Рішення № 100870853, 09.02.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/10686/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2021 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Мисько Х.М.,

з участю секретаря судового засідання Волошин Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом адвоката Данильчука Віталія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в :

Адвокат Данильчук В.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до АТ «Ідея Банк», в якому просить визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 30.06.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №1504 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 24.10.2019 року, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявленого позову вказує на те, що 13.09.2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір №Z.29.00205.004292750 у простій письмовій формі. Згідно п.п.1.1 п.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 259332,00 грн., а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом із процентними платежами згідно з умовами цього договору. Відповідно до п.п.1.2 п.1, Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. Згідно п.п.1.3 п.1 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5 % (маржа банку). Відповідно до п.п.1.4 п.1, станом на день укладення договору змінна частина ставки визначена за рішенням правління банку, становить 9,5 %, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15 %. На виконання умов кредитного договору позивач здійснив наступні оплати: 12.02.2019 року – 14000,00 гр.; 27.03.2019 року – 14000,00 грн., 11.07.2019 року – 14000,00 грн., 15.07.2019 року – 13000,00 грн.; 02.09.2019 року – 14000,00 грн. Із постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Ю.А. про відкриття виконавчого провадження №62907031 від 28.08.2020 року, позивач дізнався про те, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 30.06.2020 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1504 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року, строк платежу за яким настав 24.10.2019 року. Вказаним виконавчим написом запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за період з 24.11.2019 року по 12.05.2020 року на загальну суму 266966,53 грн. Позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений без правових на те підстав, зокрема на не посвідченому нотаріально кредитному договорі, а заборгованість за кредитним договором не є безспірною. Крім того, при вчиненні виконавчого напису не враховано те, що п.2 Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999 року на час його застосування 30.06.2020 року був визнаний судом незаконним та нечинним. Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою КМУ від 29.06.1999 року у редакції станом на час винесення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, не містив п.2 та стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених у простій письмовій формі, оскільки п.2 Переліку з 22.07.2017 року визнаний нікчемним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду. Укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, а тому, наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

03.02.2021 року представником відповідача АТ «Ідея Банк» Трухно М.М. скеровано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає такий надуманим, безпідставним та необґрунтованим. Натомість, виконавчий напис від 30.06.2020 року є таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виконанню. Зокрема, зазначає, що за укладеним між сторонами кредитним договором №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі. Оскільки ОСОБА_1 , як позичальник згідно кредитного договору, власних зобов`язань не виконував, станом на 12.05.2020 року, виникла заборгованість у розмірі 265066,13 грн. Відтак, АТ «Ідея Банк» звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. з заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 265 066,13 грн. боргу за Кредитним договором та витрат на його вчинення в сумі 1900,00 грн. Вважає, що АТ «Ідея Банк» на виконання вимог положень чинного законодавства нотаріусу було надано всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, а відтак, підтверджують безспірність заборгованості позивача. Крім того, зазначає, що АТ «Ідея Банк» надсилало на адресу позивача вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 12.05.2020 року, за якою останній був повідомлений про наявну заборгованість за кредитним договором та попереджений про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом у випадку непогашення такої в тридцятиденний строк. Щодо тверджень позивача про визнання нечинною та незаконною Постанови КМУ №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», вказує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 не визначено моменту, з якого втрачає чинність вищевказана постанова КМУ, внаслідок чого така втрачає чинність в загальному порядку, встановленому законом для нормативно-правових актів. Відтак, зважаючи на те, що спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою КМУ від 26.11.2014 року №662, оскільки така залишається чинною по даний час, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №1504 від 30.06.2020 року вчинений з додержанням вимог чинного законодавства, а стягувана заборгованість є безспірною. Також зазначає, що безспірність заборгованості підтверджується документами, визначеними Переліком, а не ставленням до такої боржника, участь боржника у процесі вчинення виконавчого напису нотаріуса законодавством не передбачена. Звертає увагу суду на те, що при вчиненні виконавчого напису, що оскаржується, нотаріус правильно керувався п.2 Переліку, що визначає документи, які подаються нотаріусу, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, до яких у свою чергу відноситься Кредитний договір №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року. Також представник відповідача вважає, що позивач не довів у чому полягає спірність заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі, що є обов`язковим для позивача в таких категоріях справ. А тому, викладене свідчить про те, що заборгованість ОСОБА_1 стягнута з нього згідно оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, є об`єктивно безспірною, а виконавчий напис – таким, що підлягає виконанню.

