Рішення № 100910459, 08.11.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/772/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

секретар - Максимчук Є.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи Баталової Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області, про позбавлення батьківських прав

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав звернулася ОСОБА_4 .

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що перебувала з відповідачем в шлюбі, який було розірвано рішенням Острозького районного суду від 14.11.2019. Від даного шлюбу в сторін народилося четверо дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час досягла повноліття, донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зазначає, що відповідач постійно вчиняв скандали, лайки та застосовував щодо позивача фізичну силу.

Вказує, що з 2019 року неповнолітні діти сторін залишилася проживати з нею та з того часу знаходиться під її фактичним вихованням, доглядом та на матеріальному утриманні.

Зазначає, що відповідач, будучи батьком дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, не бере ніякої участі в їх утриманні та вихованні, не цікавиться їх життям, навчанням, розвитком та здоров`ям.

Вказує, що відповідач не завжди вітає дітей зі святами, не дарує подарунки, не виявляє бажання бачитися з ними, а також не допомагав позивачу матеріально під час хвороби дітей.

Окрім того вказує, що рішенням Острозького районного суду 14.11.2019 з відповідача стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі Ѕ частки його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2019 до досягнення дітьми повноліття.

Проте відповідач ухиляється від сплати аліментів та станом на 01.06.2021 заборгованість зі сплати аліментів становить 52200,04 грн.

Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно своїх неповнолітніх дітей, що у відповідності з п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Посилаючись на зазначені обставини, просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Ухвалою Острозького районного суду від 01.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд в порядку загального позовного провадження, відповідачу було встановлено строк протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 29.07.2021 закрито підготовче провадження у справі.

27.08.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він позов не визнав та виклав свої заперечення проти позову.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норм ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч.8 ст.83 ЦПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Судом встановлено, що відповідач отримав копію ухвали суду від 01.07.2021 та позовну заяву з додатками 08.07.2021 (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №3580003798965). Таким чином, строк для подання відзиву закінчився 22.07.2021.

Отже, при отриманні відповідачем копії ухвали про відкриття провадження та копії позову 01.07.2021 строк для подання відзиву сплив 22.07.2021, а відповідачем подано відзив до суду та надіслано учасникам лише 27.08.2021.

Таким чином, вказані документи подані поза встановленим строком, відповідачем не надано суду доказів на обгрунтування поважності причин пропуску визначеного строку, а відтак судом не приймаються до розгляду відзив та долучені до нього докази, як такі, що подані з порушенням встановленого судом строку для їх подання.

Одночасно, суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків, яке було подане 28.10.2021, в зв`язку з пропуском строку для його подання, оскільки відповідно до ч.3 ст.91 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному об`ємі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та заперечив проти позбавлення його батьківських прав. Вважає, що доводи позивача викладені у позовній заяві не підтверджені належними та допустимими доказами. Пояснив, що починаючи з квітня 2020 року у КП "Острозька ОПЛ", де він працює, почала виникати заборгованість із виплати заробітної плати, та з огляду на те, що розмір його заробітної плати визначений на рівні мінімальної заробітної плати, у нього почала виникати та рости заборгованість по сплаті аліментів. Заперечив, що не цікавиться життям дітей, час від часу приїжджав до них, привозив гостинці, та вказав, що намагався спілкуватися з ними. Запевнив суд, що бажає в подальшому брати належну участь у вихованні дітей та намагатиметься постійно спілкуватися з ними.

Представник третьої особи служби в справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради в судовому засіданні проти позову заперечила. Зазначила, що питання ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини на якому було прийнято рішення про недоцільність позбавлення його батьківських прав, про що також було надано відповідний висновок.

