Ухвала суду № 100877486, 02.11.2021, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/2803/21

Провадження № 1-м/663/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року м. Скадовськ Херсонської області

Скадовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого, судді Пухальського С. В., за участю секретаря судового засідання Когутовської Ю. М., прокурора Балан Т. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовськ Херсонської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2021 року до Скадовського районного суду Херсонської області надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення у відповідність до законодавства України вироку Пресненського районного суду міста Москви (Російської Федерації) від 18.12.2019 для подальшого відбування засудженим ОСОБА_1 покарання на території України відповідно до положень Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року.

Як слідує з клопотання, вказаним вироком ОСОБА_1 засуджений до остаточного покарання у вигляді 13 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених пунктами «а, б» частини 3 статті 228.1 (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі), частиною 3 статті 30, пунктами «а, б» частини 3 статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі), частиною 1 статті 228 (незаконне зберігання наркотичних засобів, у значному розмірі) Кримінального кодексу Російської Федерації (далі – КК РФ). 21 липня 2020 року вирок набрав законної сили. ОСОБА_1 відбуває покарання у Федеральній казенній установі «Виправна колонія №15» Управління Федеральної служби виконання покарань Росії по Белгородській області; кінець строку відбування покарання 15.02.2032. ОСОБА_1 звернувся із заявою про переведення його в Україну для подальшого відбування покарання, і Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття його в Україну для подальшого відбування покарання, призначеного вироком суду РФ.

В судовому засіданні прокурор Балан Т. Ю. вважала за можливе задовольнити клопотання шляхом визначення, що кримінальна відповідальність за вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення передбачена частиною 2 статті 307 та частиною 2 статті 309 КК України та визначення йому остаточного покарання, що підлягає відбуванню за вказаними статтями з урахуванням статті 69 та частини 1 статті 70 КК України у виді позбавлення волі строком на десять років без конфіскації майна.

Заслухавши думку прокурора, дослідивши письмові матеріали, суд приходить до переконання, що клопотання підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За правилами частини 1 статті 602 Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК України) вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Суд, виконуючи вищевказані вимоги, а також положення частини 3 статті 603 КПК України, якою на суд покладений обов`язок встановити, чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, або відповідними положеннями КПК України, відмічає, що чинним на території України є Закон України «Про приєднання України до Європейської Конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік».

Зазначена Європейська Конвенція (далі – Конвенція) згідно з положеннями статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Частиною 1 статті 9 Конвенції визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Статтею 11 Конвенції встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

У відповідності до частини 1 статті 7 Кримінального кодексу України (далі – КК України) громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили кримінальні правопорушення за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За вимогами частини 1 статті 610 КПК України клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України згідно з частиною 3 статті 609 КПК України розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи.

Судом встановлено, що до клопотання Міністерства юстиції України надані всі необхідні документи, вказані у статті 6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21 березня 1983 року і частини 2 статті 610 КПК України, а саме: копія вироку Пресненського районного суду м. Москви від 18 грудня 2019 року; ухвала суду апеляційної інстанції від 21 липня 2020 року; копія розпорядження про набрання вироком законної сили; копія тексту статей Кримінального кодексу РФ, за якими засуджений ОСОБА_1 ; письмові заяви засудженого ОСОБА_1 від 07.04.2021 про передачу його в Україну для подальшого відбування покарання та про ознайомлення із наслідками передачі в Україну; довідка про відбуту та невідбуту частини строку покарання; інформація про стан здоров`я і поведінку засудженого, характеристика; копія листа ДМС України від 30.07.2021 про наявність у засудженого ОСОБА_1 громадянства України.

Під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

ОСОБА_1 засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених пунктами «а, б» частини 3 статті 228.1 (незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі), частиною 3 статті 30, пунктами «а, б» частини 3 статті 228.1 (замах на незаконний збут наркотичних засобів, вчинений групою осіб за попередньою змовою, у значному розмірі), частиною 1 статті 228 (незаконне зберігання наркотичних засобів, у значному розмірі) КК РФ.

