Ухвала суду № 100909053, 08.11.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29142/21

Провадження № 2/127/4869/21

УХВАЛА

08 листопада 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суду Вінницької області в складі судді Іщук Т.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання вини відповідача щодо невиконання рішення суду та стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання вини відповідача щодо невиконання рішення суду та стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2021 вказана позовна заява була залишена без руху, в тому числі і з урахуванням визначення позивачем підсудності справи Вінницькому міському суду Вінницької області, враховуючи предмет позову.

На виконання ухвали суду позивачем в електронній формі через підсистему «Електронний суд» подано позовну заяву у новій редакції з новими додатками, та в обґрунтування підсудності справи Вінницькому міському суду Вінницької області надано, зокрема копію довідки Управління соціального захисту населення (Лівобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 04.01.2017 №30 про включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, та копію роздруківки з Єдиного реєстру декларацій щорічної декларації позивача за 2020 рік.

Дослідивши матеріали вказаного вище позову, суд дійшов висновку, що дана справа не належить до підсудності Вінницького міського суду Вінницької області з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом підсудності справ, передбаченим положеннями ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За правилами альтернативної підсудності розгляду справ (за вибором позивача), передбаченими, зокрема ч. 3 ст. 28 ЦПК України, позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.

Як слідує з матеріалів позовної заяви (ксерокопія паспорта сер. СВ №779418 від 22.08.2002 з відомостями про місце проживання особи), позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Місцезнаходженням відповідача - військова частина 3028 Національної гвардії України є Вінницька область, м. Калинівка, вул. І Мазепи, 46.

Позивач, обґрунтовуючи своє звернення до Вінницького міського суду Вінницької області, вказує на своє місце перебування в м. Вінниці.

Однак, суд звертає увагу, що норми ЦПК України, які визначають правила альтернативної підсудності, в тому числі і ч.3 ст.28 ЦПК України, передбачають можливість вибору позивачем суду лише за зареєстрованим місцем проживання (перебування) фізичної особи-позивача, а не за фактичним.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.

Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні, в тому числі і при зверненні до суду, регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі – Закон № 1382-ІV).

У статті 3 вказаного Закону надано визначення, зокрема, таких термінів:

місце перебування – це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

місце проживання – це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;

документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є – паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні;

реєстрація – внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з ч. 1, 10 ст. 6 Закону № 1382-ІV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

У відповідності до ст. 15 Закону № 1382-ІV особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".

Так, відповідно до п. 3, 4 Правил реєстрації місця проживання реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Пунктом 9 Правил визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування – до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Особи, які не проживають за зареєстрованим місцем проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити відповідному органу реєстрації про своє місце перебування (п. 12 Правил).

Системний аналіз наведених норм права дає змогу зробити висновок про те, що місце проживання – це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законом порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, паспортом громадянина України.

Отже, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію.

Відтак докази про взяття особи на облік в ЄДАРП для отримання пільг за фактичним місцем проживання відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а так само декларація з вказівкою контактної адреси суб`єкта декларування для взаємодії з контролюючим органом в сфері протидії корупції, що були подані позивачем в обґрунтування положень ст. 28 ЦПК України, не є належним доказом місця проживання (перебування) позивача, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не свідчать про його зареєстроване місце проживання в м. Вінниці. Сам же факт проживання без реєстрації не може бути підставою для порушення правил підсудності, встановлених нормами ЦПК України.

Підсумовуючи, суд зазначає, що для застосування положень ч. 3 ст. 28 ЦПК України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є саме наявність зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача. При цьому місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Наведеною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача не зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Отже, враховуючи викладене вище, відсутні підстави вважати, що подана позовна підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області, оскільки факт реєстрації у визначеному законом порядку місця проживання/перебування позивача у місті Вінниці не підтверджено, належних доказів щодо цього суду не надано.

Як роз`яснено у п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Водночас, згідно пунктами 33,34 цієї ж Постанови наголошено, що суди повинні виходити з того, що правила підсудності справ у цивільному судочинстві можуть визначатися лише процесуальним законом (у даному випадку ЦПК України).

Вказана справи, враховуючи правила як загальної, так і альтернативної підсудності належить до підсудності Калинівського районного суду Вінницької області.

Відповідно до п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Отже, згідно Конвенції та положень Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Разом з тим, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

З огляду на викладене, з метою дотримання гарантій прав особи на судовий захист, та враховуючи те, що вказана справа не належить до підсудності Вінницького міського суду Вінницької області, суд дійшов висновку про необхідність передачі цієї справи за підсудністю до Калинівського районного суду Вінницької області.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 31, 261, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини 3028 Національної гвардії України про визнання вини відповідача щодо невиконання рішення суду та стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - передати за підсудністю до Калинівського районного суду Вінницької області (вул. Нестерчука, 70, м. Калинівка, Вінницька область, 22400).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: