Ухвала суду № 100880665, 04.11.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/984/21

Справа № 754/11368/21

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2021 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді Татаурової І.М.,

за участю секретаря Токарчука І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду клопотання захисника Скуратівського С.І. про скасування арешту нерухомого майна,

сторона обвинувачення: прокурор Фединяк Н.Е.,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник Скуратівський С.І.,

в с т а н о в и в :

в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт в кримінальному провадженні №42016101030000056 від 23.08.2016 стосовно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 15 ч. 3, 190 ч. 4, 27 ч. 5, 358 ч. 3 КК України.

В порядку ст.ст. 350, 174 КПК України захисник Скуратівський С.І. звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту нерухомого майна, яке мотивує наступним.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження, яке розслідувалося за фактом ймовірної незаконної приватизації ОСОБА_1 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке нібито належало органу самоорганізації населення мікрорайону Биківня та перебувало у комунальній власності. Ухвалами слідчих суддів Деснянського районного суду м. Києва від 24.05.2017 (ЄУНС №754/6683/17) та від 06.06.2017 (ЄУНС 754/7301/17) було накладено арешт на громадський будинок, площею 198,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерутіомого майна: 866660580364).

В подальшому, за наслідками проведеного досудового розслідування та зібраних доказів було встановлено, що зазначене приміщення не належало та не належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а в дійсності є новозбудованою на замовлення та за кошти ОСОБА_1 будівлею, на підставі чого вбачається відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України. Проте, у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ознаками вчинення замаху на заволодіння шляхом обману земельною ділянкою (ст.15 ч.3, ч.4 ст.190 ч.4 КК України) та пособництві у підроблені офіційного документа щодо прав на земельну ділянку (ст.27 ч.5, ст. 358 ч.3 КК України).

За таких обставин, усі обставини обвинувачення у даному кримінальному провадженні зведені лише до земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , відтак будівля та всі господарські споруди, що знаходяться на цій земельній ділянці не є предметом кримінального провадження.

Разом з тим, накладеним арештом обмежені цивільні права на об`єкт нерухомого майна, а також створено перешкоди у виконанні судових рішень, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 (ЄУНС 826/11987/17), яким було задоволено позов прокурора та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень на нежитлову будівлю, а також рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2020 (ЄУНС754/16952/19), яким було застосовано наслідки скасування права власності на будівлю, а саме визнано недійсними укладені правочини, витребувано майно з чужого володіння та визнано за ОСОБА_1 майнові (речові) права на це нерухоме майно.

Виходячи зі змісту обвинувального акта, усі обставини обвинувачення зведені виключно до фактів, що стосуються земельної ділянки, розташованій по АДРЕСА_1 , а відтак усе нерухоме майно (будівлі та споруди), що знаходяться на даній ділянці не стосуються предмета даного кримінального провадження та не є доказом в розумінні ст. 98 КПК України.

За фактичними обставинами справи, приводом внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування стало повідомлення керівника ОСН «Комітет мікрорайону Биківня» ОСОБА_2 , про те, що нібито колишній керівник ОСН ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно приватизував приміщення ОСН «Комітет мікрорайону Биківня», що нібито належало до комунальної власності. В ході досудового розслідування вказані факти були повністю спростовані, разом з тим було встановлено та підтверджено достатніми, належними та допустимими доказами те, що зазначене приміщення (будівля) ніколи не належало ні до державної, ні до комунальної, ні до приватної власності, а в дійсності є новоствореним майном, що було збудовано на замовлення та за особисті кошти ОСОБА_1 . Таким чином, жодної приватизації або заволодіння чужим майном не було і не могло бути в принципі.

Крім того, дана будівля, також, не є предметом ні спеціальної конфіскації, ні конфіскації майна, як виду покарання, ні засобом відшкодування шкоди за цивільним позовом.

Більш того, накладений арешт перешкоджає реалізації обов`язкових до виконання судових рішень: Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 (ЄУНС 826/11987/17) та Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2020 (ЄУНС 754/16952/19), якими скасовано рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на будівлю, визнано недійсними укладені відносно нього правочини та визнано за ОСОБА_1 майнові (речові) права на майно. Відтак, на даний час, зазначений арешт не лише суперечить цілям щодо збереження майна, але й зумовлює перешкоди у встановлені (державній реєстрації) дійсного статусу цього майна.

