Ухвала суду № 100905895, 22.10.2021, Приморський районний суд м. Одеси

22.10.2021

Справа № 522/6629/21

Провадження № 2-др/522/99/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер» щодо компенсації здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР», приватного нотаріуса Токарської Тетяни Валентинівни про визнання недійсними дій,

ВСТАНОВИВ:

Приморським районним судом м. Одеси 24 травня 2021 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР», приватного нотаріуса Токарської Тетяни Валентинівни про визнання недійсними дій.

До суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР», в якій він просить поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Мастер» строк на звернення із заявою про компенсацію здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, та вирішити питання про розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер» суму судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн.

Розгляд заяви призначено на 12 жовтня 2021 року.

У зв`язку із знаходженням судді Свяченої Ю.Б. у відпустці, розгляд заяви відкладено на 22 жовтня 2021 року.

У судове засідання 22 жовтня 2021 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви сповіщалися належним чином. Від представника заявника надійшло клопотання про розгляд заяви за відсутності. Суд розглянув питання за відсутності сторін на підставі наданих доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 5 ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

На підтвердження обґрунтування суми понесених витрат суду надані: Договір про надання правничої допомоги №10/05/21 від 10.05.2021 р., Додаткова угода №2 від 10.05.2021 року до Договору про надання правничої допомоги, Акт наданих послуг від 22.09.2021 р. до Договору про надання правничої допомоги №10/05/21 від 10.05.2021 р. на 20000 грн., рахунок-фактура №22/09 від 22.09.2021 року на 20000 грн.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 червня 2021 року по справі № 550/936/18.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Суд вбачає, що слухання справи тривало менше пів-року, в зв`язку з чим було призначено фактично одне судове засідання, в якому позов залишено без розгляду. Вказане свідчить про те, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу часу, який зазначений в акті виконаних робіт як витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг).

В зв`язку з цим, зважаючи на конкретні обставини справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру, ураховуючи складність справи та фінансовий стан її учасників, суд погоджується з доводами відповідача щодо понесення нею судових витрат на правничу допомогу, суму яких, що підлягає стягненню визначає в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 133-142, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер» щодо компенсації здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР», приватного нотаріуса Токарської Тетяни Валентинівни про визнання недійсними дій – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАСТЕР» (ЄДРПОУ 31545868) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Одеського апеляційного суду з дня її отримання.

Повний текст ухвали суду складено 26 жовтня 2021 року.

Суддя Ю.Б. Свячена