Рішення № 100885930, 26.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 р. Справа№200/7337/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., за участю секретаря судового засідання Сєрих М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування ОСОБА_1 до його пільгового стажу спірних періодів роботи, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року, з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року на шахті ім. Артема в/о “Дзержинськвугілля”, період проходження військової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року та кратність обчислення пільгового стажу і здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 06 грудня 2016 року.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування ОСОБА_1 до його пільгового стажу спірних періодів роботи, зобов`язання Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року. з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року на шахті ім. Артема в/о “Дзержинськвугілля”, період проходження військової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року та кратність обчислення пільгового стажу і здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 06 грудня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 06 грудня 2016 року йому призначена пенсія по інвалідності від професійного захворювання відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і з означеного часу він перебуває на обліку у Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Позивач вказує, що в листопаді місяці 2020 року він звернувся до пенсійного органу з заявою стосовно роз`яснення порядку розрахунку його пенсії по інвалідності та отримання документів щодо розрахунку його стажу роботи та коефіцієнтів його заробітку. З листа від 09.12.2020 року № 239-241/Ш-02/8-0582/20 Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької позивачу стало відомо, що відповідачем при призначенні йому пенсії по інвалідності до його пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року, з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року, період проходження військової служби, не застосована кратність обчислення пільгового стажу на підставі Роз`яснень № 8 від 20.01.1992 року.

Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування до його пільгового стажу періодів роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року, з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року, та період проходження військової служби протиправними, та наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка на його думку містить усі необхідні записи про спірні періоди роботи та проходження служби. Крім того, позивач зазначає, що відповідач при розрахунку пільгового стажу повинен був застосувати Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 року які визначають, що працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, але не відпрацювавши повного стажу, передбаченою зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього: кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого проказу за 1 рік роботи 3 місяці. Позивач зазначає, що він має 12 років роботи на провідних професіях, отже відповідач повинен здійснити розрахунок пенсії з урахуванням кратності. З огляду на зазначене позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Через канцелярію суду позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи з метою належного повідомлення його про час та місце розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання позивача, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення представника позивача про час та місце розгляду справи.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_1 відповідно до заяви № 398 від 14.02.2017 року призначено пенсію по інвалідності від професійного захворювання відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням № 134 від 23.02.2017 року ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи та заробітну плату при призначенні пенсії по інвалідності. З 01.10.2017 пенсію перераховано за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Відповідач зазначає, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 14.05.2004 по 06.12.2004 на шахті ім. Дзержинського в/о «Дзержинськвугілля», оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні результати атестації робочих місць, тому у Головного управління Пенсійного фонду України відсутні достатні правові підстави для зарахування періоду роботи.

Крім того, вказує, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року, оскільки зарахування до пільгового стажу періоду знаходження у відпустці без збереження заробітної плати законодавством не передбачено.

Стосовно періодів роботи позивача з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року на шахті ім. Дзержинського в/о «Дзержинськвугілля» відповідач зазначає, що згідно довідки ВП шахта «Центральна» в зазначені періоди роботи позивач працював у якості поверхневого робітника, тому у ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні достатні правові підстави для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_2 зазначених періодів роботи.

Також, відповідач звертає увагу суду на те, що до пільгового стажу позивача зараховані період проходження строкової військової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач зазначає, що розраховуючи пільговий стаж позивача управління діяло у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

13 серпня 2021 року призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 8 вересня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року відкладено підготовче засідання на 29 вересня 2021 року, у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 жовтня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року замінено первинного відповідача у справі Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року відкладено розгляд справи на 26 жовтня 2021 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 6-7).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 14.02.2017 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинськ Донецької області із заявою про призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 74-78).

Згідно протоколу 398 від 23.02.2017 року ОСОБА_1 з 06.12.2016 року призначено пенсію по інвалідності в розмірі 1247 грн., з 31.01.2019 року в розмірі 1194,14 грн. З протоколу встановлено, що стаж на підземних роботах позивача складає 14 років 2 місяці 26 дні (а.с. 70).

23.02.2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області прийнято рішення № 1324 про незалік стажу та заробітної плати при призначенні пенсії по інвалідності, відповідно до якого зазначено, що при розрахунку пенсії по інвалідності зарахувати до стажу військову службу з дня прийняття присяги 06.07.2002 року, так як має місце виправлення дати призиву на строкову військову службу. Крім того, вказано, що в довідках про заробітну плату від 06.02.2017 року № 6/50, виданих ВП «Шахта «Центральна», заробітна плата надана не за весь час роботи. Призначено пенсію без урахування заробітної плати до надання довідки про заробітну плату за фактичний період роботи до 01 липня 2003 року4 (а.с. 72-73).

