Ухвала суду № 100883978, 04.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.11.2021 Справа № 914/2716/20

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика”, м.Київ;

до Відповідача: “Загребтранс” Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів, Хорватія, м.Загреб;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 81070,27 євро, що еквівалентно 2708046,97грн. та 40585,31 доларів США, що еквівалентно 1152659,33грн., разом 3860706,30грн.

Представники:

Позивача: Шульга А.В. – представник, адвокат (ордер від 11.11.2020р. серії АІ №1067724);

Відповідача: Шубак О.І. – представник, адвокат (ордер від 08.07.2021р. серії ВС №1085393).

ВСТАНОВИВ:

20.10.2020р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика” від 06.10.2020р. б/н (вх. №2891) за позовом до “Загребтранс” Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів, Хорватія, м.Загреб про стягнення заборгованості; ціна позову: 81070,27 євро, що еквівалентно 2708046,97грн. та 40585,31 доларів США, що еквівалентно 1152659,33грн., разом 3860706,30грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати наданих Позивачем за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 послуг.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.10.2020р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 17.11.2020р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.11.2020р. у цій справі судом постановлено провадження у справі зупинити до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення про вручення виклику до суду чи інших документів.

Листом від 23.03.2021р. №wnHaL3USi0aLVt9RuxU01w від компетентного органу іноземної держави надійшло підтвердження вручення Відповідачу надісланих судом документів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.09.2021р. у цій справі суд постановив поновити провадження у справі.

В судовому засіданні 08.09.2021р. судом оголошено перерву до 10:30год. 30.09.2021р., про що представники Учасників справи були повідомлені в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.09.2021р. у цій справі судом постановлено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика” адвоката А.В. Шульги від 17.09.2021р. б/н (вх. №21844/21 від 21.09.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволити частково; судове засідання у справі №914/2716/20, яке призначене на 30.09.2021р. о 10:30год., провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Солом`янському районному суду м.Києва (03037, м.Київ, вул.Максима Кривоноса, буд.25).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2021р. у цій справі суд постановив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика” про поновлення строку на подання відповіді на відзив задоволити; поновити Товариству з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика” строк для подання відповіді на відзив; клопотання “Загребтранс” Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів про поновлення строку на подання відзиву задоволити; поновити Відповідачу строк на подання відзиву; відкласти підготовче судове засідання на 21.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 11.10.2021р. суд постановив: заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика” адвоката А.В. Шульги від 04.10.2021р. б/н (вх. №23425/21 від 06.10.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволити частково; судове засідання у справі №914/2716/20, яке призначене на 21.10.2021 р. о 12:30 год., провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Північному апеляційному господарському суду (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1 літ.А).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 04.11.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2021р. у цій справі суд постановив заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика” адвоката А.В. Шульги від 28.10.2021р. б/н (вх. №25934/21 від 28.10.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволити; надати представнику Товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Логістика” адвокату А.В. Шульзі можливість участі в судовому засіданні у справі №914/2716/20, призначеному на 04.11.2021р. о 09:00год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «Easycon».

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

25.10.2021р. за вх. №24976/21 на електрону адресу суду від Північного апеляційного господарського суду надійшов Акт про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку від 21.10.2021р. б/н, яким встановлено, що під час розгляду 21.10.2021р. справи №914/2716/20 в режимі відеоконференцзв`язку з Господарським судом Львівської області виявлено неможливість налагодження коректної роботи системи з підстав виходу з ладу мікшера, що призвело до непрацездатності мікрофонів. Вказаний Акт оглянуто судом, оголошено та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення, зазначив про виконання завдань підготовчого провадження і наявність підстав до закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті; проти клопотання про закриття провадження у справі заперечив.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення, зазначив про виконання завдань підготовчого провадження, при цьому, підтримав клопотання про закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що 08.09.2021р. за вх. №20830/21 Відповідачем подано відзив на позов від 17.08.2021р. б/н, у якому наводить свої заперечення проти заявлених позовних вимог та долучає клопотання про закриття провадження у справі, в якому зазначає, що справа не підсудна судам України з огляду на те, що зі змісту позову випливає, що Позивач вважає, що спір підвідомчий судам України, оскільки, на його думку, Відповідач має на території України рухоме чи нерухоме майно (корпоративні права в ТОВ «ЗАГРЕБТРАНС»), на яке можна накласти стягнення (п.2 ч.1 ст.75 ЗУ «Про міжнародне приватне право»); дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України (п.7 ч.1 ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право»), а саме в селі Ставки та в порту Херсон; місцем прийняття вантажу під час здійснення міжнародних автомобільних перевезень знаходиться на території України (п.b) ч.1 ст.31 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Відповідач вважає, що твердження Позивача про підвідомчість справи судам України є помилковим, оскільки Позивач не має права посилатися на п.2 ч.1 ст.75 ЗУ «Про міжнародне приватне право», оскільки корпоративні права не є рухомим, чи нерухомим майном, в розумінні цивільного законодавства України та з яким відповідна норма права пов`язує можливість розгляду справи з міжнародним елементом судами України.

Відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

При цьому, згідно з визначенням ч.1 ст.179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Стаття 181 ЦК України визначає поділ речей на нерухомі та рухомі речі, а саме: до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширеній/ законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно перемацувати у просторі.

З наведеного Відповідач підсумовує, що виключно до речі, як одного з видів майна, можна застосувати класифікацію (поділ) на рухомі та нерухомі. Відповідно, під рухомим та нерухомим майном, в розумінні п.2 ч.1 ст.75 ЗУ «Про міжнародне приватне право», виключно ті об`єкти, які є речами.

Корпоративні ж права (частка в статутному капіталі) на думку Відповідача не є річчю, а є майновими правами, а тому вони не підпадають під поняття «рухоме чи нерухоме майно», а тому не можуть братися до уваги під час визначення підвідомчості спору в розумінні п.2 ч.1 ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право».

Відповідач також вважає, що при визначенні підвідомчості спору не може бути застосоване і положення п.7 ч.1 ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право», оскільки, підставою для звернення з цим позовом є невиконання зобов`язання з оплати. Вказана бездіяльність Відповідача (якщо така мала місце), не може пов`язуватися з територією України. Надання послуг в селі Ставки та в порту Херсон не є дією або подія, що є підставою для подання позову. Позов поданий виключно у зв`язку з нездійсненням оплати, а не з наданням послуг на території України.

Відповідач також вважає, що пункт п.b ч.1 ст.31 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, не може бути застосований для визначення підвідомчості спору судам України. Так, відповідно до згаданої статті: в усіх судових провадженнях, які виникають у зв`язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами... до судів або арбітражів країни, на території якої:... b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки».

Відповідно до ч.1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Частиною 1 ст.5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій запишається у перевізника.

В цій справі Позивачем не подано Суду жодної вантажної накладної (CMR), яка б підтверджувала, надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, де б Позивач значився Перевізником, та місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах. Послуги, які надалися Позивачем стосувались транспортно-експедирування вантажів, надання послуг з маніпулювання вантажем в порту, кріплення вантажу на судні і т.п.

З підстав наведеного Відповідач підсумовує, що послуги є, які надавались Відповідачем Позивач не є перевезеннями, на які поширюється Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів і просить суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Аналогічні доводи викладено Відповідачем у розділі vi Відзиву на позов від 08.09.2021р. вх. №20830/21 та розділі iv Заперечень на відповідь на відзив від 13.09.2021р. вх. №21200/21.

Позивачем 08.09.2021р. за вх. №20822/21 подано Заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, у якому в спростування клопотання Відповідача зазначає, що позов було подано Позивачем до Господарського суду Львівської області із дотриманням правил підвідомчості та підсудності спорів, а також вірним застосуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки спір між суб`єктами господарювання, що виник щодо невиконання або неналежного виконання господарського договору, є господарсько-правовим спором і має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Таким чином, на думку Позивача в даному випадку між сторонами, що є суб`єктами господарської діяльності, виник спір і він мас вирішуватися саме в порядку господарського судочинства.

Щодо підсудності спору Позивач зазначає, що відповідно до п.9.4 Договору транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 різні суперечки, претензії, що виникли у зв`язку із цим договором, а також порушення або анулювання його умов, які не можуть бути вирішені сторонами шляхом переговорів, вирішуються в порядку, визначеному законодавством України.

