Постанова № 100896175, 28.10.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4262/21

Провадження № 2-а/456/68/2021

РІШЕННЯ

іменем України

28 жовтня 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Яніва Н. М.

з участю секретаря Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що постановою поліцейського Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Дудяк М.М. від 14.08.2021р. серія ЕАО №4636683 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.. Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню а справа закриттю.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.08.2021р. близько 21.03 год. він керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz C250» д.н.з. НОМЕР_1 у с. Добряни по вул. С.Бандери, із затонованим лобовим склом, чим порушив вимоги п. 31.4 ПДР України. З даною постановою категорично не згідний, з наступних підстав. Дійсно, 14.08.2021р. близько 21.03 год. у с. Добряни по вул. С.Бандери він керував автомобілем марки «Mercedes-Benz C250» д.н.з. НОМЕР_1 де його зупинили працівники поліції та склали на нього постанову за порушення правил дорожнього руху - лобове скло автомобіля затоноване, тобто не виконана вимога п. 31.4 ПДР України.

Відповідно до п. 31.4 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам. Технічні несправності, згідно яких забороняється експлуатація транспортних засобів, їх вичерпний перелік наведений в підпунктах пункту 31.4 ПДР України. Проте поліцейським в оскаржуваній постанові не зазначено, якого саме підпункту не дотримався позивач. Хоча на його думку, поліцейський мав би зазначити правильний пункт 31.4.7 «в» ПДР України, відповідно до якого, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності встановленого на скло додаткових предметів або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість, крім самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, яка розміщується в правій верхній частині вітрового скла (на внутрішньому боці) транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю. Примітка. На верхній частині вітрового скла автомобілів і автобусів можуть бути прикріплені прозорі кольорові плівки. Дозволяється застосовувати тоновані стекла (крім дзеркальних), світлопропускання яких відповідає вимогам ГОСТ 5727-88. Дозволяється застосовувати занавіски на бокових вікнах автобусів. Відповідно до п. 2.2.4 ГОСТ 5727-88 світло пропускання скла, забезгіечуваючих видимість для водія, повинно бути не менш: 75% -

для вітрового скла; 70% - для скла, яке не є вітровим, які входять до нормативного поля обзору П, визначає передню оглядовість. Перевірка світлопропускної здатності повинна здійснюватися спеціальним приладом «Тауметром», даний прилад підлягає щорічній перевірці (сертифікації), під час перевірки співробітник повинен дотримуватися погодних умов, заборонено проводити перевірку в туман, морозну погоду, а також в снігопад. Перевірка здійснюється тільки за таких умов: - температура повітря +20 градусів за Цельсієм +- 5%; - вологість повітря 40 - 80%; - при перевірці пристрій повинен підключатися до ДБЖ. Тобто, в зазначеному випадку, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно нього, поліцейський визначив ступінь тонування скла автомобіля, без застосування спеціальних вимірювальних приладів, крім того акт перевірки технічного стану транспортного засобу не складався, та його копія йому не видавалась. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статі, повинна містити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Натомість, у винесеній постанові не вказано інформації про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, відсутній запис про його долучення до постанови як доказу. А також, будь-яких інших доказів вчинення ним оскаржуваного правопорушення поліцейським не пред`явлено під час розгляду справи. Верховний Суд у своїй постанові від 13.02.2020р. у справі №524/9716/16-а зазначив, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами ст. 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Така постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства та процедури складення, та є незаконною. У спірну постанову внесено неправдиві відомості про накладення відносно нього адміністративного стягнення. Працівник патрульної поліції Стрийського РУП Дудяк М.М. не здобув жодного доказу, який підтверджував би те, що в його діях міститься склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП та виніс постанову про обставини, які не підпадають під ознаки ч.1 ст. 121 КУпАП, при тому, грубо порушив вимоги Конституції України, ЗУ «Про національну поліцію», КУпАП та вимоги наказів МВС України.

Також, для підтвердження порушення ним пункту 31.4 Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, мав би надати докази, зокрема, відеозапис події, пояснення свідків, тощо, проте таких доказів позивачем не надано. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення ним такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б вказували на наявність у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення немає відтак, викладені у постанові обставини набувають рис припущення, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова). Тому своїми діями, ОСОБА_2 грубо порушив вимоги ст.ст. 245, 276, 280 КУпАП. Постанова винесена з порушенням вимог закону, основана на припущеннях і в порушення його прав, а тому її слід скасувати а провадження по справі закрити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, однак подав до суду заяву згідно якої просив проводити розгляд справи без його участі, позов підтримує у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача Головного управління національної поліції у Львівській області у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином неодноразово повідомлений про час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надіслали.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з копії постанови серії ЕАО №4636683, 14.08.2021р. близько 21.03 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz C250» д.н.з. НОМЕР_1 у с. Добряни по вул. С.Бандери, із затонованим лобовим склом, чим порушив вимоги п. 31.4 ПДР України, тим самим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 31.4 Правил передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам. Проте, поліцейським Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Дудяк М.М не конкретизовано, якого саме підпункту не дотримався ОСОБА_1 ..

Крім того, у постанові поліцейським не зазначено, що робилося вимірювання світлопропускання лобового скла та яким саме технічним засобом здійснено відповідне вимірювання світлопропускання, з відомостей якого можливо б було встановити чи відповідає тонування лобового скла у транспортному засобі, яким керував позивач, вимогам ГОСТ 5727-88 та яке б було належним та допустимим доказом правопорушення вчиненого позивачем, що передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Також, в даному випадку при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , поліцейський визначив ступінь тонування скла автомобіля, без застосування спеціальних вимірювальних приладів, крім того, акт перевірки технічного стану транспортного засобу не складався, та його копія позивачу не видавалась.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або

рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст.121 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Що й було зроблено інспектором поліції.

Однак, в свою чергу поліцейським Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області Дудяк М.М.у спірній постанові не наведено обґрунтованих доводів, порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, не представлені такі докази і в судове засідання.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адмінвідповідальності, потерпілих, свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зокрема, судом береться до уваги п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», встановлено, згідно якого зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 238 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до позиції, яка викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019р. в справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обгрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Крім того, згідно постанови Верховного суду від 08.07.2020р. по справі № 463/1352/16 вбачається, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обгрунтованим.

Проте, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, поліцейським не наведено жодних доказів на підтвердження вчиненого останнім правопорушення, зокрема фото-відео фіксації правопорушення, показання свідків чи інше.

Отже, оскаржувана постанова ґрунтуються виключно на даних з постанови про накладення адміністративного стягнення, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.

Крім цього, при накладенні адміністративного стягнення на скаржника в межах санкції ч. 1 ст. 121, в постанові не відображені обставини та дані, які, згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, підлягають врахуванню.

Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З вищенаведеного вбачається, що при провадженні справи не були дотримані такі завдання як всебічність, повнота і об`єктивність з`ясування обставин справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та скасовує постанову і закриває справу.

Враховуючи те, що в судовому засіданні, жодним чином не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому спірну постанову слід скасувати та звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211,229, 241-246, 286 КАС України, ст. 293 КпАП України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАО №4636683 від 14.08.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП України та провадження по справі закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Н. М. Янів