Таким чином, наразі не існує жодних підстав чи причин стосовно продовження дії арешту будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали заявлене клопотання в повному обсязі.

Крім того, захисник зазначив, з посиланням на ст. 174 КПК України, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту з урахуванням прийнятих судових рішень щодо даного об`єкту нерухомого майна.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, оскільки вважає, що вказаний об`єкт нерухомого майна є речовим доказом в даному кримінальному провадженні та є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, оглянувши обвинувальний акт та ухвали слідчих суддів, прийшов до наступного висновку.

Так, в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також недоторканості права власності, відповідно до якої позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно вимог ст. 170 ч. 2 п. 1 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Арешт майна, також, може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В даному випадку, зі змісту ухвал слідчих суддів Деснянського районного суду м. Києва від 24.05.2017 (ЄУНС №754/6683/17) та від 06.06.2017 (ЄУНС 754/7301/17) про накладення арешту на будинок (будівлю), площею 198,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 866660580364), вбачається фабула кримінального правопорушення за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.2 КК України, щодо звернення керівника органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Биківня»(код ЄДРПОУ 26387746) ОСОБА_2 стосовно колишного керівника ОСН ОСОБА_1 , який, зловживаючи своїм службовим становищем, 25.01.2016 протиправно приватизував приміщення органу самоорганізації населення мікрорайону Биківня, яке перебувало у комунальній власності за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, зі змісту обвинувального акту в кримінальному провадженні №42016101030000056 від 23.08.2016, який перебуває на розгляду суду, вбачається, що ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за ст.ст. 15 ч. 3, 190 ч. 4 (незакінчений замах на заволодіння чужим майном - земельною ділянкою площею 0,0841 га кадастровий номер 8000000000:62:055:0114 на АДРЕСА_1 , ), 27 ч. 5, 358 ч. 3 КК України (пособництво у підробленні офіційного документа, який видається установою і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб), тобто обвинувачення стосується земельної ділянки, розташованій по АДРЕСА_1 , що вказує на те, що нерухоме майно (будівлі та споруди), що знаходяться на даній ділянці не є предметом даного кримінального провадження.

Крім того, будівля, щодо якої ставиться питання про скасування арешту, також, не є предметом ні спеціальної конфіскації, ні конфіскації майна, як виду покарання, ні засобом відшкодування шкоди за цивільним позовом.

Слідчі судді постановляючи ухвали про накладення арешту виходили з того, що арешт накладався на будинок (будівлю), площею 198,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 866660580364) в межах кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч.2 КК України, щодо можливої незаконної приватизації приміщення органу самоорганізації населення мікрорайону Биківня, яке перебувало у комунальній власності, а саме: будинку (будівлі), площею 198,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 866660580364).

Також, в ухвалах слідчих суддів вказувалось, що в кримінальному провадженні №42016101030000056 від 23.08.2016 зібрано достатньо доказів, що вказують на факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 ч.2 КК України, і накладення арешту на вказаний вище громадський будинок не потягне негативних наслідків для її власника.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, об`єкт нерухомого майна змінив свій статус, оскільки за ОСОБА_1 визнано майнові (речові) права на це нерухоме майно, приводить до обмеження цивільних прав на даний об`єкт нерухомого майна, створює перешкоди у виконанні судових рішень, зокрема, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 (ЄУНС 826/11987/17), яким було задоволено позов прокурора та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень на нежитлову будівлю, а також рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2020 (ЄУНС754/16952/19), яким було застосовано наслідки скасування права власності на будівлю, а саме визнано недійсними укладені правочини, витребувано майно з чужого володіння та визнано за ОСОБА_1 майнові (речові) права на це нерухоме майно.

Відповідно до норм ст.337 ч.1 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Таким чином, враховуючи викладені обставини в їх сукупності, з метою виконання завдання кримінального провадження щодо охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, суд прийшов до переконання про те, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, а відтак накладений раніше арешт ухвалами слідчих суддів підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 174, 350, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в :

клопотання захисника Скуратівського С.І. про скасування арешту нерухомого майна - задовольнити.

Скасувати накладений ухвалами Деснянського районного суду м. Києва від 24 травня 2017 року та від 06 червня 2017 року арешт будинку (будівлі), площею 198,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 866660580364).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений 05.11.2021 о 13:10 год.

Суддя: І.М. Татаурова