30.05.2017 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області із заявою № 1108 про перерахунок пенсії по стажу (а.с. 85-86).

Розпорядженням 192739 від 31.05.2017 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.05.2017 року (а.с. 84).

Розпорядженням 192739 від 09.11.2017 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.10.2017 року через переведення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 30 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 87).

Розпорядженням 192739 від 19.03.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.10.2017 року через зміну надбавки (а.с. 93).

Рішенням № 914210192739 від 05.09.2019 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.10.2017 року, у зв`язку з уточненням даних в ЕПС (а.с. 95-96).

Рішенням № 914210192739 від 18.06.2021 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 18.06.2021 року (а.с. 54-55).

З матеріалів справи встановлено, що позивач з метою встановлення підстав розрахунку пенсії звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Листом від 09.12.2020 року № 239-241/Ш-02/8-0582/20 Торецьке об`єднане управлення Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача, що його стаж враховано по 31.01.2017 року і складає 18 років 02 місяці 12 днів (в тому числі пільговий стаж за Списком № 1шахтарі – 12 років 09 місяців 23 дні). Додатковий стаж – 24 роки 11 місяців 19 днів. Тривалість страхового стажу – 662 місяці. Коефіцієнт страхового стажу – 0,55167. Заробітна плата за призначенням пенсії, обчислена за період з 01.04.2001 року по 31.01.2017 року, яка складає 13429,22 грн. Розрахунок пенсії з 01.12.2020 року: розмір пенсії за віком – 7408,50 грн., доплати за понаднормований час – 353,80 грн., розмір пенсії по інвалідності – 3881,15 грн., доплата на 1 утримання – 150 грн. Загальний розмір пенсії по інвалідності з 01.12.2020 року – 4031,15 грн. (а.с. 11).

Позивач не погодившись з таким розрахунком стажу та не зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній на момент призначення пенсії) пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання.

Статтею 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 01.01.2017 року) визначено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.8, 1.9 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 N 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі – Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі – Методичні рекомендації).

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 01 серпня 1992 року (який набрав чинності 21 серпня 1992 року) встановлено, що атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно із зазначеним нормативним актами основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Отже, з аналізу норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, 1 також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено, що останній у період з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року проходив службу в Армії; 24.11.2003 року прийнятий на роботу на «Шахту ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля» на посаду гірника підземного з повним робочим днем на підземних роботах; 06.11.2004 року переведений учнем гірника очисного забою 5 розряду підземного з повним робочим днем підземного робочого; 11.02.2005 року переведений гірником очисного забою 5 розряду підземний з повним робочим днем на підземній роботі; 25.01.2017 року звільнений за станом здоров`я (а.с. 8-9).

Позивач звертаючись до суду з даним позовом наголошував, що до його пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року, з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року, та період проходження строкової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року.

Згідно розрахунку стажу позивача встановлено, що періоди роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року, з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року не зараховано до пільгового стажу (а.с. 56-57).

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що періоди роботи позивача з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року на «Шахті ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля» не зараховані до пільгового стажу, оскільки в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні результати атестації робочих місць.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Аналіз вищезазначених вимог Порядку № 393 та Порядку N 442 свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

З анлізу вищезазначених вимог законодавства вбачається, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Суд вважає, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Також суд вказуєна те, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна думка викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року на «Шахті ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля».

Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу періодів роботи з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача встановлено, що позивач у вказані періоді працював на «Шахті ім. Ф.Е. Дзержинського» ДП «Дзержинськвугілля», яке було перейменовано у ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля».

Згідно довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів № 6/50 від 06.02.2017 року, виданої ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» встановлено, що ОСОБА_1 виконував підземні роботи з 06.11.2004 року по 10.02.2005 року на посаді учня гірника очисного забою, що передбачена Списком № 1 розділу 1 підрозділу 1, з 11.02.2005 року по 25.01.2017 року на посаді гірника очисного забою, що передбачена Списком 1 розділу 1 підрозділу 1. Крім того з вказаної довідки встановлено, що позивачу період з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 08.12.2016 року по 23.12.201 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року перебував в безоплатній відпустці за власним бажанням (а.с. 80).

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 р. № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що періоди роботи зараховують до пільгового стажу, у разі роботи працівника повний робочий день на відповідних роботах.

Суд звертає увагу на те, що Міністерство соціальної політики України в листі від 08.02.2016 року № 713/039/161-16 роз`яснило, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у період з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати за власним бажанням, з огляду на встановлені обставини, суд приходить висновку, що відповідач правомірно не зарахував до пільгового стажу вищезазначені періоди роботи позивача.

