 22-24).

12.08.2021 від позивача надійшла уточнена позовна заява з додатками (а.с. 27-30).

18.08.2021 відкрито провадження по справі та призначено судове засідання на 15.09.2021 (а.с. 32).

26.08.2021 на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви третій особі (а.с. 35-40).

15.09.2021 відкладено судове засідання на 06.10.2021 у зв`язку з неявкою відповідачів та представника третьої особи (а.с. 41).

24.09.2021 на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про направлення копії позовної заяви третій особі (а.с. 45-47).

06.10.2021 на електронну адресу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення судового засідання (а.с. 48-50).

08.10.2021 на адресу суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення з додатками (а.с. 55-66).

25.10.2021 заслухано вступне слово позивача, пояснення представника третьої особи, досліджено матеріали справи, відкладено судове засідання на 03.11.2021 та визнано явку відповідача інспектора з паркування Муратова В.Ф. обов`язковою (а.с. 67-69).

03.11.2021 заслухано вступне слово відповідача ОСОБА_2 , пояснення представника третьої особи, заслухано відповіді на запитання, допитано свідка, досліджено докази, які містяться в матеріалах справи (а.с. 73-46).

03.11.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду (а.с. 77).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач має другу групу інвалідності з дитинства, згідно довідки № 070312 та посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 8-9).

Відповідно до повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності до постанови серії ІД № 00396876, позивача повідомлено про те, що інспектором з паркування ОСОБА_2 зафіксовано порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , 15.06.2021 о 12 год. 05 хв., відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 11).

15.06.2021 о 15 год. 55 хв. складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 13343, відповідно до якого головний спеціаліст-інспектор з паркування Муратов В.Ф., без присутності понятих, здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу Opel, д.н.з. НОМЕР_1 шляхом його доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР, вул. Курсантська, в районі будинку 7. Огляд та тимчасове зберігання транспортного засобу здійснено у зв`язку з зупинкою транспортного засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, чим позивач порушив п.п. «з», п. 2 ч. 3 ст. 2654 КУпАП (а.с. 62).

01.07.2021 головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу тимчасового затримання транспортних засобів інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР Муратовим В.Ф. винесено постанову про розглянуту справу про адміністративне правопорушення відносно позивача, оскільки 15.06.2021 о 12 год. 05 хв. позивач на транспортному засобі Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_1 порушено вимоги підпункту и) пункту 15.9 розділу 15 ПДР в частині заборони зупинки транспортному засобу безпосередньо в місці виїзду з прилеглих територій, чим позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП. Позивача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. (а.с. 61).

Відповідно до долучених роздруківок фотофіксації, транспортний засіб позивача Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , 15.06.2021 о 12 год. 06 хв. знаходився за адресою: м. Дніпро, Успенська площа, 14 на місці виїзду з прилеглої території (а.с. 12-13, 60).

15.06.2021 позивачем сплачено 340,00 грн. штрафу за паркування (шляхом сплати 50% протягом 10 днів з дня вчинення відповідного правопорушення), що підтверджується квитанцією № 223378210 (а.с. 14).

15.06.2021 позивачем сплачено 2198,00 грн. за евакуацію його транспортного засобу та 150,00 грн. за зберігання транспортного засобу на штраф майданчику, що підтверджується квитанціями № 223378098 та № 223378150 (а.с. 15).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що є цивільною дружиною позивача. 15.06.2021 вона з чоловіком приїхали на площу Успенську, однак вільних місць для паркування не було. Вона з позивачем підійшли до інспектора з паркування ОСОБА_2 і запили в нього, де можна припаркувати транспортний засіб, на що останній відповів, що вони можуть це зробити на будь-якому вільному місці. Їх з позивачем не було приблизно 30 хвилин, коли вони вийшли з лікарні, то побачили як їх транспортний засіб евакуюють. Інспектор з паркування ОСОБА_2 погрожував позивачу та його дружині, проклинав їх родину. Дана розмова відбувалась тоді, коли транспортний засіб евакуйовували. Коли ОСОБА_2 говорив образливі слова, він вимикав камеру. Позивач з дружиною підійшли до транспортного засобу, коли на колеса чіпляли щось для евакуації. З лікарні позивач та свідок вийшли приблизно о 12 год. 10 хв.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками процесу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно вимог ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина 3 статті 122 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Пунктом 1.9. ПДР, передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 15.9 (и) ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що зупинка забороняється, зокрема ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

За змістом п. 1.10 ПДР, прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для в`їзду до дворів, на стоянки, автозаправні станції, будівельні майданчики тощо або виїзду з них. Також, припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). В той же час, стоянка — припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу (примітка до ст. 14-2 КУпАП).

Так в силу положень ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд не може погодитись із зазначеними позивачем обставинами, оскільки постанова про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП України була складена з урахуванням вимог чинного законодавства. З фотофіксації чітко вбачається, що позивач розташував свій транспортний засіб безпосередньо на місці виїзду з прилеглої території, чим порушив п. 15.9 (и) ПДР. Матеріали фотофіксації містять дату та час вчинення адміністративного правопорушення з яких вбачається, що транспортний засіб перебував в місці виїзду з прилеглої території більше 5 хв., що підтверджує зупинку транспортного засобу позивача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем було зупинено транспортний засіб безпосередньо в місці виїзду з прилеглої території, а тому позивач порушив п. 15.9 (и) ПДР. Таким чином, постанова по справі про адміністративне правопорушення від 01.07.2021 є законною та відповідає вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач просив суд скасувати постанову серії ІД № 00396876 складену 15.06.2021, однак постанова серії РАП № 300568372 про визнання позивача винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП була винесена інспектором з паркування 01.07.2021. ІД № 00396876 – є не постановою, а повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окрім цього, позивач не погоджується з діями інспектора з паркування ОСОБА_2 щодо евакуації його транспортного засобу, просив визнати дії останнього протиправними та відшкодувати сплачені за евакуацію та збереження кошти.

