Рішення № 100910425, 02.11.2021, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 539/2521/19

Провадження № 2/548/41/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.11.2021 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на сторні відповідачів ТзОВ «Центр-шина плюс» про визнання господарських угод недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив:

визнати господарські договори від 10 серпня 2016 року, 30 серпня 2016 року, 22грудня 2016 року, 20 січня 2017 року, укладені між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , недійсними.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 лютого 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу у розстрочку від 11 лютого 2016 року.

За умовами п.1.1. Договору Позивач зобов`язаний передати Відповідачу-1 на умовах розстрочки платежу технологічне обладнання (надалі-Обладнання), найменування та номери якого містяться в переліку Додатку №1 від 11.02.2016 року цього договору.

На виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу 1 зазначене Обладнання, про що 24 лютого 2016 року було складено акт прийому - передачі майна.

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 24 лютого 2016 року Відповідачем 1 здійснена перевірка Обладнання та особисто підтверджено, що Обладнання передано повністю відповідно до умов Договору, зауважень до якості і кількості немає.

Крім того, даним актом підтверджено, що будь яка нестача або ушкодження Обладнання відсутні та фактично передано Обладнання відповідно до переліку Додатку №1 від 11.02.2016 року Договору.

Право власності на Обладнання, як це передбачено п.5.3., передане згідно з даним Договором у розпорядження Відповідача 1, переходить до нього після сплати Позивачу кінцевого (останнього ) платежу.

Таким чином, відповідно до умов Договору, до здійснення остаточних розрахунків право власності збережено за Позивачем.

Оскільки Відповідач 1 остаточно не розрахувався, в березні 2017 року Позивач звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області із позовом про стягнення з Відповідача 1 заборгованості за договором купівлі-продажу у розстрочку від 11 лютого 2017 року.

В серпні 2017 року Відповідачем 1 подано зустрічний позов про стягнення з Позивача витрат на діагностику, ремонт та повернення коштів, сплачених за Обладнання.

Як заявлено в зустрічному позові, Відповідач 1 передав Обладнання з метою подальшого використання в підприємницькій діяльності ТОВ "Центр шина плюс".

В обгрунтування зустрічного позову Відповідачем 1 надано господарські договори про надання послуг, які укладені із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , а саме:

- від 10 серпня 2016 року, за яким, відповідно до акту прийому-передачі від 17 серпня 2016 року, виконано робіт на загальну суму 11550 грн.;

- від 30 серпня 2016 року, за яким, відповідно до акту прийому-передачі від 28 жовтня 2016 року, виконано робіт па загальну суму 53320 грн.;

- від 22 грудня 2016 року, за яким, відповідно до акту прийому-передачі від 22 грудня 2016 року, виконано робіт на загальну суму 1400 грн.;

- від 20 січня 2017 року, за яким, відповідно до акту прийому-передачі від 22 грудня 2016 року, виконано робіт на загальну суму 34450 грн..

Позивач вважає, що укладені договори між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 є недійсними з огляду на наступне:

Позивач, враховуючи, що він є власником Обладнання, в жовтні 2017 року направив Відповідачу 2 листа, яким просив надати інформацію щодо надання послуг та здійснення ремонту, які виконувались на підставі господарських договорів, укладених з Відповідачем 1.

Па початку серпня 2018 року Позивач також звернувся до Відповідача 2 з листом, яким прохав підтвердити витрати, понесені ним у зв`язку із виконанням зобов`язань за вказаними вище договорами.

Оскільки Відповідач 2 залишив листи по за увагою, Позивач в серпні 2018 року зателефонував Відповідачу 2, який повідомив, що ОСОБА_2 він не знає, про обставини виконання робіт по ремонту Обладнання він нічого не пам`ятає, але знає власника ТОВ "Центр-шина плюс" ОСОБА_4 та ймовірно саме ОСОБА_4 підписав договори про надання послуг по ремонту Обладнання, укладених із Відповідачем 1.

В серпні 2018 року, на публічному сайті PROZORRO - публічні закупівлі (ІНФОРМАЦІЯ_1) в мережі Інтернет, Позивачу стали відомі скановані документи тендерних пропозицій Відповідача 2, які були ним подані для участі у відкритих торгах, які проводились філією Кременчуцької ТЕЦ ПАТ "Полтаваобленерго".

Підписи Відповідача 2, які містяться на тендерній пропозиції, інформації про учасника, опису предмету закупівлі не відповідають підпису на оскаржених господарських договорах.

В той же час, на публічному сайті ZAKUPKI.PROM.UA в мережі Інтернет (ІНФОРМАЦІЯ_2), Позивачу стали відомі скановані документи тендерних пропозицій Відповідача 2, які були ним подані для участі у відкритих торгах, які проводились міським комунальним підприємством "Вінницязеленбуд".

