Рішення № 100908058, 02.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8787/21

Провадження № 2/522/6743/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.

за участю:

секретаря судового засідання – Середи А.В.,

сторони у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 24 799,40 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 24 799,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.10.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої відбулось зіткнення між автомобілем MITSUBISHI д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та мопедом під керуванням ОСОБА_1 . Згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 04.12.2020 у справі № 522/20405/20 ОСОБА_1 визнано винним у скоєні даної дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки, 26.10.2020 між потерпілим ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 870145742.20, то АТ СК «Страхова компанія «ІНГО» визнала подію, що мала місце 30.10.2020 із застрахованим автомобілем MITSUBISHI д.н.з. НОМЕР_1 страховим випадком та 30.11.2020 здійснила виплату страхового відшкодування потерпілому у розмірі 24 799,40 грн.

Посилаючись на положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 24 799,40 грн.

28.05.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

12.07.2021, 13.09.2021 та 02.11.2021 до суду надійшли клопотання від представника позивача про здійснення розгляду справи за відсутності позивача та його представника з проханням задовольнити позовні вимоги, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

02.11.2021 сторони в судове засідання не з`явились.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 30.10.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої відбулось зіткнення між автомобілем MITSUBISHI д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та мопедом «Сузукі» (номерний знак відсутній) під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок чого транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Згідно Постанови Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2020 у справі № 522/20405/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону коригуючий коефіцієнт встановлено для мотоциклів та моторолерів.

Згідно з пунктом 1.10 ПДР мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт; мотоцикл - двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше.

До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг.

Таким чином, страхування цивільно-правової відповідальності для транспортного засобу – мопед чинним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено, а відтак завдавач шкоди самостійно несе відповідальність на загальних підстав викладених у ЦК України.

На момент настання пригоди між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування засобів наземного транспорту № 870145741.20, у зв`язку з чим, останній звернувся до позивача із відповідною заявою про здійснення виплати страхового відшкодування.

Відповідно до звіту від 09.11.2020 № 11-017 вартість відновлювального ремонту MITSUBISHI ASX д.н.з. НОМЕР_1 становить 26 011,08 грн (з урахуванням ПДВ на замінні складові) за умови виконання ремонтних робіт на СТО ТОВ «АДІС-авто». Відповідно до рахунку від 04.11.2020 № СЧ-63720 ТОВ «АДІС-авто» вартість відновлювального ремонту вище вказаного автомобіля склала 24 799,40 грн. Згідно з платіжним дорученням від 30.11.2020 № 19301 позивачем було перераховано вказано суму на рахунок ТОВ «АДІС- авто».

За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що вина відповідача відповідно до вимог ст. 124 КУпАП встановлена, що підтверджується постановою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2020 у справі № 522/20405/20.

За змістом ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Окремо суд зазначає, що будь-яких інших розрахунків завданої шкоди матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем належними доказами підтверджено заявлені ним вимоги, а відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано розмір нанесеної ним майнової шкоди в результаті ДТП, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 24 799,40 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ 16285602, р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33) матеріальну шкоду в сумі 24 799,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (код ЄДРПОУ 16285602, р/р НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», 01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33) 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст рішення складено 08.11.2021.