Рішення № 100906193, 02.11.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/5903/21

Провадження №2/592/1503/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми в складі:

головуючого - судді Шияновської Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Чайки Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Маслової О.Є.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,

у с т а н о в и в:

13.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку 10.06.2021 уточнив та просив стягнути з КП «Центр догляду за тваринами» СМР на його користь грошові кошти, не виплачені при звільненні, а саме: недоплату за відпрацьований час у березні 2021 року та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1818 грн; визнати наказ про його звільнення з роботи за прогул незаконним та зобов`язати відповідача змінити формулювання підстав його звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП з 01.04.2021 внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору; стягнути на його користь вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 18000 грн без врахування утримання податків; стягнути на його користь грошову компенсацію за затримку остаточного розрахунку при звільненні за період з дня звільнення з роботи по день ухвалення рішення суду, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати; стягнути заподіяну моральну шкоду у розмірі 24451,88 грн.

Ухвалою суду від 14.05.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін на 10:00 14.06.2021.

09.06.2021 до суду надійшов відзив КП «Центр догляду за тваринами» СМР на позов.

Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. На виконання якої 18.06.2021 позивач звернувся з заявою про звільнення його від сплати судового збору, а також уточнив позовні вимоги, просив залишити без розгляду позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди та просив суд визнати наказ про його звільнення з роботи за прогул незаконним та зобов`язати відповідача змінити формулювання підстав його звільнення на ч.3 ст.38 КЗпП з 01.04.2021 внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору; стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі за березень 2021 року, компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку з врахуванням утриманих податків в сум 16856,85 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що перебував з відповідачем в трудових відносинах з 30.11.2020 по 01.04.2021, починаючи з січня 2021 неодноразово порушувалось його право на своєчасне отримання заробітної плати, на підстав чого 18.03.2021 ним була подана заява про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП. Відпрацювавши два тижні згідно обумовленого при прийнятті на роботу графіку роботи тиждень через тиждень, коли 29 та 30.03.2021 він не мав виходити на роботу, 01.04.2021 з`явився до керівника підприємства, проте трудової книжки та остаточного розрахунку при звільненні не отримав. А лише 14.04.2021 йому зателефонували та повідомили про його звільнення за прогул з 29.03.2021.

Ухвалою суду від 29.06.2021 ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору.

09.07.2021 від відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на безпідставність та недоведеність позовних вимог, представник КП «Центр догляду за тваринами» СМР, обґрунтовуючи правомірність звільнення ОСОБА_1 за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та стягнути з нього понесені судові витрати в сумі 4600 грн.

У відповіді на відзив від 09.08.2021 представник позивача, спростовуючи аргументи відповідача, просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Представник відповідача з наведених у відзиві на уточнений позов мотивів, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Крім того, п.6 ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору якими, крім іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Так, згідно ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з п.4 ч.1ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом встановлено, що 30.11.2020 ОСОБА_1 прийнято на роботу до КП «Центр догляду за тваринами» СМР на посаду підсобного робітника 1-го розряду, 04.01.2021 переведено на посаду прибиральника вольєрів, з 29.03.2021 звільнено з посади прибиральника вольєрів за прогул без поважних причин згідно з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , наказами КП «Центр догляду за тваринами» СМР від 26.11.2020 №7-к, 14.04.2021 №19 (а.с.82, 97, 115-120).

18.03.2021 ОСОБА_1 звернувся з заявою на ім`я директора КП «Центр догляду за тваринами» СМР про звільнення з роботи за власним бажанням відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України з 01.04.2021, у зв`язку із невиконанням підприємством вимог законодавства про працю, умов колективного і трудового договору, а саме: порушенням строків виплати заробітної плати, яка призвела до виникнення заборгованості (а.с. 128).

При вирішенні трудового спору щодо припинення трудового договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України визначальним є те, чи мали місце порушення трудового законодавства зі сторони роботодавця стосовно працівника на момент подання таким працівником заяви про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ч.3 ст.235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У ст.115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В період робота ОСОБА_1 відповідачем допускалося невиконання вимог трудового законодавства і порушення прав та законних інтересів позивача у сфері трудових відносин, а саме: виплата заробітної плати не здійснювалася в строки відповідно до вимог чинного законодавства в робочі дні двічі на місяць.

Згідно з розрахунковими листками за січень-квітень 2021, випискою про рух коштів на рахунку позивача, а також відомостями розподілу виплат КП «Центр догляду за тваринами» СМР від 29.12.2021,15.02.2021, 23.02.2021,15.03.2021, 23.03.2021 вбачається, що заробітна плата за грудень 2020 року частково в сумі 1610 грн була виплачена ОСОБА_1 29.12.2020, заборгованість за грудень 2020 року в сумі 402, 50 грн та заробітна плата за січень 2021 в сумі 2818 грн була виплачена ОСОБА_1 15.02.2021, кінцева сплата заробітної плати за січень 2020 року була проведена 23.02.2021, заборгованість в сумі 1207,50 грн заробітної плати за лютий 2021 року виплачена ОСОБА_1 15.03.2021, і вже 23.03.2021 виплачена заборгованість за лютий 2021 року та аванс за березень 2021 року в сумі 1207,50 грн (а.с. 53-63, 130-141).

Зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем вимог трудового законодавства щодо своєчасності виплати заробітної плати на час звернення позивача із заявою про звільнення.