Підписи Відповідача 2, які містяться на цінової пропозиції, інформації про учасника, також не відповідають підпису на оскаржених господарських договорах.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі", під час використання електронної системи закупівель з метою подання тендерних пропозицій і здійснення їх оцінки, документи та дані створюються та подаються з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

За статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронним документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Таким чином, наведені норми законодавства про публічні закупівлі передбачають ідентифікацію підпису учасника тендера через його електронний підпис або підпис,прирівняний до власноручного.

В квітні 2019 року за дорученням Позивача, адвокатом Уманським С.О. направлено на адресу ПАТ "Полтаваобленерго" адвокатський запит щодо участі Відповідача 2 в вище зазначеному тендері та ідентифікації його підпису.

ПАТ "Полтаваобленерго" листом №10-76/7294 від 10.05.2019 року повідомило, що Відповідач 2 приймав участь в електронному аукціоні та додаткової ідентифікації підпису Відповідача 2 не потребується, оскільки така ідентифікація проводиться завдяки цифровому підпису при подання документів для участі в електронному аукціоні.

Оскільки Відповідача 2 був фактичним учасником вказаних вище тендерів, то слід вважати, що підпис на вказаних вище тендерних документах належить Відповідачу 2.

За таких обставин Позивач вважає, шо підпис, який міститься в оскаржених господарських договорах, не належить Відповідачу 2, а належить іншій особі.

Відповідач 2 договорів по ремонту Обладнання не підписував, а надані до зустрічного позову Відповідачем-1 господарські договори про надання послуг є недійсними .

Таким чином, оскільки господарські договори по ремонту Обладнання не підписані Відповідачем 2, то за наведеними вище нормами законодавства вони є недійсними.

Крім того, Позивач вважає, що є додаткові підстави, визначені цивільним законодавством, щодо визнання оскаржених договорів недійсними.

Позивач вважає оскаржені господарські договори фіктивними, оскільки вони вчинені без наміру фактичного виконання зобов"язань за цими договорами.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань в заявлених Відповідачем 2 видах економічної діяльності не міститься такий вид діяльності як, ремонт і технічне обслуговування машин інших машин і устаткування ( код КВЕД 33.19).

Основним видом економічної діяльності Відповідача 2 є інша професійна, наукова та технічна діяльність (код КВЕД 74.90).

Зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв"язку із змінами видів діяльності, Відповідачем 2 не вносились.

Технологічне обладнання по відновленню шин вантажних транспортних засобів, діагностування та ремонт якого здійснював Відповідач 2, за технологічним та фізичним способом відновлення шин п вантажних транспортних засобів є процесом переробки гумо технічних виробів.

05.08.2016 року між Позивачем та Відповідачем 1 укладена додаткова угода від 05.08.2016 року до договору купівлі-продажу у розстрочку від 11 лютого 2016 року.

Умови пунктів 1, 2 вказаної додаткової угоди були виконанні в той же день, у зв`язку з чим, недолік в додатковій угоді конкретно не зазначений та умови додаткової угоди передбачали його усунення в день підписання цієї додаткової угоди.

Але, відповідно до пункту 4 вказаної додаткової угоди всі витрати по ремонту пошкодженого обладнання та проведенню запуску і налаштування Обладнання відшкодовує Позивач на підставі акту виконаних робіт, укладеного за його участю.

Таким чином, за змістом пункту 4 зазначеної додаткової угоди, Відповідач 1 взяв на себе зобов`язання складання акту, виконаних робіт, пов`язаного з ремонтом Обладнання тільки за участю Позивача.

Дане зобов`язання Відповідача 1 є принципово важливим, оскільки за умовами п. 5.2. договору купівлі-продажу у розстрочку від 11 лютого 2016 року Відповідач 1 несе усі ризики, пов`язані з експлуатацією Обладнання з моменту підписання ним акту прийому- передачі Обладнання.

Наведене застереження в п.4 додаткової угоди обмежує Відповідача 1 складання будь якого акту виконаних робіт, пов`язаного з ремонтом Обладнання без участі Позивача.

Про складання актів виконаних робіт на підтвердження ремонту Обладнання за оскарженими договорами Позивачу стало відомо в серпні 2017 року після його звернення до суду з вимогою про стягнення боргу.

Враховуючі наведене Позивач вважає, що Відповідач 1 та Відповідач 2 не мали фактичного наміру виконання робіт, передбачених умовами оскаржених договорів.

Позивач вважає, що оскаржені господарські договори є фіктивними та підливають визнанню недійсними в судовому порядку на підставі статті 234 Цивільного кодексу України, оскільки вони вчинені без наміру фактичного виконання зобов`язань за цими договорами.

Позивач в судових засіданнях підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов з підстав зазначених в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Місевич О.З. не з"явився, але подав до суду заяву в якій позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Посилання позивача, що недійсності правочинів, на думку представника відповідачів, не відповідає змісту ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки угоди підписували особи які наділені правоздатністю та дієздатністю щодо таких дій, тобто проявили самостійно волевиявлення укладання оспорюваного правочину. Вважає що позовні вимоги з посиланням на ст.215, 203 ЦК України є безпідставними та не підлягають задоволенню.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з"явився, з невідомих суду причин.

