Рішення № 100867943, 04.11.2021, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2378/21

Провадження №2/226/736/2021

РІШЕННЯ

іменем України

02.11.2021 місто Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Салькової В.С.,

за участю секретаря судового засідання Козлової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мирнограді Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мирноградської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом і в обґрунтування вимог вказав, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав його діду ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки бабуся позивача ОСОБА_3 померла раніше, ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємицею після смерті діда була мати позивача ОСОБА_4 . Мати проживала разом із дідом, доглядала його, і після його смерті також мешкала у спірному будинку. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і після її смерті позивач звернувся за отриманням спадщини, 01.11.2012 нотаріусом була зареєстрована спадкова справа №215/2012.

В 2020 році ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Мирноградської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок, однак своєю постановою нотаріус відмовила в цьому, оскільки за відомостями КП БТІ Мирноградської міської ради інформація про реєстрацію права власності на будинок відсутня.

Разом із тим, будинок збудований ОСОБА_2 , він був зареєстрований у ньому, зазначений як власник у технічному паспорті. Договором від 07.05.1958 виконком Димитровської селищної ради надав ОСОБА_2 у безстрокове користування земельну ділянку для будівництва житлового будинку, дідові видавалася довідка про те, що він є індивідуальним забудовником, для отримання відповідних будівельних матеріалів. В подальшому 17.04.1981 був складений Акт, затверджений рішенням №107 від 06.05.1981 виконкому Димитровської селищної ради, про закінчення будівництва та введення до експлуатації індивідуального домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

На момент смерті ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину ОСОБА_4 . Документів про право власності на будинок позивач не має, однак наявний технічний паспорт та домова книга. Для підтвердження наявності спадкового майна нотаріусу необхідно надати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно. Просив суд визнати за ним право власності на вказаний вище будинок.

ІІ. Заяви (клопотання) та позиції учасників справи.

До суду позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Голубєва О.В. не з`явилися, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, в яких наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача – Мирноградської міської ради також не прибув у судове засідання, від відповідача надійшов лист про розгляд справи без участі представника за наявними у справі доказами, в якому зазначено про відсутність заперечень проти позовних вимог.

Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не подано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

13.08.2021 ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження у справі, призначене підготовче засідання на 14.09.2021, відповідачеві запропоновано подати відзив на позовну заяву, витребувані відомості з Мирноградської міської нотаріальної контори про наявність спадкової справи, заповітів, спадкових договорів тощо після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_4

01.09.2021 витребувані від нотаріуса відомості отримано судом.

14.09.2021 підготовче провадження у справі ухвалою суду закрите, розгляд справи призначено на 06.10.2021. Розгляд справи відкладався на 02.11.2021.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Місце проживання позивача ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9-11). ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 і ОСОБА_4 (а.с.13).

Місце проживання ОСОБА_4 було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 23.04.2008 (а.с.14).

Разом із тим, згідно з довідкою Громадського дільничного комітету м. Димитрова, з 1984 по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 мешкала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , а з 20.02.1988 і по т.ч. там також мешкає ОСОБА_1 (а.с.42).

ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , змінила прізвище на « ОСОБА_6 » внаслідок укладення 16.10.1987 шлюбу з ОСОБА_5 (а.с.16,17).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Димитрові (а.с.20).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Димитрові (а.с.21).

01.11.2012 за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 (а.с.24).

Постановою державного нотаріуса Мирноградської державної нотаріальної контори Свиридової А.В. від 26.02.2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 з тих підстав, що інформація про реєстрацію права власності на житловий будинок за відомостями КП БТІ Мирноградської міської ради відсутня (а.с.22,23).

Щодо походження будинку судом встановлене, що договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві приватної власності з числом кімнат від однієї до п`яти включно від 07.05.1958 виконком Димитровської ради депутатів трудящих на підставі рішення Красноармійської ради депутатів трудящих від 16.04.1957 ОСОБА_2 відвів земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 900 м2, на якій останній зобов`язався збудувати жилий будинок (а.с.32-33).

За відомостями Державного архіву Донецької області документи виконкому Димитровської міської ради народних депутатів знаходяться на зберіганні в Держархіві Донецької області з 1965 року, тому надати копію рішення за 1958-1961 роки про перейменування АДРЕСА_4 і перенумерування будинку АДРЕСА_5 не є можливим (а.с.25).

Згідно з даними КП «БТІ» ДГС, наданими станом на 18.12.2012, домоволодіння АДРЕСА_6 належить ОСОБА_2 , право власності на жилий будинок не оформлене (а.с.26).

У технічному паспорті на будинок АДРЕСА_1 власником будинку зазначено ОСОБА_2 (а.с.27-31).

30.01.1958 ОСОБА_2 виконкомом Димитровської ради депутатів трудящих видана довідка для придбання будівельних матеріалів про те, що він дійсно є індивідуальним забудовником, на звороті якої внесені відомості про отримані ним матеріали (а.с.34).

17.04.1981 виконкомом Димитровської міської ради затверджено Акт про завершення будівництва та введення до експлуатації індивідуального домоволодіння АДРЕСА_1 , забудовником домоволодіння зазначено ОСОБА_2 (а.с.35).

За змістом домової книги для прописки громадян, що мешкають у будинку АДРЕСА_6 ) в будинку були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також інші особи (а.с.37-41).

Ринкова вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд без врахування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 10.03.2021 складає 67018,95 грн (а.с.36).

V. Оцінка суду.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1213 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право спадщину на нерухоме майно. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, який має розглядатися судом у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивачеві ОСОБА_1 нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Підставою відмови стало те, що право власності на будинок не зареєстроване у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що свого часу дід позивача ОСОБА_2 , побудувавши будинок, не зареєстрував свого права власності на нього. Мати позивача ОСОБА_4 після смерті свого батька ОСОБА_2 не оформила прийняття спадщини у вигляді спірного будинку.

На час смерті ОСОБА_2 09.07.1994 діяли положення ЦК УРСР 1963 року. Статтями 548 та 549 цього Кодексу визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння

спадковим майном.

Оскільки ОСОБА_4 фактично мешкала з батьком з 1984 року і по день його смерті, а також і після, вона, вступивши в управління майном, фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх прав у встановленому законом порядку.

На час смерті ОСОБА_4 19.05.2012 діяли положення чинного й наразі ЦК України.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі жилий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: 1) правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); 2) чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; 3) коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; 4) чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; 5) чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна, та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування записи у домовій книзі оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 №127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За положеннями частини четвертої статті 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 у справі №6-137цс13 та у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №559/375/16-ц (провадження №61-31049св18).

За даними технічного паспорту на спірне нерухоме майно житловий будинок було збудовано у 1962 році, а введено у експлуатацію 17.04.1981. Відомостей, які б вказували на належність цього майна іншим, ніж ОСОБА_2 особам, матеріали справи не містять.

Виникнення права власності на об`єкти нерухомого майна на час дії ЦК УРСР не залежало від державної реєстрації такого права.

Отже, відсутність державної реєстрації за ОСОБА_2 права власності на спірне нерухоме майно не свідчить про те, що він, а також його спадкоємиця ОСОБА_4 не набули за життя права власності на спірний будинок, оскільки виникнення права власності на нерухоме майно на час будівництва спірного житлового будинку у 1962 році не було пов`язано із державною реєстрацією такого права.

З огляду на встановлені факти та досліджені докази суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, та за ОСОБА_1 необхідно визнати право власності у порядку спадкування за законом на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мирноградської міської ради (85320, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 9, код за ЄДРПОУ 04052956) про визнання права власності в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене 04.11.2021.

Суддя: В.С. Салькова