Постанова № 10086609, 09.06.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2010 р.Справа № 2-а-7522/09/1570 Категорія: 2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Кудіновій Г.В.,

за участю: представника позивача Леонова О.Г.; представника відповідача Тарараки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагран" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагран" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000962200/0 від 08 жовтня 2008 року,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2009 року ТОВ "Кагран" звернулось до суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000962200/0 від 08.10.2008 р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Кагран" було відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що судом першої інстанції операція по наданню консультаційних послуг невірно кваліфікована як господарська операція.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 26.08.2008 р. по 22.09.2008 р. відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р. За результатами перевірки, 26.09.2008 р. було складено акт №1002/23-10/32199634 (а.с.6-38), яким, крім іншого, встановлено порушення абз. й) п.13.1,13.2 ст. 13, п. 16.13 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р., в частині не нарахування та не сплати податку на доходи нерезидентів в сумі 57 060, 76 грн.

На підставі встановлених порушень, відповідачем 08.10.2008 р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000962200/0 (а.с.39), яким позивачу нараховано податкових зобов'язань у сумі 171 182,28 грн., з яких 57060,76 грн. - за основним платежем, та 114 121,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

01.10.2007 р. позивачем з компанією «КПМГ Лімітед», яка зареєстрована на острові Гернсі, укладено рамочний договір №207-L/975, згідно якого, друга сторона зобов'язується надавати позивачу консультаційні послуги. Даний договір було підписано заступником Голови Московського представництва компанії «КПМГ Лімітед».

Позивачем з власного валютного рахунку, який відкритий в АКБ «Фінбанк» м. Одеса, перераховано на адресу компанії «КПМГ Лімітед», острів Гернсі, на підставі інвойсів консультаційні послуги, надані на території України, по рамочному договору від 01.10.2007 р. №207- L/975 - 75327,73 доларів США, що еквівалентно 380 405,04 грн.

Спору між сторонами стосовно цих обставин не існує.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що: по-перше, до договору від 01.10.2007 року № 207- L/975 між позивачем та «КПМГ Лімітед» не застосовуються норми Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Верховною Радою 06.10.1995 року, оскільки «КПМГ Лімітед» не є резидентом Російської Федерації; по-друге, позивач є субєктом господарювання та ним укладений рамочний договір з компанією «КПМГ Лімітед», що згідно наданих представником позивача довідок теж є субєктом господарювання, предметом якої є надання консультаційних послуг за грошову оплату, отже дані доходи регулюються п.п. й) п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»», оскільки є результатом господарської діяльності контрагента з огляду на положення Господарського Кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем було перераховано доход (кошти) в сумі 380 405,04 грн., отриманого нерезидентом із джерелом походження в Україні, без утримання податку такого доходу за ставкою 15% та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду з приводу незастосування до спірних правовідносин положень Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, проте з висновком суду про здійснення контрагентом позивача господарської діяльності на території України погодитись неможливо з огляду на наступне.

Відповідно до п. 13.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Згідно підпункту «й» п. 13.1. ст. 13 вказаного Закону для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного звязку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Як вбачається з п.п. 1.1 рамочного договору № 207- L/975 про надання послуг, його предметом є надання консультаційних послуг (а.с. 51).

За фактом надання консультаційних послуг, позивач сплатив нерезиденту «КПМГ Лімітед» узгоджену винагороду. Тобто, у даному випадку, узгоджена винагорода виступає як вид компенсації вартості послуги наданої резиденту від такого нерезидента, яка носить разовий характер та не є доходом від здійснення господарської діяльності, при тому, що господарська діяльність в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинна бути регулярною, постійною та суттєвою.

Проте, податковим органом не доведено факту ведення нерезидентом - «КПМГ Лімітед» регулярної, постійної та суттєвої господарської діяльності по наданню консультаційних послуг саме на території України.

Отже, оскільки у податкового органу були відсутні підстави для донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій також відсутні.

За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Кагран" і, відповідно, необхідність в їх задоволенні.

Посилання суду першої інстанції на термін господарська діяльність, визначені статями Господарського Кодексу України є юридично неспроможними, оскільки таке визначення є загальним і застосовується у сфері господарювання, а визначення «господарської діяльності» наведене в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» має застосовуватись конкретно у сфері дії цього Закону.

Зазначені обставини суд першої інстанції не враховував та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції при вирішені справи допустив порушення норм матеріального права та висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, та таке є підставою для скасування оскаржуваного рішення та винесення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; ст. 202; п.3 ч.1 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагран" задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2009 року у справі № 2-а-7522/09/1570 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагран" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000962200/0 від 08 жовтня 2008 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 14 червня 2010 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян