Рішення № 100894922, 08.11.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7945/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2582 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом до військової частини А2582, з урахуванням збільшення позовних вимог в якому просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) його середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 липня 2019 року по 2 червня 2021 року включно.

Стягнути з військової частини А2582 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 липня 2019 року по 2 червня 2021 року включно в розмірі 483 656 (чотириста вісімдесят три тисячі шістсот п`ятдесят шість) гривень 69 копійок за КВЕД 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 липня 2019 року по 23 липня 2021 року включно.

Стягнути з військової частини А2582 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9 липня 2019 року по 23 липня 2021 року включно в розмірі 520 467,77 гривень (двісті двадцять дві тисячі п`ятсот десять гривень дев`яносто шість копійок) за КВЕД 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.01.2020 по справі №560/3668/19, 14.04.2020 військова частина здійснила зарахування 42 405,61 гривень як виплату грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки. На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 по справі №560/7470/20 02.06.2021 позивачу були зараховані кошти у розмірі 75 194,26 гривні, в якості виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

23.07.2021 військовою частиною А2582 на картковий рахунок позивача було зараховано 4423,63 гривень - індексація грошового забезпечення.

Оскільки індексацію грошового забезпечення та одноразову грошову допомогу було виплачено не у день звільнення, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою суду від 05.07.2021 відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 21.10.2021 суд витребував у військової частини А2582 розрахунок середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що порядок проведення розрахунків при звільненні з військової служби регулюється Законом України від 20.12.1991 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Однак, положення цього Закону не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи щодо виплати середньою заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації. Оскільки позивач проходив службу та одержував грошове забезпечення за рахунок держави, тобто, не знаходився в трудових відносинах з військовою частиною, то відносно нього не розповсюджуються положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Судом встановлено.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України, у військовій частині А2582.

16.05.2019 наказом командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №48 від 16.05.2019 ОСОБА_1 було звільнено у запас за пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку із закінченням строку контракту.

09.07.2019 наказом командира в/ч (по стройовій частині) №142 позивач був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

17.01.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі 560/3668/19 яким вирішив визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582, що полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2015 - 2019 років та зобов`язати військову частину А2582 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 -2019 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 09.07.2019.

18.02.2020 вказане рішення набрало законної сили.

На виконання рішення суду від 17.01.2020, 14.04.2020 в/ч здійснила зарахування на картковий рахунок 42 405,61 гривень, як виплату грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.

02.02.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі № 560/7470/20, яким, вирішив: визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати військову частину А2582 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

На виконання вказаного рішення, 02.06.2021 військовою частиною на картковий рахунок позивача були зараховані кошти у розмірі 75194,26 гривні - виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

23.07.2021 на картковий рахунок позивача були зараховані кошти у розмірі 4423,63 гривні - індексація грошового забезпечення.

Позивач звернувся із заявою до відповідача про виплату середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені.

На час звернення до суду від відповідача відповідь позивачу не надійшла.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені, позивач звернувся до суду з позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується, зокрема, порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення).

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Водночас, таке питання врегульоване Кодексом законів про працю України. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №807/3664/14.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений в цій статті строк виплатити неоскаржувану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 825/694/17 та від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже, частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Водночас, частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпПУкраїни). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що у спірному випадку на нього не поширюється відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

02.02.2021 Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі № 560/7470/20, яким, вирішив: визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати військову частину А2582 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року по справі №813/356/16.

Враховуючи наведене, позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно статті 117 КЗпП України. Підставою цього є те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку, а саме не виплатив грошову компенсацію за невикористану у 2018 - 2019 роках додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, а також виплати індексації грошового забезпечення.

Як наслідок, бездіяльність військової частини щодо непроведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є протиправною. Тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується суми стягнення середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.07.2019 по 02.06.2021 та індексації заробітної плати з 09.07.2021 по 23.07.2021. Згідно матеріалів справи, наказом командира військової части А2582 (по стройовій частині) позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 09.07.2019.

Відповідно до пункту 242 Положення Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 10.07.2019, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Згідно наданого відповідачем розрахунку, протягом 2 календарних місяців, що передували місяцю звільнення зі служби, позивачу нараховано та виплачено за травень місяць 2019 року - 31 днів, червень 2019 року - 30 днів - 37242,33 грн.

Сукупна кількість календарних днів за цей період складає 61 днів.

Таким чином середньоденне грошове забезпечення позивача складає 610,53 грн. (37242,33 грн. : 61 календарних днів = 610,53 грн.).

Затримка розрахунку при звільненні щодо виплати щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій становить 693 календарних днів (період з 10.07.2019 до 02.06.2021).

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні грошової компенсації за щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період 2015 - 2019 років становить 423097,29 грн. (середньоденне грошове забезпечення 610,53 х 693 календарних днів).

Затримка розрахунку при звільненні щодо виплати індексації грошового забезпечення становить 735 календарних днів (період з 10.07.2019 до 23.07.2021).

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, індексації грошового забезпечення становить 448739,55 грн. (середньоденне грошове забезпечення 610,53 х 735 календарних днів).

Водночас, суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц, згідно яких встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17.

У п.77-78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц також зазначено, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Враховуючи розмір індексації грошового забезпечення та істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати грошової компенсації.

З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Зокрема, істотність частки грошової компенсації за невиплату щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: (сума компенсації за період з 10.07.2019 по 02.06.2021) - 75194,26 / 423097,29 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (693 днів) х 100 = 17,77%.

Зокрема, істотність частки за невиплату індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: (сума індексації грошового забезпечення за період з 10.07.2019 по 23.07.2021) - 4423,63 / 448739,55 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку (735 днів) х 100 = 0,98%.

Сума, яка підлягає відшкодуванню за невиплату грошової компенсації щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням істотності частки 17,77% становить: 610,53 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 17,77% х 693 ( кількість днів затримки розрахунку) =75184,39 грн.

Сума, яка підлягає відшкодуванню за невиплату індексації грошового забезпечення з урахуванням істотності частки 0,98% становить: 610,53 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 0,98% х 735 ( кількість днів затримки розрахунку) =4397,65 грн.

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 75184,39 грн + 4397,65 грн = 79582,04 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

Отже, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 79582,04 грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

При подачі позову позивач судовий збір не сплачував, тому розподіл судових витрат відсутній.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.07.2019 по 23.07.2021.

Стягнути з військової частини А2582 на користь ОСОБА_1 його середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.07.2019 по 23.07.2021 включно в розмірі 79582,04(сімдесят дев"ять тисяч п"ятсот вісімдесят дві грн 04 коп.).

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08 листопада 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А2582 (вул. Січових Стрільців, 6,Чернівці,Чернівецька область,58003 , код ЄДРПОУ - 26606970)

Головуючий суддя П.М. Майстер