Постанова № 10089066, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-6201/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліна Т.М.

при секретарі Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області (далі ДПІ)

на постанову господарського суду Хмельницької області від 16.06.2006

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 20.02.2007

у справі № 10/143-НА

за позовом Ярмолинецького районного споживчого товариства (далі Ярмолинецьке РайСТ)

до ДПІ

про скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Хворостовського В.О.,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про скасування рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.03.2006 №0000242300/0 у сумі 46622,50 грн.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 16.06.2006, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 20.02.2007, позов задоволено. У прийнятті названих рішень попередні судові інстанції виходили з того, що чинним законодавством України не передбачено використання реєстратора розрахункових операцій (РРО) при здійсненні виїзної торгівлі, тоді як пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено відповідальність саме за невідповідність одержаних від продажу товару коштів вартості реалізованого товару.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, скаржник зазначає, що позивачем не було дотримано законодавчі вимоги щодо здійснення роздрібної торгівлі через засоби пересувної торгівельної мережі, а тому фактично позивачем здійснювалась реалізація цукру через касу підприємства без застосування РРО, тобто з порушенням вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що:

- в ході проведеної ДПІ комплексної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Ярмолинецьким РайСТ за період з 01.04.2004 по 31.12.2005, оформленої актом від 06.03.2006 №40.231.01773307, було виявлено, зокрема, факт реалізації товару (цукру) на загальну суму 9674,50грн. за готівку через касу підприємства без застосування РРО та без видачі відповідних розрахункових документів;

- наведений висновок податкового органу було покладено в основу прийняття оспорюваного рішення, на підставі якого до Ярмолинецького РайСТ застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 48897,50 грн.;

- фактично названий цукор було реалізовано позивачем через засоби пересувної торгівлі поза межами стаціонарного приміщення; причому таку реалізацію було здійснено без використання розрахункової книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оспорюваним рішенням ДПІ.

Статтею 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України (пункт 5).

Відповідно до статті 10 названого Закону перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України. Розрахункові книжки не застосовуються у випадках здійснення підприємницької діяльності, визначених статтею 9 цього Закону.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, у пункті 2 якого міститься роздрібна торгівля через засоби пересувної торговельної мережі (автомагазини, авторозвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень.

Таким чином, з урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на установлені судами обставини справи позивач під час здійснення виїзної торгівлі цукром хоча і не мав обовязку проводити розрахункові операції через РРО, однак повинен був використовувати розрахункові книжки та книги обліку розрахункових операцій.

Обґрунтовуючи рішення про задоволення цього позову, судові інстанції послалися, зокрема, на те, що підставою для застосування до субєкта господарювання відповідальності в порядку пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є саме невідповідність «вартості проданих товарів сумі виручених грошових коштів, отриманих від покупців».

Однак здійснене судами тлумачення правової норми не ґрунтується на її змісті.

Адже згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі, зокрема, непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Тобто в контексті наведеної норми невідповідність означає розбіжність між сумою отриманої субєктом господарювання виручки від продажу товару та даними відповідних розрахункових документів (в даному разі розрахункової книжки).

Відтак у разі невикористання позивачем розрахункової книжки під час здіснення виїзної торгівлі цукром така невідповідність дорівнюватиме загальній сумі виручки, одержаній від продажу цукру.

За таких обставин висновок попередніх інстанцій про незаконність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з оспорюваним рішенням слід визнати помилковим.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати ухвалені у справі рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ярмолинецькому районі Хмельницької області задовольнити.

2. Постанову господарського суду Хмельницької області від 16.06.2006 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 20.02.2007 у справі № 10/143-НА скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна