Ухвала суду № 100905893, 08.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21387/21

Провадження №2-з/522/589/21

У Х В А Л А

08 листопада 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Крупки Олени Олександрівни про забезпечення позову до подання позовної заяви,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду міста Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Крупки Олени Олександрівни про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), а також шляхом заборони ОСОБА_2 особисто або в особі представника, та будь-якій іншій особі відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що на підставі договору №Фб-22-ф про інвестування будівництва від 21.11.2005 року, додаткової угоди до цього договору від 24.12.2010 року та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 05.12.2011 р. ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

На підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2011 року, яким було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зареєстрував на своє ім`я право власності на спірну квартиру. Після скасування заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2011 року та залишення позову без розгляду на підставі Ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 22.07.2013, ОСОБА_3 відчужив спірну квартиру шляхом внесення до статутного капіталу ТОВ «Модуль - Трансконт», внаслідок чого 06.08.2013 в Державному реєстрі речових прав право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ТОВ «Модуль – Трансконт». В подальшому між ТОВ «Модуль - Трансконт» та ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу від 10.10.2013, на підставі якого право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_4 .

Вказує, що спірне нерухоме майно вибуло без волі ОСОБА_1 , як власника на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасовано.

З метою захисту порушених прав, заявник у 2015 році зверталася до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про витребування квартири з чужого незаконного володіння і виселення. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Постановою апеляційного суду Одеської області від 19.12.2017 року та постановою Верховного суду від 02 квітня 2018 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року у справі № 522/12782/15-ц було залишено без змін.

На підставі вказаних судових рішень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018 р. було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 .

Однак у подальшому, в рамках зазначеної справи ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 та Служба у справах дітей Одеської міської ради після розгляду справи у Верховному Суді подали апеляційні скарги про скасування рішення Приморського районного суду м.Одеси від 20.02.2017 року, які були задоволені Постановою Одеського апеляційного суду від 04.03.2020 року. Вказане рішення суду апеляційної інстанції оскаржене ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції та на теперішній час дану справу у Верховному Суді не розглянуто.

Зазначає, що 04.12.2020 ОСОБА_4 зареєструвала за собою право власності на спірну квартиру (номер запису 39578586) та 20.10.2021 подарувала спірну квартиру своїй дочці - неповнолітній ОСОБА_2 при наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про обтяження 15538302 від 22.07.2016 року у вигляді арешту.

З огляду на наведені обставини, ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа – Приморська районна державна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вважає, що існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких ОСОБА_1 має намір звернутися до суду, оскільки є реальна вірогідність відчуження спірного майна, титульним власником якого є неповнолітня ОСОБА_2 , законним представником якої є ОСОБА_6 , що призведе до зміни власника майна, а це в подальшому призведе до ускладнення виконання рішення суду та спричинення ОСОБА_1 додаткових майнових затрат та звернення із додатковими позовними заявами для поновлення її майнових прав.

Розглянувши доводи заяви, суд дійшов висновку про задоволення заяви з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, квартира стосовно якої ОСОБА_1 має намір звернутись до суду щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, знаходиться на території Приморського району м. Одеси, отже за правилами ст. 30 ЦПК України, заява представника ОСОБА_7 про забезпечення позову до подачі позовної заяви підсудна Приморському районному суду м. Одеси.

Згідно ч.ч. 1, 6, 7, 11 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Враховуючи, що у заяві наявні відомості щодо існуючого спору, його предмету, підстав та намірів заявника звернутись до суду з відповідним позовом про витребування квартири АДРЕСА_3 з незаконного володіння, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, а також заборони вчиняти дії щодо вказаної квартири.

Застосування заходу забезпечення позову (шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії) є співмірним до майбутніх позовних вимог та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, а є саме тим заходом, який унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення позову, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, у разі визнання судом прав та інтересів майбутнього позивача дійсно порушеними.

Застосування заходів забезпечення позову у визначений спосіб не призведе до обмеження права володіння та користування зазначеним майном ОСОБА_2 , за якою зареєстрована вказана квартира, а лише тимчасово унеможливить розпорядження ним до вирішення спору в суді.

При цьому, одним із завдань цивільного судочинства у відповідності до вимог ст. 2 ЦПК України є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з вимогами частини третьої статті 154 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.149-154, 260, 261, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Крупки Олени Олександрівни про забезпечення позову до подання позовної заяви, задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Зборонити ОСОБА_2 особисто або в особі представника, та будь-якій іншій особі відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.І. Ковтун