Згідно п. 2 «Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання», затвердженого Постановою КМУ від 14 листопада 2018 року № 990, тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставлення для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється інспектором з паркування в разі вчинення водієм порушення, передбаченого частиною третьою статті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту), частиною першою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у випадках, коли розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, а також у разі вчинення порушення, передбаченого частиною другою статті 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Випадки розміщення транспортного засобу, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, визначені частиною третьою статті 265-4 КУпАП.

Якщо ж водій з`являється на місце вже після того, як поліцейський викликав евакуатор, виклик евакуатора відміняється і евакуація не проводиться, навіть якщо евакуатор уже прибув за таким викликом.

Відповідно до п. 7 «Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затверджених Постановою КМУ від 14 листопада 2018 року № 990, у разі коли водій, що вчинив правопорушення, присутній під час тимчасового затримання транспортного засобу і порушення неможливо усунути на місці в максимально короткий строк, інспектор з паркування складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення, а якщо правопорушення може бути усунуте водієм у максимально короткий строк, інспектор з паркування не складає зазначений акт і не здійснює тимчасове затримання транспортного засобу, але виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Як зазначили позивач та свідок, позивач був присутній на місті евакуації, він мав змогу усунути у максимально короткий строк правопорушення, а тому евакуація автомобіля не могла бути здійснена. Інспектор з паркування мав виписати водієві штраф, після чого той повинен був прибрати автомобіль з місця, де паркування, зупинка чи стоянка заборонені.

Отже, будучи присутнім на місці евакуації та прохаючи інспектора не здійснювати евакуацію автомобіля – інспектор в порушення вказаного Порядку продовжив здійснювати евакуацію.

В той же час, ані відповідачами, ані представником третьої особи, які заперечують проти зазначених позивачем та свідком обставин, не було подано суду жодного допустимого доказу, який би міг спростувати факт можливості позивача усунути правопорушення без евакуації його транспортного засобу та його присутності під час евакуації.

Окрім цього, судом встановлено, що момент евакуації транспортного засобу було зафіксовано відеозаписом, однак і цей доказ не був поданий відповідачем та представником третьої особи.

Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу підписують інспектор з паркування, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, та два понятих.

Однак, даний акт не підписаний понятими. Крім того, складений 15.06.2021 о 15 год. 55 хв., що суперечить часу зазначеному у фотофіксації часу події, а саме: 12 год. 06 хв.

Невнесення будь-яких відомостей про інспектора, понятих, транспортний засіб чи інших до постанови або акту є прямим порушенням згаданих статей та порядку вжиття заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням (ст. 7 КУпАП). Таким же порушенням порядку буде і складання документів не на місці події або за відсутності понятих.

Суд вважає, що відповідачем та представником третьої особи не було надано відповідних доказів та не доведено правомірність здійсненої евакуації транспортного засобу позивача, а тому такі дії в цій частині повинні бути визнанні неправомірними. Крім того, враховуючи неправомірність евакуації, позивачу мають бути повернуті кошти, сплачені ним через неправомірні дії інспектора з паркування щодо евакуації транспортного засобу.

Відповідно до положень ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Таким чином, жодні наявні в матеріалах справи докази не обґрунтовують дії інспектора з паркування, внаслідок яких право позивача на мирне володіння своїм транспортним засобом було порушено. Більш того, в результаті неправомірних дій інспектора з паркування та неправомірної евакуації, позивач зазнав матеріальні збитки для повернення своєї власності.

Окрім цього, відповідно до ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до його приватного i сiмейного життя, до житла і до таємницi кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здiйснення цього права iнакше ніж згiдно із законом, і коли це необхiдно в демократичному суспiльствi в iнтересах нацiональної i громадської безпеки або економiчного добробуту країни, з метою запобiгання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралi або з метою захисту прав i свобод iнших осіб.

Однак, всупереч вищезазначеним положенням, неправомірна евакуація призвела до втручання у право на повагу до приватного життя позивача, оскільки такі дії інспектора з паркування були здійснені без необхідності та не в інтересах національної і громадської безпеки.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому, враховуючи те, що КП «Міськавтопарк» 11.03.2021 змінило свою назву на КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР, суд вважає необхідним для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача змінити в даному адміністративному провадженні назву відповідача на вірну.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Також, відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року по справі № 917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд, з урахуванням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: визнання дії інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням ДМР Муратова В.Ф. стосовно евакуації транспортного засобу позивача протиправними та стягнення на користь позивача сплачених ним необґрунтованих коштів за евакуацію та зберігання транспортного засобу, в задоволенні інших позовних вимог- відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 122, 241-246 КАС України, ст.ст. 7, 14-2, 122, 152-1, 251, 265-4, 283 КУпАП,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Муратова Валерія Федоровича, Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради, третя особа Інспекція з питань контролю за паркуванням ДМР про визнання дій інспектора з паркування ДМР протиправними, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та повернення витрат за незаконну евакуацію транспортного засобу - задовольнити частково.

Визнати дії інспектора з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Муратова Валерія Федоровича стосовно евакуації транспортного засобу ОСОБА_1 , а саме автомобіля Opel, д.н.з. НОМЕР_1 протиправними.

Стягнути з Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 8, ЄДРПОУ 23357437) на користь позивача кошти, які були сплачені ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) у межах адміністративного правопорушення, а саме 2198,00 грн. за евакуацію автомобіля Opel, д.н.з. НОМЕР_1 та 150,00 грн. за його зберігання на штрафмайданчику.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених КАС України.

Апеляційні скарги подаються до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 08.11.2021.

Суддя К.С. Маштак