Постанова № 10090093, 24.03.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.03.10Справа №2а-12588/09/11/0170 о 19 годині 15 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю.,розглянувши за участю

представника відповідача ОСОБА_1, довіреність №652 від 30.05.2009р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим

до фізичної особи підприємця ОСОБА_2

про стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій в сумі 2549,83грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем у встановлений законом строк не сплачуються штрафні санкції, застосовані за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку за себе та найманого працівника за 2007рік.

У судове засідання представник позивача не зявився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.17-19), в яких зазначив, рішенням позивача №415 від 04.12.2008р. до відповідача вже були застосовані штрафні санкції за ненадання звітності до системи персоніфікованого обліку за 2007р. Крім того, представник відповідача посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно господарських санкцій, оскільки ст. 99 КАС України встановлено річний строк.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів, здійснюється органами Пенсійного фонду. Відповідно до п. 7 частини 1 статті 64, абзацом 8 частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі Закон № 1058-ІV) орган Пенсійного фонду має право звертатися до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону № 1058-ІV всі відносини, які виникають між субєктами системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону № 1058-ІV страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону № 1058-ІV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Відповідно до п.5 статті 14 Закону № 1058- IV страхувальниками також є застраховані особи, зазначені у п.3 статті 11 Закону № 1058- IV фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, у тому числі, що обрали особливий спосіб оподаткування є платниками страхових внесків.

Згідно з п. 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058- IV страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік страхових внесків.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 року № 7-6 затверджено Порядок формування та надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застрахованих осіб, що використовуються в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 року № 1000/9599 (далі - Порядок).

Пунктом 1.1 Порядку врегулювані правила формування та надання до органів Пенсійного фонду відомостей про застрахованих осіб, які використовуються в системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Пунктом 1.3. Порядку передбачено обовязок страхувальників один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подавати до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Відповідно до п.5 ч.9.статті 106 Закону № 1058- IV та п.1.5 Порядку за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою, або подання недостовірних відомостей, що використовується в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення 20 відсотків зазначених сум та не менше двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому виноситься рішення.

Відповідачем не надані відомості до системи персоніфікованого обліку за 2007р., що встановлено Актом №80 від 05.08.2009р., в звязку з чим, 24.09.2009р. позивачем винесено рішення №218 про застосування фінансових санкцій за ненадання відомостей до системи персоніфікованого обліку у строки, встановлені законодавством, згідно якого до відповідача застосовані фінансові санкції у загальній сумі 2560,00грн. (1327,78грн. х 10% х 18 міс + 170,00грн.) (а.с.5,6).

Рішення отримане відповідачем 30.09.2009р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с.5).

Судом встановлено, що розмір страхових внесків, які підлягали сплаті відповідачем за 2007рік склали 1327,78грн., що підтверджується розрахунками суми страхових внесків(а.с.38-44).

З розрахунку штрафної санкції випливає, що оскільки у 2007р. для фізичних осіб підприємців, що перебувають на спрощеній системі оподаткування фіксована ставка страхового внеску встановлена не була, штрафна санкція повинна складати 170,00грн., в той час відповідачем зазначається, що загальна сума нарахованих страхових внесків за 2007р. складає 1327,78грн. Зазначений розмір страхових внесків відповідачем не оспорювався.

В свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що норми п.5 ч.9.статті 106 Закону № 1058-IV встановлюють санкцію за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою, або подання недостовірних відомостей, що використовується в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, яка обчислюється у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за звітній період. При цьому у випадку, якщо при обчисленні фінансової санкції у відсотках від суми страхових внесків її розмір не перевищує десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, застосовується санкція у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За таких обставин, застосування позивачем до відповідача фінансової санкції у розмірі 10% суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за 2007рік та 170грн. за той же період є обґрунтованим, а відтак частині стягнення 170грн. за рішенням від 24.09.2009р. №218 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем на підставі акту про виявлене правопорушення №37 від 08.04.2008р. було винесено рішення №415 від 04.12.2008р., яким до відповідача застосовані штрафні(фінансові) санкції за неподання звітності до системи персоніфікованого обліку за 2007р. у розмірі 1365,00грн.(а.с.25,26). Із зазначеного рішення випливає, що позивач застосував до відповідача штрафні санкції у розмірі 10% від суми страхових внесків, які підлягали сплаті за 2007рік за 9 місяців 2008року плюс 170грн.(1327,78 х 10% х 9міс. + 170)=1365,00грн.

Рішення Управління про застосування фінансових санкцій №415 від 04.12.2008р. у встановленому законом порядку не скасовано.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, позивач при розрахунку штрафної санкції за рішенням від 24.09.2009р. №218, на підставі якого просить стягнути з відповідача штрафні санкції, притяг відповідача до юридичної відповідальності одного виду за одне і те порушення (тобто двічи за 9 міс.2008року).

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим вимоги позивача про стягнення з відповідача 1195,02грн.(1327,78х10%х9міс.) на підставі рішення про застосування фінансових санкцій №218 від 24.09.2009р.

Крім того, рішення про застосування фінансових санкцій №218 від 24.09.2009р., на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача фінансові санкції, винесено на підставі акту перевірки від 05.08.2009р. №80. Зазначеним актом зафіксовано неподання відповідачем звітності до системи персоніфікованого обліку тільки до серпня 2009року.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ї вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів, що підтверджують ненадання відповідачем відомостей до системи персоніфікованого обліку у вересні 2009року, тому позивачем необґрунтовано застосовані санкції до позивача із розрахунку 10% від суми страхових внесків, які підлягали сплаті за 2007рік, за вересень 2009року.

За таких обставин, розмір штрафної санкції, яку позивач повинен був застосувати до відповідача складає 1062,24грн. (1327,78 х 10% х 8 міс. (січень серпень 2009р.)).

Таким чином, з урахуванням часткової сплати у розмірі 10,17грн.(що підтверджується розрахунком суми позову) з відповідача підлягає стягненню 1052,07грн. (1062,24грн. 10,17грн.).

Щодо заперечень відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст.99 КАС України та порушенням відповідачем при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій ст.250 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно пункту 15 ст. 106 Закону № 1058- IV передбачено, що строк давності не застосовується щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів.

Таким чином, посилання відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду з позовом про стягнення фінансових санкцій є необґрунтованим.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається із складу допущеного відповідачем правопорушення, воно є продовжуваним, оскільки триває в часі з моменту закінчення граничного терміну подачі відомостей до системи персоніфікованого обліку до терміну подання таких відомостей. Таким чином, позивач не пропустив строк застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачений ст.250 ГК України, оскільки правопорушення, що допущене відповідачем не закінчилося на момент складання відповідних актів та прийняття рішень.

На підставі викладеного, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ про стягненнязаборгованості зі сплати фінансових санкції підлягають задоволенню частково в сумі 1052,07грн., як обґрунтовані та такі, що підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про сплату державного мита» від 21.01.1993 року №7-93, органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.

Під час судового засідання, яке відбулось 24.03.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 29.03.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1) заборгованість зі сплати фінансових санкцій в сумі 1052 (одну тисячу пятдесят дві) гривні 07 копійок за неподання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2007р. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим (р\р2560670444512, МФО324805, ОКПО 22300441 в КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України»

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Москаленко С.А.