Стосовно вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, суд зазначає, що вказані періоди також не належить зараховувати до пільгового стажу, оскільки позивач у цей час виконував легку роботу в якості поверхневого робітника, що підтверджується довідкою про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів № 6/50 від 06.02.2017 року, виданої ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля», тобто не виконував роботи повний робочий день під землею (а.с. 80).

Отже, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо вимоги позивача зарахувати до пільгового стажу період проходження військової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року, суд зазначає, що згідно протоколу від 18.06.2021 року встановлено, що страховий стаж позивача складає 55 років 2 місяці 1 день, додатковий стаж – 24 роки 11 місяців 19 днів, в тому числі Роботи за Списком 1 – 14 років 2 14 днів (а.с. 54-55).

Згідно розрахунку стажу встановлено, що період проходження військової служби в період з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року зарахований до стажу роботи позивача, та становить 1 рік 4 місяці 19 днів (а.с. 56-57).

Судом встановлено з розрахунку стажу, що пільговий стаж позивача на роботах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах складає 12 років 9 місяців 25 днів, при цьому у протоколі про перерахунок пенсії від 18.06.2021 року вказано, що Роботи за Списком № 1 складає 14 років 2 місяці 14 днів.

Судом проведено розрахунок стажу роботи за списком № 1, та встановлено, що вказані роботи у розмірі 14 років 2 місяці 14 днів з розраховані 12 років 9 місяців 25 днів (робота на посаді, що дає на призначення пенсії на пільгових умовах) + 1 рік 47 місяці 19 днів (військова служба) (а.с. 54-55).

З огляду на вказане вище, суд приходить висновку, що відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача період проходження військової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача застосовувати при розрахунку пільгового стажу Роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок нарахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", але не відпрацювавши повного стажу, передбаченою зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого проказу за 1 рік роботи 3 місяці;

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Тобто, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 року № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10 - річного стажу на підземних роботах.

Між тим, зміст положень статті 14 та частини шостої статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” засвідчує, що така умова як наявність десятирічного стажу роботи на провідних професіях не визначена диспозиціями цих правових норм як обов`язкова підстава для їх застосування.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові 18 липня 2019 року справа №826/2426/16 листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Таким чином, роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України №8 від 20.01.1992 за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно - правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні були довільно і помилково розтлумачені норми всупереч правового регулювання, запровадженого статтями 14 та частиною шостою статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України № 8 від 20.01.1992 викладено Верховним Судом в постанові від 08 липня 2021 року у справі №212/1743/17-а.

Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 не є нормативно-правовими актами і не можуть підміняти і доповнювати положення статті 114 Закону України №1058, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, суд приходить висновку що відповідач правомірно не прийняв до уваги зазначене роз`яснення при розрахунку пільгового стажу позивача.

При цьому, суд враховує, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 стосувалося порядку врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, в той час як позивач порушує питання щодо перерахунку йому пенсії по інвалідності за положеннями статті 30 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Отже, позовні вимоги про застосування кратності при перерахунку пенсії задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах “Пономарьов проти України”, “Рябих проти Росії”, “Нєлюбін проти Росії”), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Серявін та інші проти України” зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З огляду на те, що відповідачем при призначенні пенсії до пільгового стажу протиправно не був врахований період з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року є належним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині визнання протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 14.05.2004року по 06.12.2004 року при призначенні пенсії, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення, тобто з 06.12.2016 року із зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року шахті ім. Артема в/о “Дзержинськвугілля”.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судового збору в розмірі 302,67 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування ОСОБА_1 до його пільгового стажу спірних періодів роботи, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року, з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року на шахті ім. Артема в/о “Дзержинськвугілля”, період проходження військової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року та кратність обчислення пільгового стажу і здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 06 грудня 2016 року – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 14.05.2004року по 06.12.2004 року на шахті ім. Артема в/о “Дзержинськвугілля” при призначенні пенсії.

Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з моменту призначення, тобто з 06.12.2016 року із зарахуванням до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.05.2004 року по 06.12.2004 року на шахті ім. Артема в/о “Дзержинськвугілля”.

В частині позовних вимог про визнати протиправними дії Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року на шахті ім. Артема в/о “Дзержинськвугілля”, період проходження військової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.08.2014 року по 18.08.2014 року, з 24.03.2015 року по 20.04.2015 року, з 14.07.2016 року по 11.09.2016 року, з 08.12.2016 року по 23.12.2016 року, з 26.12.2016 року по 24.01.2017 року на шахті ім. Артема в/о “Дзержинськвугілля”, період проходження військової служби з 21.05.2002 року по 09.10.2003 року та кратність обчислення пільгового стажу і здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 06 грудня 2016 року відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 302 (триста дві) гривні 67 копійоки.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 26 жовтня 2021 року без участі сторін.

Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2021 року

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська