Постанова № 10090112, 15.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.06.10Справа №2а-2100/10/9/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді

Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського Республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська"

до Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим

про визнання частково протиправним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача Анісова А.М., довіреність №88 від 20.09.07р.;

відповідача не зявився;

Суть спору: Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Білогірська» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Білогірському районі АР Крим про визнання частково протиправним податкового повідомлення-рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач самостійно змінював призначення платежу, які визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем терміну сплати узгодженого податкового зобовязання та частково незаконно нарахував останньому штрафні санкції.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст. 128 КАС України, неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої сторони, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Білогірському районі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності ПДВ по деклараціям за листопад-грудень 2008 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт № 2554/15-02/03332518 від 14.10.09р. (а.с .12-13).

У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобовязань з ПДВ.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 14.10.09р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000531502/0, яким до позивача, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 242 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 41090,30грн. (а.с. 10) та №0000521502/0, яким до позивача, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 20% - 1139,50грн. (а.с. 11).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п.п. 1.2. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 вказаного закону встановлено, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 п. 4.1. якої визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5. п. 4.1. ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а» - «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлено, що Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгодженна сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобовязання були здійснені таки платежі (а.с.14-22):

- платіжне доручення №201 від 31.03.09р. на суму 1000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за березень 2009р.

- платіжне доручення №290 від 28.04.09р. на суму 15000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за квітень 2009р.

- платіжне доручення №413 від 26.05.09р. на суму 15000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за травень 2009р.

- платіжне доручення №501 від 23.06.09р. на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за червень 2009р.

- платіжне доручення №581 від 31.07.09р. на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за липень 2009р.

- платіжне доручення №590 від 06.08.09р. на суму 15000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за липень 2009р.

- платіжне доручення №634 від 01.09.09р. на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009р.

- платіжне доручення №689 від 29.09.09р. на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2009р.

- платіжне доручення №192 від 26.03.09р. на суму 5100,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за березень 2009р.

Відповідно до цих платіжних доручень позивач перерахував до Держбюджету Білогірського району 81100,00грн.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобовязання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Ці документи суд приймає у якості належних доказів здійснення позивачем розрахунків по сплаті податкових зобовязань.

При цьому, відповідач в акті перевірки в обґрунтування порушень позивачем строків сплати податкового зобовязання, відносить платежі по дорученням №201 від 31.03.09р. на суму 1000,00грн. з призначенням: за березень 2009 року, №290 від 28.04.09р. на суму 15000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за квітень 2009р., №192 від 26.03.09р. на суму 5100,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за березень 2009р. в рахунок погашення суми декларації №14799 від 12.12.08р., а платежі по дорученням №413 від 26.05.09р. на суму 15000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за травень 2009р., №501 від 23.06.09р. на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за червень 2009р., №581 від 31.07.09р. на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за липень 2009р., №590 від 06.08.09р. на суму 15000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за липень 2009р., №634 від 01.09.09р. на суму 10000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за серпень 2009р., №689 від 29.09.09р. на суму 5000,00грн. з призначенням платежу: ПДВ за вересень 2009р. в рахунок погашення декларації №17431 від 19.01.09р. (а.с. 23-24).

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобовязань з ПДВ.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З урахуванням викладеного, позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах.

Позивач добровільно, у встановлений законом строк перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати податкового зобовязання з ПДВ за березень-вересень 2009 року.

Отже відповідач не мав правових підстав застосовувати до позивача штраф в частині 33752,92грн. по податковому повідомленню-рішенню №0000531502/0 від 14.10.09р. та в частині 1014,17грн. по повідомленню-рішенню №0000521502/0 від 14.10.09р.

Таким чином рішення відповідача є частково протиправними, в звязку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову буде складено 21.06.10р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.10.09р. №0000531502/0 в частині зобовязання сплатити штраф у розмірі 33752,92грн. та №0000521502/0 в частині зобовязання сплатити штраф у розмірі 1014,17грн

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі - з дня складення у повному обсязі, у разі проголошення у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Цикуренко А.С.