Таким чином, сторони погодили, що в разі виникнення спору, процедура його вирішення визначається саме законодавством України, що вже свідчить про те, що сторони передбачали розгляд спорів за Договором в судах України.

Відповідно, при визначенні підсудності спору позивач керувався законодавством України, а саме ГПК України та оскільки відповідач є іноземною юридичною особою, тобто наявний іноземний елемент, також Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п.2, 7, 12 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, па яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце па території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Саме ці підстави на думку Позивача свідчать про те, що дана справа має розглядатися в Україні, оскільки Відповідач має в Україні майно, на яке може бути звернене стягнення.

Зокрема ЗАГРЕБТРАНС (Хорватія) є одноосібним засновником та учасником, тобто власником ТОВ «ЗАГРЕБТРАНС» (код за ЄДРЮОФОП та ГФ 43004878) - української компанії зі статутним капіталом у розмірі 1155201,24грн. Тобто Відповідач є власником частки у розмірі 100% у статному капіталі ТОВ «ЗАГРЕБТРАНС».

Відповідно до ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

На думку Позивача частка у статутному капіталі товариства у розумінні положення ч.1 ст.190 ЦК України є майном з особливим правовим режимом, оскільки з набуттям права власності на неї особа набуває корпоративних прав у товаристві з обмеженою відповідальністю, а з припиненням права власності на частку - втрачає корпоративні права.

Така позиція підтверджується судовою практикою, зокрема Постановами Вищого господарського суду України від 22.06.2016р. у справі №910/27234/14 та від 19.11.2015р. у справі №925/2212/14.

Більше того, на дану частку відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Так, згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю» звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи. Таким чином, дана справа підсудна судам відповідно до п.2 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки па території України відповідач у справі має майно, на яке можна накласти стягнення.

Окрім того, Позивач звертає увагу на те, що до даного спору може бути також застосовано п.7 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», адже дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України, оскільки спірний Договір, на підставі якого виник спір, був укладений сторонами на території України, про що чітко зазначено на початку Договору, зокрема поряд із датою його укладення зазначається місце укладення - місто Київ; основна частина наданих послуг, за які не оплатив/несвоєчасно оплатив відповідач, були надані в Україні. Гак, при кожному наданні позивачем комплексу транспортно-експедиційних послуг, а саме, в усіх випадках організації міжнародної доставки вантажу автомобільним транспортом, місцем приймання вантажу до перевезення був населений пункт на території України - Ставки, Херсонської області, що підтверджують відомості, внесені до графи 4 усіх міжнародних товарно-транспортних накладних CMR, копії яких додані до позовної заяви.

При цьому, Позивач зауважує, що окрім організації доставки вантажу Позивачем було надано транспортно-експедиційні послуги в порту Херсон, що підтверджують, зокрема, Сюрвейерський звіт від 03.03.2020р., коносамент від 01.03.2020р., складені у порту Херсон, та маніфест від 01.03.2020р., складений у порту Херсон, що також додані до позовної заяви.

Отже, на думку Позивача, дії або події (приймання вантажу до перевезення та надання інших транспортно-експедиційних послуг), що стали підставою для подання позову мали місце на території України, а саме в Ставках, Херсонської області та в порту Херсон, і таким чином справа за позовом до Відповідача може бути прийнята судом України до свого провадження з огляду на положення п.7 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до чинного законодавства виконання укладеного сторонами Договору більш тісно пов`язане саме із експедитором та країною його місцезнаходження - Україною. Так, згідно з ч.3 ст.32 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження. При цьому відповідно п.10 ч.1 ст.44 Закону України «Про міжнародне приватне право» стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є експедитор – за договором транспортного експедирування.

Тобто відповідно до чинного законодавства виконання Договору більш тісно пов`язане саме із експедитором; крім того, варто звернути увагу також на те, що до спірних відносин застосовується право України. Очевидно, що погоджуючи саме право України, сторони свідомо розуміли, що у разі виникнення спору, він буде розглядатися в судах України, оскільки це є процесуально зручнішим та розумнішим, ніж розгляд спору за українським законодавством в Хорватії.

