Рішення № 100885928, 01.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 р. Справа№200/7818/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Галатіної О.О.,

Секретаря судового засідання: Коломієць К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якому просить:

- визнати дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області неправомірними в частині не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років, вислугу років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції та території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року - один місяць за три місяці служби в АТО;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області обчислити ОСОБА_1 вислугу років з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» - із зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року - один місяць за три місяці служби в АТО;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області або уповноважений структурний підрозділ Національної поліції України оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» із зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року - один місяць за три місяці служби в АТО.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.02.2021 року підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи управління превентивної діяльності ГУНП в Донецькій області було звільнено зі служби в поліції, відповідно до наказу № 136 о/с від 25.02.2021 року. У вказаному наказі про звільнення ОСОБА_1 визначено, що вислуга років станом на 25.02.2021 року складає: у календарному обчисленні 19 років 06 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні – 29 років 01 місяць 23 дні Відповідно до довідки №1994/05/12-2021 від 09.04.2021 року ОСОБА_1 брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 року по 30.04.2018 року. Тобто загальний календарний період участі ОСОБА_1 в антитерористичній операції на території Донецької області складає – 4 роки 00 місяців 23 дня. На звернення ОСОБА_1 до відповідача від 22.04.2021 року про призначення пенсії за вислугу років звільненого зі служби, який має право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», 26.05.2021 року останній отримав лист від 21.05.2021 року про відмову в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку із відсутністю календарної вислуги. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявний відзив на позов, в якому зазначено, що позивач в період його залучення до складу сил та засобів АТО безпосередньої участі у здійсненні відповідних заходів не приймав (відпустки, лікарняні тощо) вважає, що працівниками ГУНП в Донецькій області правомірно здійснено розрахунок вислуги років з відрахуванням цих періодів. Разом з тим, зазначає, що вислуги 19 календарних років 06 місяців 12 днів служби в органах внутрішніх справ та поліції недостатньо для підготовки та направлення ГУНП в Донецькій області документів для призначення позивачу пенсії відповідно до п.«а» ст.12 Закону №2262-ХІІ. У зв`язку з чим, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

03 серпня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої заперечував проти посилань відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву. Підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Ухвалою суду від 20.08.2021 року розгляд справи за позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання у справі. Витребувано від Головного управління Національної поліції у Донецькій області наступні додаткові докази: - засвідчені копії доказів, які свідчать про знаходження ОСОБА_1 у період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року у щорічних та додаткових відпустках, а також на лікарняному (накази, листки непрацездатності тощо).

Ухвалою суду від 04 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Донецькій області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії. Призначено справу до судового розгляду по суті.

До судового засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суду надано заяву від відповідача про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, проходив службу в поліції, з якої наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 25.02.2021 року № 136 о/с звільнений відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з наказом про звільнення, станом на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає 19 років 06 місяців 12 днів; у пільговому обчисленні 29 років 01 місяць 04 дні.

Відповідно до довідки від 09.04.2021 року № 1994/05/12-2021 підполковник поліції ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 року по 30.04.2018 року.

З розрахунку вислуги років вбачається, що до вислуги років у пільговому обчислені зараховані наступні періоди: 01.07.2006 року по 09.12.2006 року, 09.12.2006 року по 15.07.2008 року, з 15.07.2008 року по 15.09.2009 року, з 07.04.2014 року по 01.11.2014 року, з 01.11.2014 року по 01.12.2014 року, з 09.01.2015 року по 23.02.2015 року, з 07.03.2015 року по 18.05.2015 року, з 31.05.2015 року по 13.07.2015 року, з 19.08.2015 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 року по 07.12.2015 року, з 12.12.2015 року по 26.12.2015 року, з 05.01.2016 року по 11.01.2016 року, з 25.01.2016 року по 06.07.2016 року, з 15.08.2016 року по 17.10.2016 року, з 04.11.2016 року по 29.12.2016 року, з 29.12.2016 року по 03.07.2017 року, з 31.07.2017 року по 15.11.2017 року, з 28.11.2017 року по 21.02.2018 року, з 03.03.2018 року 01.05.2018 року, з 01.02.2019 року по 01.03.2019 року, з 11.07.2019 по 01.08.2019 року, з 01.09.2019 року по 07.10.2019 року, з 21.10.2019 року до 01.11.2019 року, 01.03.2020 року по 01.05.2020 року, з 01.09.2020 року по 01.10.2020 року, з 01.01.2021 року по 01.02.2021 року.

Разом з цим, ОСОБА_1 перебував: у відпустці з 01 грудня 2014 року по 08 січня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 28.11.2014 року №412 о/с); з 23 лютого 2015 року по 06 березня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 02.03.2015 року №70 о/с); у відпустці з 18 травня 2015 року по 30 травня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 15.05.2015 року №154 о/с); у відпустці з 13 липня 2015 року по 18 серпня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 15.07.2015 року №218 о/с); у відпустці з 07 грудня 2015 року по 11 грудня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 20.12.2019 №543 о/с); у відпустці з 08.02.2020 до 13.02.2020 (наказ ГУНП в Донецькій області від 07 грудня 2015 року №107 о/с); у відпустці з 11 січня 2016 року по 24 січня 2016 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 08 січня 2016 року №1 о/с); у відпустці з 06 липня 016 року по 14 серпня 2016 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 01 липня 2016 року №175 о/с); з 17 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 17 жовтня 2016 року №343 о/с); з 03 липня 2017 року по 30.07.2017 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 29.06.2017 року №301 о/с); з 15 листопада 2017 року по 27 листопада 2017 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 13.11.2017 року №544 о/с); з 21 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 19.02.2018 року №68 о/с); на лікарняному з 26 грудня 2015 року по 04 січня 2016 року (згідно з копії листка непрацездатності від 04.01.2016 року).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Як вбачається зі змісту позовної заяви позивач вважає, що при звільненні зі служби в поліції та розрахунку вислуги років відповідачем неправомірно не було включено до вислуги років час прийняття участі в антитерористичній операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року – один місяць за три місяці служби в АТО..

Вирішуючи даний спір, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі – Закон №2262), Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі – Закон №580), постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 (далі – Постанова №393).

Відповідно до ч.1 ст.77 Закону №580, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Закон №2262 визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону №2262, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пунктом «а» ст.12 Закону №2262 визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Обчислення вислуги років поліцейських здійснюється відповідно до Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок №393).

Відповідно до абз.1 п.1 Порядку №393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 12 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції чи забезпеченні її проведення.

Підпунктом «а» п.3 Порядку №393 визначено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, зокрема, час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

З вказаного Порядку слідує, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується пільговий стаж роботи на встановлених цим Порядком посадах.

Таким чином, з аналізу викладених положень наведеного Порядку вбачається, що пільгова вислуга враховується саме при призначенні пенсій згідно з п.«а» ст.12 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських.

Статтею 17 Закону №2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом №2262-ХІІ передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби в органах внутрішніх справ для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Аналогічний висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.08.2018 у справі №750/9775/16-а.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважала за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17. Суд зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, є необґрунтованим посилання представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років.

При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17.

Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Статтею 1 Закону №2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Таким чином, для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.

Наведені висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.

При цьому, у вказаній постанові з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, вислуга років ОСОБА_1 станом на час звільнення зі служби (26.02.2021 року) становила, з урахуванням пільгового стажу, 29 років 01 місяць 23 дні, тобто, відповідає умовам, визначеним пунктом "а" частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років, вислугу років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції та території Донецької області - один місяці за три місяці служби в АТО, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що довідкою ГУНП в Донецькій області від 09.04.2021 року № 1994/05/12-2021 підполковник поліції ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 року по 30.04.2018 року.

Як вже зазначено вище, відповідно до розрахунку вислуги років до вислуги років у пільговому обчислені зараховані наступні періоди: 01.07.2006 року по 09.12.2006 року, 09.12.2006 року по 15.07.2008 року, з 15.07.2008 року по 15.09.2009 року, з 07.04.2014 року по 01.11.2014 року, з 01.11.2014 року по 01.12.2014 року, з 09.01.2015 року по 23.02.2015 року, з 07.03.2015 року по 18.05.2015 року, з 31.05.2015 року по 13.07.2015 року, з 19.08.2015 року по 06.11.2015 року, з 07.11.2015 року по 07.12.2015 року, з 12.12.2015 року по 26.12.2015 року, з 05.01.2016 року по 11.01.2016 року, з 25.01.2016 року по 06.07.2016 року, з 15.08.2016 року по 17.10.2016 року, з 04.11.2016 року по 29.12.2016 року, з 29.12.2016 року по 03.07.2017 року, з 31.07.2017 року по 15.11.2017 року, з 28.11.2017 року по 21.02.2018 року, з 03.03.2018 року 01.05.2018 року, з 01.02.2019 року по 01.03.2019 року, з 11.07.2019 по 01.08.2019 року, з 01.09.2019 року по 07.10.2019 року, з 21.10.2019 року до 01.11.2019 року, 01.03.2020 року по 01.05.2020 року, з 01.09.2020 року по 01.10.2020 року, з 01.01.2021 року по 01.02.2021 року.

