Рішення № 100893867, 08.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року Справа № 480/10046/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10046/21 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, третя особа: Фермерське господарство "Пінчук", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, яке прийнято на восьмому скликанні десятої сесії на II пленарному засіданні від 27.08.2021 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 з кадастровим номером 5920689200:01:002:0775»;

- зобов`язати Миколаївську селищну раду Сумського району Сумської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області розмір земельної ділянки 2,000 га кадастровий номер 5920689200:01:002:0775, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що 21.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5920689200:01:002:0775, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. 27.08.2021 року Миколаївською селищною радою на восьмому скликанню десятої сесії на 11 пленарному засідання було винесено рішення «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою» через невідповідність вимог законів, а саме ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України. Позивач вважає зазначену відмову необгрунтованою та незаконною, оскільки відповідач посилається на державний акт на право постійного користування землею серія СМ 00338 від 23.03.1995 року, який видавався громадянину України ОСОБА_2 (копію додаю), але вказаний громадянин згідно актового запису про смерть від 10.03.2016 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і користуватись даною земельною ділянко він не може.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2021 року залучено до участі в розгляді справи у якості третьої особи Фермерське господарство "Пінчук", яке в письмових пояснення на позовну заяву зазначило, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер. У зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка була надана йому в постійне користування саме для ведення селянського (фермерського) господарства, вона з 1995 року використовувалась і по даний час продовжує використовуватися саме Фермерським господарством «Пінчук» за цим цільовим призначенням. З норм ст. 27 Земельного кодексу України у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002 та ст. 141 Земельного кодексу України у редакції Закону від 25.10.2001 вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство), у земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відсутня. ФГ «Пінчук» нікому не надавало згоди на вилучення земельної ділянки, якою воно правомірно користується на підставі державного акту. У зв`язку із цим рішенням Миколаївської селищної ради від 27.08.2021, на підставі ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, було правомірно, законно та обґрунтовано відмовлено ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення їй у власність земельної ділянки з кадастровим номером 5920689200:01:002:0775 площею 2,00 га, оскільки ця земельна ділянка входить до складу земельної ділянки площею 49,2 га, яка перебуває в постійному користуванні Фермерського господарства «Пінчук» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія СМ 00338 від 23.03.1995, за реєстровим № 21.

28 жовтня 2021 року від позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що їй стало відомо, про те, що на одинадцятій сесії Миколаївської селищної ради 22.09.2021 було прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»: гр. ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920689200:01:002:0774; гр. ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920689200:01:002:0776; гр. ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920689200:01:002:0778; гр. ОСОБА_6 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920689200:01:002:0780. Таким чином просить як найшвидше задовольнити позов, оскільки на дану земельну ділянку ймовірно відповідач надасть дозвіл на виготовлення проектної документації іншим особам.

Відзиву на позов відповідачем не надано, що не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази у їх сукупності відповідно до вимог ст. 90 КАС України, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася з заявою до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області розмір земельної ділянки 2,0000 га, кадастровий номер 5920689200:01:002:0775, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

27.08.2021 року Миколаївською селищною радою на восьмому скликанню десятої сесії на 11 пленарному засідання було винесено рішення «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою», яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області через невідповідність вимогам законів, а саме ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (а.с.7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч.5 ст.116 ЗК України).

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 ЗК України).

Тобто, підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Разом з тим, Земельний кодекс України (чинний на момент створення фермерського господарства «Пінчук») передбачав іншу підставу для виникнення у власника або землекористувача права власності чи користування.

Так, відповідно до статті 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

З аналізу норм вищезазначених статей вбачається, що після одержання головою фермерського господарства документа, що посвідчує право власності або право користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Згідно зі статтею 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи. Громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. У редакції п. 6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22 вересня 2005 року. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов`язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 1 січня 2002 р., можуть здійснювати таке переоформлення.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 року у справі № 348/992/16-ц, провадження № 14-5/цс-18.

Згідно із ч.5 ст.2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в редакції Закону №2009-XII (далі - Закон №2009-XII), на ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі: 1) рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення його діяльності; 2) припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України ; 3) визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом); 4) якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства (ст. 29 Закону № 2009-XII).

Аналіз викладених норм права вказує на те, що державні акти на право постійного користування землею видавались для організації діяльності фермерського господарства саме на фізичну особу (голову фермерського господарства).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування землею №21 від 23.03.1995р., серії СМ00338, яким надана у постійне користування земельна ділянка площею 49,2 га, яка розташована на території Тучненської сільської ради Сумської області для ведення сільського (фермерського) господарства (а.с.16).

Відповідно до відомостей, зазначених у витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, того ж року зареєстровано ФГ "Пінчук", ЄДРПОУ 21128247, дата державної реєстрації: 22.03.1995 Дата запису: 19.01.2006 Номер запису: 16091200000000220, види діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 10.11 Виробництво м`яса; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; засновник ОСОБА_2 .

Згідно з копією повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .03.1995 Дата запису: 19.01.2006 Номер запису: 16091200000000220а державної реєстрації: 22.03.1995

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2020 р. у справі № 328/1197/17, провадження № 61-10540св18, дійшов висновку, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). Така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника СФГ, земельним законодавством не передбачена.

Ураховуючи, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства до нього переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника, а отже у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана йому саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 23 червня 2020 р. у справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19), відступивши від правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24 квітня 2019 р. у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23 листопада 2016 р. у справі № 657/731/14-ц, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15 та від 05 жовтня 2016 р. у справі № 6-2329цс16.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 викладено правову позицію, згідно з якою з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Фермерське господарство «Пінчук» фактично здійснює користування земельною ділянкою, яка розташована на території відповідної сільської ради Сумської області, ця земельна ділянка є об`єктом права постійного користування згідно з Державним актом, виданим на ім`я його голови з часу його створення. Фермерське господарство набуло право на користування цією земельною ділянкою.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 8 КАС України, застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням може бути здійснене також шляхом використання практики Європейського суду з прав людини.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, з огляду на вищевказані положення чинного законодавства, у взаємозв`язку із встановленими фактичними обставинами справи, суд приходить до висновку, що позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою на законних підставах.

При цьому, щодо посилань позивача на наявність рішення Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», що стосується ФГ «Пінчук», суд вважає необхідним відмітити, що вказане рішення датовано 22.09.2021р., в той час як оскаржуване у цій справі рішення сільської ради «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 з кадастровим номером 5920689200:01:002:0775» було прийнято 27.08.2021р., тобто на момент його прийняття рішення від 22.09.2021р. ще не існувало, що свідчить про врахування відповідачем всіх необхідних обставин при вирішенні питання щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою.

Вимога позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є похідною від вимоги щодо визнання протиправним рішення відповідача, відповідно у її задоволенні слід також відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області, третя особа: Фермерське господарство "Пінчук", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Осіпова