Більш того, як за змістом наданого відзиву, так і під час надання пояснень у судовому засіданні, представник відповідача визнавав наявні затримки щодо виплати заробітної плати позивачу, пояснюючи недофінансуванням підприємства, відсутністю затвердженого бюджету в січні 2021 року тощо.

Для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

В цій справі відповідач не виконав свого обов`язку звільнити позивача з підстав ч.3 ст. 38 КЗпП України, які він вказував у своїй заяві від 18.03.2021.

Посилання представника відповідача про обізнаність ОСОБА_1 щодо незгоди роботодавця звільнити його за вказаною підставою, про наявний трудовий спір, який мав бути вирішений у встановленому законодавством порядку, не заслуговують на увагу суду.

Так, 25.03.2021 ОСОБА_1 дійсно було вручено повідомлення щодо відсутності заборгованості станом на 23.03.2021 по заробітній платі за лютий та першу частину березня 2021 року, в зв`язку з чим запропоновано уточнити підстави звільнення (а.с. 64). Проте, вказане повідомлення не містить прямої вказівки про незгоду роботодавця звільнити ОСОБА_1 за ч.3 ст.38 КЗпП, яка б мала стати підставою для відповідного реагування з боку позивача.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка деякий час працювала в притулку, була заступником директора ОСОБА_4 , а наразі опікується тваринами, як волонтер, суду повідомила, що графік працівників притулку не нормований, ОСОБА_1 з ОСОБА_5 дійсно працювали тиждень через тиждень. В притулку за директора ОСОБА_4 дійсно вівся журнал, в якому обліковувалась кількість тварин, виконана працівниками робота за кожен день. Чи передавався цей журнал новому директорові підприємства свідку не відомо, затримки виплати заробітної плати на підприємстві іноді були.

З досліджених в судовому засіданні копій аркушів «Канцелярська книга. 2020 рік. Притулок» дійсно вбачаються записи про виконану роботу, зроблені різними почерками кожні сім днів (а.с. 172-181).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої заробітної плати за березень 2021 року та компенсації за невикористану відпустку, позивач наголошує на тому, що не мав виходити на роботу 29 та 30 березня 2021 року, оскільки ним було відпрацьовано тиждень з 22 по 28 березня 2021 року, а з 29 березня 2021 року на роботу мала заступити його напарниця ОСОБА_5 .

На підтвердження правомірності звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП з 29 березня по 01 квітня 2021 року представником відповідача серед іншого надано до суду табель обліку робочого часу та графік робочого часу на березень та квітень 2021 року підсобних робітників 1-го розряду АДРЕСА_1 (притулок для тварин), з яких вбачається, що 30 та 31 березня та 01 квітня 2021 року визначені робочими днями (а.с. 52, 74, 78-79).

Крім того, в судовому засіданні директор КП «Центр догляду за тваринами» СМР Калінінська Т.С. повідомила, що після призначення її на посаду журнал щодо обліку виконаної роботи працівниками притулку їй по акту не передавався, про його існування, як і про будь-яку домовленість між працівниками притулку щодо роботи в інший, ніж встановлено офіційним графіком, час їй не відомо.

Оцінюючи вказані докази, суд бере до уваги пояснення позивача щодо обумовленого графіку роботи тиждень через тиждень, оскільки вони узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_3 , на відміну від представника відповідача, яка напряму зацікавлена в результаті вирішення вказаної справи. Крім того, доводи позивача про обізнаність начальника притулку ОСОБА_6 про невідповідність фактично відпрацьованого робочого часу працівниками притулку офіційному графіку, представником відповідача не спростовано.

В зв`язку з чим, звільнення 14.04.2021 відповідачем позивача за прогули з підстави п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України не є правомірним.

Обираючи спосіб задоволення позовних вимог в цій частині суд, враховуючи положення ч.3 ст.235 КЗпП України, за відсутності у позивача бажання продовжувати трудові відносини з відповідачем та поновлюватися на роботі, вважає за необхідне змінити формулювання його звільнення з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин на ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавство про працю, з 29 березня 2021 року – останнього робочого дня.

Відповідно позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої заробітної плати за березень 2021 року та компенсації за невикористану відпустку в сумі 2366,85 грн задоволенню не підлягають.

У зв`язку з припиненням трудового договору внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю, відповідно дост.44 КЗпП України, ст.27 Закону України «Про оплату праці», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 №100, вихідна допомога становить 15604,47 грн з розрахунку: 247,69 грн (середньоденна заробітна плата) х 21 (робочі дні) х 3 (три місяця). Наведений позивачем розрахунок судом до уваги не береться.

На підставі викладеного позов ОСОБА_1 до КП «Центр догляду за тваринами» СМР підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, визнання наказу про звільнення незаконним та зміну формулювання підстав звільнення - задовольнити частково.

Зобов`язати Комунальне підприємство «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради змінити формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника вольєрів з 29.03.2021, з п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин на ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавство про працю.

Стягнути з Комунального підприємства «Центр догляду за тваринами» Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, що складає 15604 (п`ятнадцять тисяч шістсот чотири) грн 47 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Комунальне підприємство "Центр догляду за тваринами" Сумської міської ради, місце знаходження: м. Суми, вул. Горького, буд.2, код ЄДРПОУ 41356825.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.11.2021.

Суддя Т.В. Шияновська