Ухвала суду № 100908789, 04.11.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

У Х В А Л А Справа № 932/9322/21

Провадження № 2/932/5091/21

04 листопада 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Куцевола В.В., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліна Анатоліївна та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, припинення права власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, -

В С Т А Н О В И В:

04.11.2021 року до суду надійшла позовна заява Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кучер Аліна Анатоліївна та Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, припинення права власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Одночасно з позовом Дніпровською міською радою подано заяву про забезпечення позову, у якому прохає суд накласти арешт на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 , а також іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку, інші дії, передбачені чинним законодавством), окрім як дій по виконання ухвали суду про забезпечення позову по цій справі щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вказаної заяви, а також у позові, позивач посилається на те, що предметом спору є визнання недійсним укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , що розміщений на землях комунальної власності, які належать територіальній громаді м. Дніпра. Правочин є протиправним, зокрема, тому, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 (продавцем) на житловий будинок вчинена на підставі підроблених документів. Так, ОСОБА_1 не відводилась земельна ділянка за вказаною адресою під будівництво, не надавався дозвіл на будівництво та не реєструвалась декларація про готовність об`єкта до експлуатації, поштова адреса нерухомому майну міською радою не надавалась. Отже, ОСОБА_1 не міг набути право власності на житловий будинок і відчужити його ОСОБА_2 . Спірне нерухоме майно обтяжено арештом виконавцем Куземченко А.С., однак даний арешт може бути знято у будь-який час. Відповідачі можуть вчинити дії, спрямовані на подальше порушення прав позивача на земельну ділянку, які можуть спричинити додаткові витрати, необхідні для відновлення права. Арешт нерухомого майна забезпечить його гарантоване збереження до набрання законної сили рішенням суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про залишення її без задоволення за наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, видом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов`язані із предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що є узагальненням судової практики з розгляду цивільних справ певної категорії, яку імплементовано у державі, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно, суд, за клопотанням позивача, може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного. Предметом спору є визнання договору дарування житлового будинку недійсним, припинення права власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

У позовній заяві Дніпровська міська рада посилається на те, що Департаментом по роботі з активами ДМР було здійснено вихід на місцевість та обстежено спірну земельну ділянку, внаслідок чого встановлено, що у її межах будь-які будівлі і споруди відсутні. Зазначені обставини підтверджуються наданим позивачем актом обстеження земельної ділянки від 01.09.2021 року.

Відтак, позивач прохає накласти арешт на нерухоме майно, яке у дійсності не існує. Потреба у накладенні арешту на таке майно позивачем не доведена, ефективний захист права міської ради від вжиття такого заходу забезпечення позову не залежить, оскільки міська рада є власником лише земельної ділянки, про арешт якої питання не ставиться.

Основними із принципів цивільного судочинства є змагальність та рівність сторін, диспозитивність цивільного судочинства.

Беручи до уваги той факт, що позивач прохає обтяжити арештом та забороною на відчуження неіснуюче у натурі майно, що не відповідає меті інституту забезпечення позову, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 260, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача Дніпровської міської ради про забезпечення позову – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.

Суддя В.В. Куцевол