Згідно з частиною 4 статті 10 КК України виконання в Україні вироку іноземного суду чи міжнародної судової установи можливо, якщо діяння, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, згідно з цим Кодексом визнається кримінальним правопорушенням або було б кримінальним правопорушенням у разі його вчинення на території України.

Відповідно до статті 3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність, прийняті після набрання чинності цим Кодексом, включаються до нього після набрання ними чинності. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом. Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Диспозицією частини 2 статті 307 КК України передбачена відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинений повторно або за попередньою змовою групою осіб, інші зазначені дії, якщо їх предметом були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих (особливо великих) розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», встановлено, що злочини, передбачені статтями 307, 309 або 311 КК України, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій. У випадках, коли винна особа вчинила одну або декілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями, а незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує.

Отже, враховуючи диспозицію частини 2 статті 307 КК України, роз`яснення вказаної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, за викладених у вироку Пресненського районного суду м. Москви від 18 грудня 2019 року обставин, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати: за частиною 2 статті 307 та частиною 2 статті 309 КК України.

За частиною 2 статті 307 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

За частиною 2 статті 309 КК України передбачене покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Покарання призначено ОСОБА_1 із застосуванням частини 3 статті 69 КК РФ (шляхом часткового складання призначених покарань), що відповідає положенням частини 1 статті 70 КК України.

Згідно з частинами 3, 4 статті 610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, яким передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку іноземної держави. При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: 1) якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; 2) якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів, суд вважає за доцільним також застосувати принцип часткового складання покарання.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено.

Також, враховуючи, що покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку, суд не застосовує до ОСОБА_1 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене частиною 2 статті 307 КК України як обов?язкове додаткове покарання, оскільки за вироком суду Російської Федерації таке покарання йому не призначалось, відтак суд застосовує з цією метою положення статті 69 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність приведення у відповідність із законодавством України вироку Пресненського районного суду м. Москви від 18 грудня 2019 року, визначивши, що кримінальна відповідальність за вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення передбачена частиною 2 статті 307 та частиною 2 статті 309 КК України та визначивши йому покарання, що підлягає відбуванню за вказаним вироком: за частиною 2 статті 307 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, до 9 років 11 місяців позбавлення волі без конфіскації майна; за частиною 2 статті 309 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік. На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, вважати ОСОБА_1 остаточно засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на десять років без конфіскації майна.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 603 КПК України за результатами судового розгляду суд постановляє ухвалу про виконання вироку суду іноземної держави повністю або частково. При цьому суд визначає, яка частина покарання може бути виконана в Україні, керуючись положеннями Кримінального кодексу України, що передбачають кримінальну відповідальність за злочин, у зв`язку з яким ухвалений вирок, та вирішує питання про застосування запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили.

Керуючись статтями 609, 610 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України задовольнити.

Привести у відповідність із законодавством України вирок Пресненського районного суду м. Москви від 18 грудня 2019 року, яким громадянин України ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами «а, б» частини 3 статті 228.1, частиною 3 статті 30, пунктами «а, б» частини 3 статті 228.1, частиною 1 статті 228 Кримінального кодексу Російської Федерації та якому з урахуванням частини 3 статті 69 КК РФ призначено остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму з обрахуванням строку покарання з 18.12.2019 та зарахуванням в строк відбування покарання строку тримання під вартою з 16 лютого 2019 року.

Визначити, що кримінальна відповідальність за вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення передбачена частиною 2 статті 307 та частиною 2 статті 309 КК України.

Визначити засудженому ОСОБА_1 покарання, що підлягає відбуванню за вироком Пресненського районного суду м. Москви від 18 грудня 2019 року:

- за частиною 2 статті 307 КК України, із застосуванням статті 69 КК України, до 9 років 11 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- за частині 2 статті 309 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, вважати ОСОБА_1 остаточно засудженим до покарання у виді позбавлення волі строком на десять років без конфіскації майна.

Строк відбування покарання обраховувати з 18.12.2019.

В строк відбування ОСОБА_1 покарання зарахувати строк тримання його під вартою з 16 лютого 2019 року по 18 грудня 2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Скадовський районний суд Херсонської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Пухальський С. В.