З досліджених в судовому засіданні письмових доказів судом встановлено наступні обставини.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 18.06.2007 встановлено, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с.17)

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 09.04.2010 встановлено, що ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с.18)

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданого 05.05.2015 встановлено, що ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с.19)

Відповідно до довідки №11/01-36-06-21 від 01.02.2021 встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Острозької міської ради в ЄДАРП, як багатодітна сім"я. (а.с.14)

Відповідно до довідки №67 від 27.01.2021 встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_1 та в склад її сім`ї входять: дочка ОСОБА_5 , дочка ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_7 , син ОСОБА_8 , мати ОСОБА_11 (а.с.15)

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 20.04.2021 №378 вбачається, що ОСОБА_4 разом з дітьми та матір`ю проживає в АДРЕСА_1 , де створено належні умови для проживання та навчання дітей. (а.с.16)

Відповідно до консультативних висновків №15/89, №15/91, №15/92 КНП "Острозький районний центр первинної медичної допомоги" вбачається, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 перебувають на диспансерному обліку в зв`язку з наявними захворюваннями. (а.с.24-26)

Згідно з епікризами вбачається, що ОСОБА_6 знаходилася на стаціонарному лікуванні в дитячому відділенні Острозької ЦРЛ з 29.01.2020 по 11.02.2020, ОСОБА_8 знаходився на стаціонарному лікуванні в дитячому відділенні Острозької ЦРЛ з 16.03.2020 по 26.03.2020. (а.с.27, 28)

Згідно з довідками НВК "Межиріцька ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ" від 16.04.2021, ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 навчаються у вказаному закладі. Батько, ОСОБА_2 , класні батьківські збори не відвідує, в освітній та виховній діяльності дітей участі не бере. (ас.29, 30)

Згідно з характристиками НВК "Межиріцька ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ", ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_12 за місцем навчання характеризуються позитивно. Мама приділяє достатню увагу вихованню дітей. (а.с.31-33)

Відповідно до розрахунку заборгованості №6649 від 06.05.2021 Острозького РВ ДВС встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 на утримання дітей станом на 01.05.2021 становить 51107,21 грн. (а.с.34-35)

Відповідно до розрахунку заборгованості №8655 від 09.06.2021 Острозького РВ ДВС встановлено, що заборгованість по сплаті аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 на утримання дітей станом на 01.06.2021 становить 52200,04 грн. (а.с.34-35)

Відповідно до рішення Острозького районного суду від 14.11.2019 розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання дітей в розмірі Ѕ частини доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2019 до досягнення дітьми повноліття. (а.с.39-42)

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого 24.09.2020 встановлено, що 24.09.2020 ОСОБА_9 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_14 . (а.с.43)

Згідно з постановою Острозького РВ ДВС від 08.01.2020 про відкриття виконавчого провадження вбачається, що на виконанні у вказаному відділі перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання дітей. (а.с.44)

Відповідно до копії протоколу №3 про адміністративне правопорушення вбачається, що щодо ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.183-1 КУпАП. (а.с.46-47)

Згідно з заявою ОСОБА_4 від 06.05.2021 вбачається, що вона зверталась до виконкому Острозької міської ради про надання висновку про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. (а.с.48-52)

Відповідно до відповіді Острозької міської ради від 01.06.2021 вбачається, що питання доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, де було вирішено надати ОСОБА_2 можливість протягом 1 місяця налагодити стосунки з дітьми та покращити ситуацію щодо їх виховання і утримання. (а.с.53)

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_11 (а.с.54)

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області №2622/01-17-21 від 14.06.2021 вбачається, що орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.64)

Також до позовної заяви позивачем долучено в якості доказів письмові пояснення ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , однак вони не можуть слугувати належним обгрунтуванням позовних вимог, оскільки не здобуті у спосіб та порядку визначеному законодавством, а тому не можуть вважатися належними доказами, оскільки вказані особи в судовому засіданні в якості свідків не допитувались та не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 цього Закону виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.7, 8 ст.7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.16 постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального усвідомлення; не надають дитині доступу до нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 у справі №331/5427/17.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя. Однак, на думку суду, у розглядуваній ситуації таке втручання не є виправданим і пропорційним, оскільки матеріали справи не свідчать про умисне невиконання відповідачем своїх обов'язків, зокрема стосовно участі у вихованні дітей.

