Ухвала суду № 100905878, 05.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11377/21

Провадження № 2-а/522/282/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Домусчі Л.В.,

За участі секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про поновлення строку на подання позову та скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства,

ВСТАНОВИВ:

До суду 17.06.2021 року надійшов позов ОСОБА_1 , пред`явлений до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за яким просив визнати причини пропуску строків звернення до суду з даним позовом поважними, поновити такі строки та скасувати рішення відповідача №652 від 21.12.2018 року про примусове повернення його, гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до країни походження.

Як на підстави для скасування вказаного рішення міграційної служби позивач посилався на наступне. По-перше, відносно нього 21.12.2018 року протокол про адміністративне правопорушення ч.1 ст. 203 КУпАП та постанову про накладення адміністративного стягнення були складені з порушенням діючого законодавства, без зазначення конкретної статті, пункту чи підпункту Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у зв`язку з чим, на думку позивача, суть адміністративного правопорушення викладено не повно. Посилався на те, що рішення про примусове повернення до країни походження є самостійним спеціалізованим видом відповідальності та жодним чином не пов`язано з накладенням адміністративного стягнення, сплата якого була здійснена позивачем.

Зазначав, що він, ОСОБА_1 на постійній основі із 2015 року проживає в України у селі Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області. Зазначив, що проживає разом із дружиною – гр. В`єтнаму ОСОБА_2 та у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син – ОСОБА_3 , який також проживає на території України. Син 13.05.2021 року отримав посвідку на постійне проживання в України та зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Позивач посилався на те, що за 6 років проживання його родини на території України у нього не залишилось будь-кого з родичів або знайомих на території В`єтнаму, та при примусовому його поверненні до країни походження призведе до знищення його соціальних зв`язків із родиною, яка мешкає на території України. Зазначив, що має бажання та намір отримати громадянство України. Вказував, що втручання у право на повагу до сімейного життя, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у контексті ухвалення рішення про примусове повернення до країни походження, на думку позивача, не відповідає нормам законодавства та є незаконним.

Додатково посилався на те, що оскаржуване рішення від 21.12.2018 року було складено українською мовою та надано йому без перекладу; що українською мовою він не володіє, а розписку від 21.12.2018 року про отримання рішення він написав під примусом за відсутності перекладача та законного представника.

Із приводу строків, позивач посилався на те, що оскаржуване рішення йому було вручено без перекладу, чим фактично позбавлено його змоги у повній мірі усвідомити зміст даного рішення та оцінити його наслідки, та з посиланням на необхідний час для пошуку юриста та перекладача, збір та підготовку необхідних матеріалів для оскарження даного рішення, просив поновити пропущений строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 23.06.2021 року провадження у справі було відкрито. Через неявку сторін, за клопотання представника відповідача, розгляд справи 29.06.2021 року був відкладений на 19.07.2021 року.

До суду 05.07.2021 року надійшов відзив на позов (а.с.45-66), згідно якого позов не визнали та просили відмовити у повному обсязі.

Розгляд справи 19.07.2021 року був відкладений на 08.09.2021 року за клопотання представника позивача з наданням часу на ознайомлення з відзивом відповідача.

Через неявку сторін, розгляд справи 08.09.2021 року, 22.09.2021 року та 12.10.2021 року відкладався.

Представником позивача 04.11.2021 року надано до суду відповідь на відзив представника відповідача, згідно якої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

У судовому засіданні 05.11.2021 року був присутній представник позивача – Чепіль О.С., який позов підтримав та просив задовольнити, поновивши строки звернення до суду з даним позовом. Посилався на те, що строк звернення до суду був пропущений у зв`язку з тим, що позивач фактично не розумів змісту документів, останні були складені за відсутності перекладача. Також посилався на те, що позивач був фактично затриманий і доставлений до приміщення ДМС, про що не було складено відповідний протокол затримання. На питання пояснив, що з будь-якими зверненнями до правоохоронних органів з цього приводу позивач не звертався , також йому невідомо про наявність його звернень до відповідача з приводу легалізації його знаходження в Україні за період з 2015р.

В судовому засіданні був присутній представник відповідача – Саркісян А.Г., який заперечував проти позову та просив відмовити. Зазначив, що позивач знаходиться фактично в Україні нелегально з 2010р., вже втрачав свій документ, та в подальшому був задокументований 15.11.2018р., зі слів співпрацівників міграційної служби представнику відомо, що позивач спілкувався та розуміє російську мову. Про зміст рішення позивач був обізнаний в той же день, та останнє було вручено йому в день прийняття, а отже вважає, що строки звернення до суду з даними позовом є пропущеними без поважних причин.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, приходить до наступного.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 21 грудня 2018 року за адресою м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 64, каб.9, працівниками ГУДМС України в Одеській області було виявлено гр. В`єтнаму ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

ГУДМС України в Одеській області перевіркою по базі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » було встановлено, що гр. В`єтнаму ОСОБА_1 на території України знаходиться незаконно з 2010р.

Відносно позивача 21.12.2018 року було складено протокол серії ПР МОД №006325 за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 203 КУпАП, та постановою МОД №006325 від 21.12.2018 року про адміністративне правопорушення з гр. Вєтнаму ОСОБА_1 було стягнуто штраф у сумі 1700 грн., який ним було сплачено того ж дня (квитанція №30949349 від 21.12.2018 року).

Того ж дня, 21.12.2018 року, ГУДМС України в Одеській області відносно позивача ОСОБА_1 було прийнято рішення №652 про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, згідно якого вирішено примусово повернути позивача до країни походження та зобов`язати його покинути територію України у термін до 18 січня 2019 року.

Згідно наданих стороною відповідача матеріалів особової справи позивача, що також визнається позивачем, копію вказаного рішення від 21.12.2018 року йому було вручено того ж дня.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, гр. В`єтнаму ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позову лише 17.06.2021 року.

При цьому суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуване рішення відповідача не було належним чином доведене позивачу на тій мові, якою він володіє, тобто в`єтнамській мові.

Щодо доводів представника позивача що не було складено протоколу затримання позивача, то зазначене не знайшло свого підтвердження, а тому суд не вважає такий довід доведеним .

У відповідності до ст. 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

У відповідності до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Отже, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Також, частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 ч.1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Разом з цим, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про поважність причин пропуску строку на звернення з даним позовом, понад 2,5 роки.

Позивачем не наведено жодних обґрунтованих пояснень неможливості своєчасно подати позов. Крім того судом встановлено, що з заявами до органів міграційної служби з приводу легалізації свого знаходження в Україні позивач не звертався .

Натомість, ураховуючи підстави, самостійно визначені позивачем, як поважні причини пропуску строку, строк звернення до суду із позовною заявою на думку суду пропущений позивачем через його власну бездіяльність.

Жодних інших обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивачем не наведено, а судом таких не встановлено.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви позовом громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства, - без розгляду.

Керуючись ст.ст.2, 5, 118-122, ч.4 ст.123, ч.1 ст. 166, п.8 ч.1 ст. 240, 241, 242-243, 248, 288, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов громадянина В`єтнаму ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про поновлення строку на подання позову та скасування рішення про примусове повернення в країну походження іноземця або особи без громадянства – залишено без розгляду.

Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.

Суддя Л.В. Домусчі