Крім того, судом встановлено, що, до вислуги років у пільговому обчислені не зараховані наступні періоди у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 : у відпустці з 01 грудня 2014 року по 08 січня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 28.11.2014 року №412 о/с); з 23 лютого 2015 року по 06 березня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 02.03.2015 року №70 о/с); у відпустці з 18 травня 2015 року по 30 травня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 15.05.2015 року №154 о/с); у відпустці з 13 липня 2015 року по 18 серпня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 15.07.2015 року №218 о/с); у відпустці з 07 грудня 2015 року по 11 грудня 2015 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 20.12.2019 №543 о/с); у відпустці з 08.02.2020 до 13.02.2020 (наказ ГУНП в Донецькій області від 07 грудня 2015 року №107 о/с); у відпустці з 11 січня 2016 року по 24 січня 2016 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 08 січня 2016 року №1 о/с); у відпустці з 06 липня 016 року по 14 серпня 2016 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 01 липня 2016 року №175 о/с); з 17 жовтня 2016 року по 03 листопада 2016 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 17 жовтня 2016 року №343 о/с); з 03 липня 2017 року по 30.07.2017 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 29.06.2017 року №301 о/с); з 15 листопада 2017 року по 27 листопада 2017 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 13.11.2017 року №544 о/с); з 21 лютого 2018 року по 02 березня 2018 року (наказ ГУНП в Донецькій області від 19.02.2018 року №68 о/с); на лікарняному з 26 грудня 2015 року по 04 січня 2016 року (згідно з копії листка непрацездатності від 04.01.2016 року).

Позивач своє перебування у відпустках та на лікарняних у вказані періоди не заперечує.

Суд вважає за необхідне вказати на те, що особа перебуваючи на лікарняному, втрачає працездатність, а перебуваючи у відпустці не знаходиться на службі, отже, не бере безпосередньої участі в антитерористичної операції та не виконує будь-яких завдань, пов`язаних із проведенням антитерористичної операції.

Враховуючи викладене, вищевказані періоди правомірно не зараховано відповідачем позивачу до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах із зарахуванням один місяць служби за три.

Приймаючи до уваги, що позивач в період залучення до участі в антитерористичній операції перебував в відпустках та на лікарняних, тому до його вислуги років у пільговому обчислені правомірно зараховані періоди саме безпосередньої участі в антитерористичній операції.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії ГУНП в Донецькій області щодо незарахування позивачу до вислуги років, вислугу років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року – один місяць за три місяці служби в АТО та зобов`язання ГУНП в Донецькій області обчислити позивачу вислугу років з урахуванням Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» із зарахуванням йому до вислуги років на пільгових умовах часу участі в антитерористичній операції на території Донецької області в період з 07.04.2014 року по 30.04.2018 року – один місяць за три місяці служби в АТО.

Так, станом на на 25.02.2021 року складає: у календарному обчисленні 19 років 06 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні – 29 років 01 місяць 23 дні, що перевищує необхідну для призначення пенсії вислугу у розмірі 25 років.

Спірним питанням у цій справі є те, чи береться до уваги пільгова вислуга років при призначенні пенсії.

Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Водночас Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262 у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18.

З урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а, суд погоджується з твердженням позивача про те, що наявної у нього вислуги років достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262, з огляду на що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідно до норм частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Проте, позивач не оскаржує дії ГУНП в Донецькій області щодо відмови в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Між тим, вимога про зобов`язання відповідача оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є похідною саме від такої вимоги.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, але в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, для належного захисту порушених прав позивача, на підставі частини другої статті 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, шляхом визнання дій ГУНП в Донецькій області щодо відмови в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» протиправними та зобов`язання відповідача оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» є похідною саме від такої вимоги.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак, його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5-11, 14, 72-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295, п.п. 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Донецькій області (код ЄДРПОУ 40109058, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо відмови в оформленні та поданні необхідних документів до органів Пенсійного фонду для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області оформити та подати необхідні документи до органів Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та проголошено у судовому засіданні 01 листопада 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05 листопада 2021 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Галатіна