01.02.2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення третьої особи - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М., в яких просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з наступним. 30.06.2020 року до нього звернувся представник за довіреністю АТ «Ідея Банк» Карпець Ю.В. із заявою про вчинення виконавчого напису від 26.06.2020 року №12.4.2/100256, до якої були долучені наступні документи: оригінал Кредитного договору №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року; Довідка про ненадходження платежів від 26.06.2020 року №12.4.2/100473; виписка з 13.09.2018 року по 26.06.2020 року; виписка з 01.01.2000 року по 26.06.2020 року; детальний розрахунок по кредиту №Z.29.00205.004292750; вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань від 12.05.2020 року, вих.№12.4.2/№Z.29.00205.004292750; довідка – розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року станом на 12.05.2020 року; опис вкладення в цінний лист з відміткою поштового відділення зв`язку від 22.05.2020 року; список №8 ф.103 згрупованих поштових відправлень з відміткою поштового відділення зв`язку від 22.05.2020 року; список №3485 згрупованих відправлень Укрпошта стандарт, з відміткою поштового відділення зв`язку від 22.05.2020 року; фіскальний чек ПАТ «Укрпошта» №0077441 0024449 від 22.05.2020 року; рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, з відміткою про особисте вручення 26.05.2020 року. Тобто, були надані всі необхідні та передбачені законодавством України для вчинення виконавчого напису документи. Вважає, що твердження позивача про те, що постанову КМУ від 26.11.2014 року №662 визнано незаконною та нечинною, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти. Більше того, позивач не прийняв до уваги той факт, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.03.2017 року по справі №826/20084/14 дію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року було зупинено до закінчення касаційного розгляду, а судовий процес у вказаній справі триває досі. Пунктом 2 постанови КМУ від 29.06.1999 року 31172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» визначено вичерпний перелік документів, в якому серед іншого вказано про оригінал кредитного договору. Також зазначає, що нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданих документах, а не визначає та не перевіряє її розмір. Крім того, в матеріалах нотаріальної справи наявна Вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань із застереженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса, у разі невиконання вимог. Таким чином, АТ «Ідея Банк» були подані всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, які в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують безспірність заборгованості.

09.02.2021 року представник позивача – адвокат Данильчук В.М. скерував на електронну адресу суду письмові пояснення, у яких зазначає, що оспорюваний виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений без правових на це підстав. Зокрма такий вчинено на підставі нотаріально непосвідченого кредитного договору, а заборгованість за кредитом не є безспірною. Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Звертає увагу суду на те, що відповідач не надав нотаріусу документи, які б свідчили про визнання позивачем визначеної Банком заборгованості. В свою чергу, позивач не визнає заборгованості, вказаної у виконавчому написі. Зокрема, вважає, що відповідач незаконно включив до розміру заборгованості позивача по кредиту такі види платежу, як строкова оплата за обслуговування кредиту та прострочена плата за обслуговування кредиту. Крім того, відповідач включив до розміру заборгованості позивача по кредиту 6757,98 грн., однак її розмір є незрозумілим, оскільки не відомо, з якої суми заборгованості така розрахована та за якою ставкою пені. Крім того, не відомо на підставі якого пункту кредитного договору така розрахована. Також звертає увагу суду на те, що відповідачем незаконно було включено до розміру заборгованості позивача по кредиту такий вид платежу, як «інші штрафні санкції» у розмірі 500,00 грн., оскільки вимоги Банку щодо стягнення плати з позичальника мають ґрунтуватись на умовах договору. Крім того, розрахунок заборгованості проведено без врахування здійснених позивачем оплат по кредитному договору. Розмір заборгованості був визначений самостійно АТ «Ідея Банк», який з позивачем не узгоджувався та останнім не визнається. Відтак, просить позов задоволити.