Також, Позивач вказує на те, що підставою для звернення до суду саме в Україні також є п.12 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», а саме суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України. Саме такий випадок передбачений Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року в силу положень ч.1 ст.1 цієї Конвенції, що також застосовується до спірних правовідносин, адже при наданні позивачем транспортно-експедиційних послуг мала місце міжнародна автомобільна доставка вантажу, де місцем прийняття вантажу до перевезення був населений пункт, що розташований на території України, а місцем доставки населений пункт, що розташований на території Хорватії, що підтверджують міжнародні товарно-транспортні накладні CMR. Згоду на обов`язковість Конвенції надано Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006р.

Згідно ч.1 ст.1 Конвенції, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно з ч.1 ст.31 Конвенції, в усіх судових провадженнях, які виникають у зв`язку із перевезенням, яке здійснюється відповідно до цієї Конвенції, позивач може звернутися до будь-якого суду або арбітражу договірної країни, визначеної угодою між сторонами, і на додаток до цього, до судів або арбітражів країни, на території якої: а) відповідач має звичайне місце проживання або основне місце розташування свого підприємства або відділення чи агентства, за допомогою яких був укладений договір перевезення, або b) знаходиться місце отримання вантажу перевізником, або місце передбачене для його доставки, і не може звертатися до будь-яких інших судів або арбітражів.

При цьому, Позивач зазначає, що у відповідності до ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється, в тому числі, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Оскільки місце приймання (отримання) вантажу перевізником знаходилось на території України, то в силу приписів ч.1 ст.31 Конвенції, міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, справа за позовом до відповідача може бути прийнята судом України до свого провадження з огляду на положення п.12 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позивач вважає твердження Відповідача про те, що Конвенція не має застосовуватися до спірних правовідносин, необґрунтованим, адже сторони самі у Договорі на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 в п.9.1 погодили, що у всьому, що не передбачено цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України, правилами, що діють на транспорті, міжнародними угодами та конвенціями щодо перевезення та доставки вантажів, звичайною комерційною і морською практикою.

Підсумовуючи наведене Позивач зазначає про відсутність підстав вважати, що справа №914/2716/20 розглядається із порушенням правил підвідомчості чи підсудності спорів господарським судам України, а клопотання Відповідача є безпідставним та незаконним.

Аналогічні доводи викладено Позивачем у розділі Відповіді на відзив від 08.09.2021р. вх. №20823/21.

З приводу клопотання Відповідача про закриття провадження у справі суд зазначає наступне:

1. Відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.2 ст.3 ГПК України у випадку, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами п.1 ч.1 ст.20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.1 ст.27 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України

Відповідно до п.3 ч.1 ст.2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до питань підсудності судам України справ з іноземним елементом, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про міжнародне приватне право» при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону (ч.1 ст.75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Відповідно до п. 1, 2, 7, 12 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача; дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Як встановлено судом, пунктом 9.1. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 встановлено що, у всьому, що не передбачено Договором, сторони керуються чинним законодавством України, правилами, що діють на транспорті, міжнародними угодами та конвенціями щодо перевезення та доставки вантажів, звичайною комерційною та морською практикою.

Пунктом 9.4. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 встановлено, що різні суперечки, претензії, що виникли у зв`язку з Договором, а також порушення або анулювання його умов, які не можуть бути вирішені Сторонами шляхом переговорів, вирішуються в порядку, визначеному законодавством України.

В той же час, Позивачем підставами позову у цій справі визначено неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати наданих Позивачем за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 послуг.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що Сторонами в п.9.4. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 визначено підсудність спору за законодавством України, а відтак, справа №914/2716/20 підсудна судам України у відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

2. Окрім того суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Як встановлено судом із безкоштовного запиту з ЄДРЮОФОП та ГФ, розміщеного на веб-порталі Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search) в Реєстрі за ідентифікаційним кодом 43004878 зареєстровано юридичну особу із повним найменуванням Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАГРЕБТРАНС», місцезнаходження: 79024, Львівська область, м.Львів, вул.Молочна, буд.15. засновником ТзОВ «ЗАГРЕБТРАНС» є ЗАГРЕБТРАНС ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ, ЩО СПЕЦІАЛІЗУЄТЬСЯ НА ПЕРЕВЕЗЕННІ ВАЖКИХ ТА НЕГАБАРИТНИХ ВАНТАЖІВ, Країна резиденства: Хорватія, Місцезнаходження: Хорватія, МІСТО ЗАГРЕБ ЛОНЧАРЕВА, 1/і, Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 1155201,24грн.