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на сторні відповідачів ТзОВ «Центр-шина плюс» не з"явився, з невідомих суду причин.

Врахувавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.16 ЦК України - способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

Судом встановлено, що 11.02.2016 рокуміж ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу у розстрочку, відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобов`язання виготовити і передати технологічне обладнання (далі обладнання) покупцю, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти це обладнання та оплатити його на умовах розстрочення платежу... .

05 серпня 2016 року між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_5 (продавець) було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу у розстрочку від 11 лютого 2016 року у зв`язку із тим, що 24 лютого 2016 року під час демонтажу обладнання, зазначеного у додатку №1 до договору від 11 лютого 2016 року з вини продавця було пошкоджено болерклав для термічної обробки колес, що призвело до порушення нормального режиму роботи обладнання у цілому.

Відповідно до пункту 1 вказаної угоди продавець зобов`язувався у термін до 05 серпня 2016 року власними силами та засобами, за свій власний рахунок усунути виявлені недоліки у роботі обладнання шляхом ремонту пошкодженого болерклава для термічної обробки колес. Продавець зобов`язувався у термін до 05 серпня 2016 року власними силами та засобами, за свій власний рахунок провести запуск та налаштування роботи обладнання.

Згідно із пунктом 4 додаткової угоди якщо продавець у термін до 05 серпня 2016 року не усуне належним чином недоліки у роботі обладнання, а саме: не відремонтує пошкоджений болерклав для термічної обробки колес та не здійснить запуск та налаштування роботи обладнання, покупець має право на свій розсуд та за своїм вибором залучити для виконання вказаних робіт третю сторону. При цьому, всі витрати з ремонту пошкодженого болерклава для термічної обробки колес та всі витрати із проведенню запуску та налаштування обладнання відшкодовує продавець.

У визначений у додатковій угоді від 05 серпня 2016 року термін ОСОБА_1 не було проведено ремонт обладнання та не проведено запуск та налаштування роботи обладнання.

30 серпня 2016 року ФОП ОСОБА_3 відповідно до договору про надання послуг з ремонту обладнання, було проведено ремонт обладнання, вартість якого складала 53320,00 грн.

У січні 2017 року ОСОБА_2 було виявлено ще один недолік у роботі обладнання, а саме: вихід з ладу підшипника валу електродвигуна, який став причиною пошкодження втулки та у зв`язку із чим, 20 січня 2017 року між ним та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з ремонту обладнання. Загальна вартість проведення такого ремонту складала 34450,00 грн.

Крім того, під час проведення діагностики виконавцем було виявлено несправність системи реєстрації параметрів роботи болерклаву (реєстратор), а саме: температури, тиску, вакууму та часу роботи болерклава, яка потребує заміни. Ця система знаходиться на панелі управління та контролює відповідність параметрів технологічного процесу, встановленого заводом - виробником.

Відповідно до листа ОСОБА_1 від 18 січня 2017 року останній фактично відмовився усунути недоліки в роботі обладнання та визнав факт несправності системи реєстрації параметрів роботи болерклаву, яка мала місце ще до продажу товару...».

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1-5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, факт виконання робіт по договорам між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлений, так як і встановлена законність їх укладення.

ОСОБА_1 в позовній заяві підставою для визнання угод недійсними приводить нібито не підписання їх саме ОСОБА_3 .

Згідно ст.203 ЦК України, на яку йде посилання в ч.1 ст.215 ЦК України,

«1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей».

Ні одна із вимог, викладених в даній статті, при укладанні договорів між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були порушені.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі не заперечують факт укладання, виконання та оплати виконаних робіт згідно договорів.

ОСОБА_1 , на підтвердження своїх вимог, не надав суду ніяких доказів на обґрунтування його заяви про підписання договорів ОСОБА_3 , голослівно вказуючи, що йому ( ОСОБА_1 ) візуально здається, що підпис на договорах не ОСОБА_3 . Інших обґрунтувань у нього немає.

Крім того, постановою Апеляційного суду Полтавської області від 25.09.2018 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 був задоволений частково. В частині стягнення витрат на ремонт обладнання йому було відмовлено. А тому, ОСОБА_1 не є заінтересованою особою в даній справі.

Дані обставини знайшли своє підтвердження і у Постанові Апеляційного суду Полтавської області від 25.09.2018, а в подальшому постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати касаційного цивільного суду від 11.06.2020 по справі №539/596/17ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів факти договірних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлені.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на сторні відповідачів ТзОВ «Центр-шина плюс» про визнання господарських угод недійсними, -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02.11.2021 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідачі: 1: ОСОБА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 .

Суддя : О.В. Коновод