Для позбавлення батьківських прав мало впевнитися в невиконанні обов'язків щодо виховання. Необхідно також установити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо. Для виявлення таких обставин суд ретельно перевірив докази, якими позивач обгрунтовує свої вимоги, та вважає що, позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, тому суд застосовує її тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультативними.

Вирішуючи спір, суд враховує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до дітей, намагається відновити спілкування з дітьми та бажає брати участь в їх вихованні.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення батьківських прав, покладено на позивача.

Під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_2 , які б свідчили про його свідоме ухилення від утримання та виховання дітей та наявність у цьому лише його вини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України.

Така підстава позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини характеризується лише винною поведінкою батьків та свідомим нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

З вказаних обставин слід розуміти, що ухилення від виконання батьківських обов`язків та їх невиконання не є тотожними поняттями.

Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, з об`єктивної сторони слід розуміти такі дії чи бездіяльність особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Отож, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_2 виконувати свої обов'язки по вихованню дітей.

Доказів злісного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, на що посилається позивач, суду не надано, також в судовому засіданні не встановлено систематичності невиконання ним своїх батьківських обов`язків або притягнення його в зв'язку з цим до адміністративної відповідальності. Натомість в своїй позовнй заяві позивач зазначає, що відповідач час від часу навідувався до дітей та привозив продукти харчування, однак в недостатній, на думку позивача, кількості.

Матеріальний стан відповідача сам по собі не може бути пріоритетною підставою для позбавлення його батьківських прав з урахуванням обставин прояву відповідачем ініціативи та бажання спілкуватися із дітьми, піклуватися про них й брати участь у їх вихованні та утриманні. Також в судовому засіданні відповідач запевнив суд, що зробив відповідні висновки та бажає надалі виховувати своїх дітей.

Відповідно до ч.ч.4, 5, 6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було предметом розгляду Острозькою міською радою Рівненської області, як органу опіки та піклування.

Вирішуючи даний спір, враховуючи пояснення представника органу опіки та піклування у судовому засіданні, суд приймає до уваги висновок органу піки та піклування Острозької міської ради Рівненської області щодо недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей. Як вбачається зі змісту даного висновку, такий висновок органу опіки і піклування, не містить доведеності тривалої винної поведінки батька та доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Даних, які свідчили б про необґрунтованість висновку органу опіки та піклування або його суперечливість інтересам дітей матеріали справи не містять.

Вирішуючи даний спір, суд враховує і те, що до відповідача раніше не застосовувались попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

У поданій позовній заяві позивач зазначила, що батько дітей ОСОБА_2 не цікавився життям дітей, не відвідував їх, не сплачував аліментів, проте вказані обставини спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи та поясненнями сторін.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей.

Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їхнього батька по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що відповідач намагається налагодити стосунки з дітьми, а позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних матір та батька. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

У відповідності до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі та матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позивачем та її представником не надані безспірні та достатні докази винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання дітей, і як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України, тому позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дітей та стимулювання батька до належного виконання своїх обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки батько дітей виявляє стійке бажання у виконанні батьківських обов`язків, а позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, у зв`язку з чим вбачається безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітніх дітей.

Водночас, суд враховує, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 не в повній мірі виконував свої батьківські обов'язки з належного утримання та виховання дітей. Разом з тим, факт заперечення відповідачем позовних вимог про позбавлення батьківських прав свідчить про наявність у нього бажання піклуватись про них.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7, 164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дітей, для виховання яких необхідна участь батька, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають та вважає необхідним попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей та покласти на орган опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.

Згідно ст.141 ЦПК України у разі відмови позивачу в позові, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 19, 150, 164 СК України, ст.ст. 4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,

вирішив :

в задовленні позову ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради Рівненської області (м.Острог, вул.Героїв Майдану,4) про позбавлення батьківських прав відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та покласти на орган опіки та піклування в особі Острозької міської ради Рівненської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 08.11.2021.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.