Представник позивача – адвокат Данильчук В.М. 09.02.2021 року на електронну адресу суду скерував заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника. Крім того, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задоволити.

Представник відповідача АТ «Ідея Банк» в судове засідання не з`явився, однак у відзиві на позовну заяву просив здійснювати розгляд справи у відсутності відповідача.

Треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Ю.А. в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були долучені до матеріалів справи, вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що 13.09.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Z.29.00205.004292750, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 259 332,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язався повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (а.с.5-8).

13.06.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено Виконавчий напис №1504 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року, строк платежу за яким настав 24.10.2019 року за період з 24.11.2019 по 12.05.2020 включно у розмірі 266966,53 грн., з яких: 137894,15 грн. - строковий основний борг, 54949,11 грн. - прострочений основний борг, 19205,68 грн. - прострочені проценти, 1413,82 грн. - строкові проценти, 4927,31 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту, 39418,48 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту, 6757,98 грн. - пеня, 500,00 грн. – інші штрафні санкції; 1900,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису (.а.с14).

28.08.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62907031 на підставі виконавчого напису №1504 від 30.06.2020 року, виданого приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ невиплачених в строк грошових коштів на підставі кредитного договору №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року (а.с.15-16).

Статями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Частиною першою статті 39 вказаного Закону передбачено, що порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.

Підпунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, згідно якого нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2. Порядку, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Згідно пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання вимог вказаного Переліку, AT «Ідея Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення приватним нотаріусом 30.06.2020 року виконавчого напису №1504, у тому числі:

1.Заяву AT «Ідея Банк» про вчинення виконавчого напису;

2.Кредитний договір №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року;

3.Заяву №Z.29.00205.004292750 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки Банку ПАТ «Ідея Банк»;

4.Довідку АТ «Ідея Банк» про ненадходження платежів від 26.06.2020 року;

5.Вимогу АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов`язань від 12.05.2020 року №12.4./Z29.00205.004292750;

6. Довідку – розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року, видану АТ «Ідея Банк» станом на 12.05.2020 року;

7.Виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ;

8.Опис вкладення до цінного листа, що підтверджує направлення на адресу позивача документів (поштове відправлення №7950101410092), визначених п.5-6 даного переліку;

9.Фіскальний чек по оплаті вищевказаних послуг поштовогозвязку;

10.Рекомендоване повідомлення про вручення позивачу вищевказаного поштового відправлення №7950101410092;

11. Список за формою №103 згрупованих поштових відправлень АТ «Ідея Банк», у т.ч. №7950101410092;

12.Список згрупованих поштових відправлень цінних листів АТ «Ідея Банк», у т.ч. №7950101410092;

13.Детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року, виконаний станом на 12.05.2020 року.

Сукупний аналіз вищеперелічених документів дає підтсави вважати, що такі в повній мірі встановлюють суму заборгованості позивача, як боржника перед AT «Ідея Банк», з урахуванням всіх сплат, визначених умовами Кредитного договору та внесеними боржником, відповідають Переліку, а відтак підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Таким чином, наведене підтверджує той факт, що спірний виконавчий напис, вчинений 30.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. за №1504 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості згідно з договором кредиту у розмірі 265066,13 грн. та витрат на його вчинення в сумі 1900,00 грн., відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», Порядку та Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а відтак, є законним та підлягає виконанню.

Разом з тим, суд не погоджується із твердженням позивача про те, що вчинення виконавчого напису нотаріуса було з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема без перевірки нотаріусом безспірності заборгованості за Кредитним договором.

Відповідно до п.3.2. Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

Верховний Суд України у постанові від 20.05.2015 року по справі №6-158цс15, зазначив, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Тобто, в основу розмежування понять «спірної» та «безспірної» заборгованості покладається не власне ставлення боржника до пред`явленої вимоги, а об`єктивна ознака, тобто фактичний склад і характер правовідносин. Вирішення питання, чи є заборгованість об`єктивно безспірною, залежить від того, чи надано нотаріусу перелік документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку відповідно до вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.10.2018 року у справі №761/45042/16-ц, зазначив, що встановивши, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису були подані усі документи, що підтверджують безспірність вимог кредитора та встановлені Переліком документів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не вирішує спір про право, який існує між сторонами, а лише перевіряє безспірність заборгованості на підставі належних і допустимих доказів.

Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, визначеними Переліком.

З аналізу ч.1 ст.87, ч.1 ст.88 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 3.1. глави 16 Порядку вбачається, що вчинення виконавчого напису нотаріуса здійснюється за фактом подання нотаріусу документів, визначених Переліком, участь боржника в процесі вчинення виконавчого напису нотаріуса законодавством не передбачена.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 року у справі №127/15911/17 зазначив, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

За таких обставин, безспірність заборгованості, що була стягнута з позивача згідно спірного виконавчого напису нотаріуса, не залежить від того, погоджується позивач з її розміром, чи ні, оскільки вирішальним у даному випадку є саме документи, що подавалися нотаріусу для його вчинення, які підтверджують укладення Кредитного договору між позивачем та відповідачем, а також свідчать про неналежне виконання умов останнього ОСОБА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, AT «Ідея Банк» надіслало позивачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, згідно якої позивач був повідомлений про те, що в нього наявна заборгованість за Кредитним договором, вказано розмір заборгованості, а також з чого така складається. Також ОСОБА_1 попереджено про можливість стягнення боргу шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір відповідача у випадку її непогашення в тридцятиденний строк з дня направлення відповідної вимоги.

В абзаці 2 підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, що повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Верховний Суд у п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 року по справі 6916/3006/17 зазначив, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він с відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відтак, матеріали справи містять достатні докази надіслання вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань перед вчиненням виконавчого напису нотаріуса, що оскаржується, що свідчить про те, що позивач був обізнаний про наявну заборгованість за кредитом, проте жодних заперечень не висловив, а тому підтверджує безспірність заборгованості, зазначеної у оскаржуваному виконавчому написі нотаріуса.

Щодо покликань позивача про те, що він не погоджується з розміром заборгованості, що, на його думку, свідчить про відсутність безспірності заборгованості, суд зазначає, що безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Верховний Суд України у постанові від 15.01.2020 року по справі №305/2082/14-ц зазначив, що за загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт З частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою. Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Доводи позивача про те, що виконавчий напис нотаріуса є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений на нотаріально непосвідченому кредитному договору, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написі нотаріусів, визначає документи, що подають нотаріусу для вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідчених договорах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або поверенння майна, а також право зверення стягнення на заставлене майно. При вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, нотаріус керувався п.2 вказаного Переліку, яким визначено документи, які подаються нотаріусу при вчиненні виконавчого напису на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, до яких у свою чергу відноситься Кредитний договір №Z.29.00205.004292750 від 13.09.2018 року.

При цьому, твердження позивача про те, що станом на дату вчиненя виконавчого напису нотаріуса п.2 вказаного Переліку документів, за якими стягення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів не був чинний, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» спростовується наступним.

Зокрема, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 не визначено моменту з якого втрачає чинність постанова КМУ №662 від 26.11.2014 року, внаслідок чого, така втрачає чинність в загальному порядку, встановленому законом для нормативно-правових акітв, що узгоджується з п.10.2 Постанови Пленуму Вщого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», в якому зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та оджночано застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому, суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права – визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта – є помилковим. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Разом з тим, резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14 не містить відомостей про те, з якого саме моменту втрачає чинність постанова КМУ від 26.11.2014 року №662, внаслідок чого, така втрачатиме чинність в загальному порядку, а саме: відповідно до Поряку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правовихї актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 року №32/5.

На даний час державна реєстрація Постнови КМУ від 26.11.2014 року №662 не скасована, доказом чого є картка вищевказаного нормативно-правового акта, розміщена на офіційному веб-порталі Верховної ради України «Законодавство України», згідно якої стан останнього вказано як «чиний».

Згідно ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не підлягають до задоволення за недоведеністю, зокрема щодо наявності спірності заборгованості, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 8-14, 141, 223, 247, 258, 263-265, 354, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову адвоката Данильчука Віталія Михайловича в інтересах ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Х.М. Мисько