Приписами ч.1 ст.167 ГК України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно ст.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» рухоме майно - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей, гроші, валютні цінності, цінні папери, а також майнові права та обов`язки, у тому числі майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Приписами ч.1 ст.22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» встановлено, що звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що у Відповідача Загребтранс” Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів на території України наявне рухоме майно, на яке можна звернути стягнення – корпоративні права на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАГРЕБТРАНС» (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Молочна, буд.15; ідентифікаційний код: 43004878), а відтак, справа підсудна судам України в силу приписів п.2 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

3. Також суд звертає увагу на те, що, як вбачається із Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786, місцем його укладення є м.Київ.

Суд вважає слушними доводи Відповідача про відсутність в матеріалах справи вантажних накладних (CMR), які б підтверджували надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, де б Позивач значився Перевізником, оскільки послуги, що надавались Позивачем, стосувались транспортного експедирування вантажів, надання послуг з маніпулювання вантажем в порту, кріплення вантажу на судні і т.п, а відтак необґрунтованими посилання Позивача на п.12 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Проте, відповідно до п.1.1. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 за цим Договором Позивач (за Договором Експедитор) за оплату та за рахунок Відповідача (за Договором Замовник) надає Замовнику комплекс послуг з організації та забезпечення переведення імпортних, експортних, транзитних вантажів Замовника і вантажів Замовника в 20, 40 та понад 40-футових контейнерах стандартів ISO, в тому числі збірних вантажів від місця, зазначеного Замовником, до місця призначення різними видами транспорту за обумовленим маршрутом включаючи організацію та забезпечення залежно від маршруту.

Відповідно до ч.3 ст.32 Закону України «Про міжнародне приватне право» якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов`язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, за договором транспортного експедирування є експедитор (п.10 ч.1 ст.44 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

При цьому суд звертає увагу на те, що в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати наданих Позивачем за Договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 25.07.2019р. №GC-011786 послуг Позивач надає документи про таке надання на території України, на територію України або з території України.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що справа №914/2716/20 підсудна судам України в силу приписів п.7 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно ч.1 ст.29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Враховуючи наведені в мотивувальній частинці цієї ухвали доводи та висновки суду суд зазначає, що справа №914/2716/20 за суб`єктним та предметним критеріями підсудна господарським судам України, а Позивачем за власним вибором у відповідності до приписів ч.1 ст.29 ГПК України подано позовну заяву до Господарського суду Львівської області за місцем знаходження рухомого майна Відповідача, на яке можна накласти стягнення – корпоративних прав на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАГРЕБТРАНС» (79024, Львівська область, м.Львів, вул.Молочна, буд.15; ідентифікаційний код: 43004878) у відповідності до п.2 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Таким чином долучене до відзиву на позов від 08.09.2021р. вх. №20830/21 клопотання Загребтранс” Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів від 17.08.2021р. б/н про закриття провадження у справі слід відхилити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З врахуванням наведеного суд встановив відсутність перешкод для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті.

При цьому суд, з врахуванням встановлених строків підготовчого засідання та дати постановлення ухвали про відкриття провадження у даній справі, зазначає про відсутність правових підстав для подальшого відкладення підготовчого засідання.

Приписами ст.185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи вищенаведене, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, керуючись ст.ст. 13, 14, 15, 16, 42, 46, 50, 120, 121, 177, 182, 183, 202, 234, 235 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Долучене до відзиву на позов від 08.09.2021р. вх. №20830/21 клопотання Загребтранс” Товариства з обмеженою відповідальністю, що спеціалізується на перевезенні важких та негабаритних вантажів від 17.08.2021р. б/н про закриття провадження у справі відхилити.

2. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

3. Судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 02.12.2021 р. о 10:00 год.

4. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська, 128. Інформація про номер зали судового засідання буде розміщена на дошці оголошень суду.

5. Явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою.

6. Викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання для дачі пояснень по суті спору.

7. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, визначені ст.235 ГПК України.

8. Строк та порядок оскарження ухвал визначено главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 08.11.2021р.

Головуючий суддя Фартушок Т.Б.