Рішення № 100872449, 04.11.2021, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/954/21

Провадження № 2/483/483/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Казанлі Л.І.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

прокурора Чехліної В.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави до Чорноморської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2021 року заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернулася до суду в інтересах держави із зазначеним позовом до Чорноморської сільської ради та ОСОБА_3 .. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що Миколаївською окружною прокуратурою було встановлено порушення вимог діючого законодавства при розпорядженні Чорноморською сільською радою земельною ділянкою, розташованою в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря. Так, рішенням Чорноморської сільської ради від 28 травня 2020 № 9 вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,15 га з кадастровим номером 4825184800:04:000:0505 з цільовим призначенням: для об`єктів рекреаційного призначення, для продажу прав оренди на земельних торгах, розташованої на Лагерній косі в с. Чорноморка в межах Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Рішенням Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 9 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відповідно до протоколу № 1 проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності від 09 листопада 2020 року переможцем земельних торгів з продажу права оренди на зазначену земельну ділянку стала відповідачка ОСОБА_3 . На підставі вказаного протоколу 10 листопада 2020 року між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №39193424. Оформлення права оренди на земельну ділянку було проведено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки вона розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані близько 28,4 м від урізу води та на неї поширюються обмеження щодо ведення господарської діяльності. Крім того, надання в оренду земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам. На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, виданої Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції, та технічного паспорту від 11 січня 2021 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на громадський будинок - розважальний комплекс загальною площею 43 кв.м. Будівництво вказаного об`єкту здійснено усупереч вимог водного та земельного законодавства, державних будівельних норм, стандартів та правил, а тому ОСОБА_3 не набула на нього права власності у визначений державою законний спосіб, а отже реєстрація права власності підлягає скасуванню, а розважальний комплекс - знесенню. Посилаючись на викладене, просила визнати незаконним і скасувати рішення Чорноморської сільської ради № 9 від 11 серпня 2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з метою продажу прав оренди на земельних торгах», визнати недійсним протокол проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку № 1 від 09 листопада 2020 року, на підставі якого переможцем з продажу права оренди земельної ділянки визначено ОСОБА_3 , визнати недійсним укладений 10 листопада 2020 року між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_3 договір оренди землі, який 11 листопада 2020 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 39193424, скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на об`єкти нерухомого майна (А-1 - розважальний комплекс, а - відкрита веранда) по АДРЕСА_1 , про що 01 березня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 40832295, а також зобов`язати відповідачку ОСОБА_3 повернути на користь територіальної громади села Чорноморка в особі Чорноморської сільської ради земельну ділянку площею 0,1500 га із кадастровим номером 4825184800:04:000:0505 по АДРЕСА_1 у стані, який існував до порушення прав, шляхом демонтажу вказаних вище об`єктів нерухомого майна.

Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача - Чорноморської сільської ради у судовому засіданні позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту с. Чорноморка, а тому застосування загальних норм, що містяться у Водному кодексі України та Земельному кодексі Україні, має здійснюватися зі спеціальними нормами за законами, що стосуються земель саме населених пунктів. Стаття 88 Водного кодексу України має спеціальну норму, а саме: у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Відповідно до вказаної спеціальної норми прибережна захисна смуга була встановлена у Генеральному плані села Чорноморка, який містить в тому числі графічні матеріали, її межі є визначеними, а також встановлені визначені законом обмеження діяльності у прибережній смузі та її використання. При цьому, представник відповідача наголошував, що вказаний Генеральний план є чинним та ніким не скасований. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах с. Чорноморка та відповідно до генерального плану розташована у двох зонах: «КВТ» (зона установ відпочинку і туризму, призначена для розміщення пансіонатів, курортних готелів, туристичних баз, оздоровчих таборів, кемпінгів, центрів обслуговування туристів, парків) та «Р-2» (для використання активних рекреаційних функцій: переважні види використання: пляжі, обладнані місця відпочинку, майданчики для дитячої гри, малі архітектурні форми тощо). Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка не відноситься до прибережної смуги, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачки ОСОБА_3 в судовому засіданні також вважала позов прокурора необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вказала, що рішення Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року прийняте в межах повноважень сільської ради і не суперечить чинному законодавству, а тому підстав для визнання його незаконним та скасування немає. Після набуття земельної ділянку в оренду на підставі проведення трогів відповідачка після отримання всіх передбачених законодавством дозволів та погоджень від державних органів збудувала розважальний комплекс з відкритою верандою -громадський будинок, який складається з надувних гірок та басейну. Зазначений розважальний комплекс не має капітального фундаменту. Спірна земельна ділянка використовується на умовах оренди виключно за цільовим призначенням і жодним чином не порушує інтересів держави, а навпаки покращує умови інфраструктури для відпочинку громадян. Крім того, наголошувала на тому, що державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», на які посилається прокурор в своєму позові, втратили чинність. Також вказала, що витребування земельної ділянки у відповідачки, яка є в даному випадку добросовісним набувачем, є суттєвим порушенням гарантованого Конституцією України права кожної особи вільно володіти своїм майном.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

На підставі рішення Чорноморської сільської ради від 28 травня 2020 року № 9 було постановлено розробити технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею 0,15 га з кадастровим номером 4825184800:04:000:0505 з цільовим призначенням: 07.01 для об`єктів рекреаційного призначення, для продажу прав оренди на земельних торгах, розташованої на Лагерній косі в с. Чорноморка в межах Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а. с.18).

Рішенням Чорноморської сільської ради від 11 серпня 2020 року № 9 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а. с.19).

Відповідно до технічної документації із землеустрою та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4810966952021 від 28 січня 2021 року земельна ділянка має призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (а. с.20-29, 34-36).

Згідно з протоколом № 1 проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності від 09 листопада 2020 року переможцем земельних торгів з продажу права оренди на зазначену земельну ділянку стала відповідачка ОСОБА_3 (а. с.37-38).

10 листопада 2020 року на підставі протоколу проведення земельних торгів між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі, за умовами якого Чорноморська сільська рада надає, а ОСОБА_3 приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови комунальної власності не наданих у власність чи користування для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з кадастровим номером 4828184800:04:000:0505, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Площа земельної ділянки становить 0,1500 га, на ній відсутні об`єкти нерухомого майна.

Пунктами 14, 15 вказаного договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Цільове призначення земельної ділянки: 07.01 - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (а. с. 39-40).

У відповідності до положень ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом. Згідно до п. 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради вирішують питання регулювання земельних відносин. Статтею 12 ЗК України надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. У відповідності до положень ст.ст. 122, 123 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а щодо земельної ділянки у межах населеного пункту - подається на погодження до структурних підрозділів районних державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури.

Проект землеустрою у відповідності до вимог ст. 50 Закону України «Про землеустрій» зокрема, включає акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки).

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою у ч. 6 ст. 186-1 ЗК України також зазначено виключно невідповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації (абзаци 2, 3 ч. 3 ст. 60 ЗК України).

Статтею 88 Водного кодексу України визначено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з п.п. 6, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням, зокрема, цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони. На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

З огляду на вказані приписи законодавство, чинне на момент прийняття оскарженого рішення, вимагало визначати прибережні захисні смуги у межах населених пунктів з урахуванням будь-якої містобудівної документації у цій сфері та виходячи з конкретних умов забудови, які склалися на місцевості.

Зазначене у повній мірі узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (п.п. 66-77), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (п.п 56-67).

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи містобудування»), з урахуванням яких визначається цільове призначення земель (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій», який був чинним на час прийняття оскарженого рішення).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування забудови території населеного пункту.

Судом встановлено, що рішенням Чорноморської сільської ради від 14 грудня 2017 року, чинним на час прийняття оскаржуваного рішення, органом місцевого самоврядування, затверджений генеральний план забудови с. Чорноморка, який відповідно до ст.ст. 17, 34 Закону України «Про основи містобудування» відноситься до містобудівної документації.

Спірна земельна ділянка знаходиться у межах с. Чорноморка Очаківського району Миколаївської області і відповідно до проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки до земель водного фонду не відноситься, а відноситься до категорії земель - для розміщення об`єктів рекреаційного призначення.

В ході розгляду справи прокурором не надано суду доказів того, що під час погодження проекту землеустрою іншими контролюючими органами було встановлено факт віднесення спірної земельної ділянки до прибережної захисної смуги або до водоохоронної зони.

Посилання прокурора на п. 10.17 Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44 та на інформацію управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації від 26 січня 2021 року, у якій міститься посилання на вищевказані будівельні норми, судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони втратили свою чинність 23 квітня 2018 року на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №104 від 26 квітня 2019 року з дня набрання чинності ДБН Б.2.2-12:2019.

Натомість судом береться до уваги та обставина, що на теперішній час новий генеральний план с. Чорноморка містить межі прибережної захисної смуги, при цьому земельна ділянка, що є предметом позову, не знаходиться в межах прибережно-захисної смуги.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність, надання їх у постійне користування та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з ч. 4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у т.ч. рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Відповідно до укладеного договору між Чорноморською сільською радою та ОСОБА_3 земельна ділянка, що є предметом позову, передана в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 правомірно використовує надану їй в оренду земельну ділянку виключно за цільовим призначенням для відпочинку, спорту та оздоровлення, і це не має негативного впливу на навколишнє природне середовище, а навпаки створює інфраструктуру для комфортного та якісного відпочинку громадян.

Також суд констатує, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Проаналізувавши викладене, суд вважає, що обґрунтування прокурором свого позову не відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов переконання, що вимога прокурора про визнання незаконним і скасування рішення Чорноморської сільської ради № 9 від 11 серпня 2020 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення з метою продажу прав оренди на земельних торгах» не ґрунтується на вимогах закону, а томузадоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні вимоги прокурора про визнання незаконним і скасування рішення відповідача не підлягають задоволенню й всі інші вимоги, оскільки вони є похідними.

Також у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати суд відносить на рахунок Миколаївської обласної прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні цивільного позову заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави до Чорноморської сільської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним протоколу земельних торгів, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та повернення земельної ділянки - відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок Миколаївської обласної прокуратури.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2021 року.

Головуючий: (підпис)

Суддя Л.І. Казанлі