Рішення № 100863737, 04.11.2021, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа №590/1018/20

Провадження №2/590/6/21

РІШЕННЯ

іменем України

25 жовтня 2021 року смт. Ямпіль

Ямпільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Деркача І.М.,

за участю секретаря судового засідання Демешко Н.П.

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ямпіль Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради, та Шосткинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання батьківства,

установив:

До Ямпільського районного суду Сумської області 17 серпня 2020 року надійшов позов ОСОБА_1 з вимогою до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради, та Шосткинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання батьківства. 10 листопада 2020 року від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява в якій останній просив визнати його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виключити відомості з актового запису №135 від 19 квітня 2017 року, внесені Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо батька дитини, а саме ОСОБА_3 . Внести зміни до актового запису №135 від 19 квітня 2017 року щодо батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким записати ОСОБА_1 .

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач у позові зазначає, що 27.11.2001 між ним та відповідачкою ОСОБА_6 було укладено шлюб, який розірвано рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 30.03.2012. Перебуваючи у шлюбі в них народилось двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказує, що оскільки стосунки між ними відновились, вони стали проживати знову однією сім`єю з відповідачкою та синами в м. Шостка з осені 2012 року. Під час їх спільного проживання відповідачка завагітніла та у них народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що був присутній під час пологів, коли ОСОБА_10 народжувала ОСОБА_11 знаходився в родильному відділенні в м. Шостка. Фактично перебував в декретній відпустці по догляду за сином. Готував молочні каші, міняв підгузки, гуляв з ним на вулиці. Після того, як ОСОБА_11 виповнився рік, переїхали проживати в квартиру АДРЕСА_1 , де продовжив займатися вихованням сина, разом вели спільне господарство, був спільний бюджет, тобто вчиняли всі дії притаманні проживанню сім`ї.

В серпні 2019 року, після чергової сварки вирішив піти від ОСОБА_10 , з того часу відповідачка стала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, відмовилася давати зустрічі з сином, не пускала позивача до будинку, відмовилася від допомоги, яку він їй надавав. Оскільки, в свідоцтві про народження ОСОБА_11 , дані про батька були записані позивача - ОСОБА_1 , останній вважав, що саме свідоцтво про народження підтверджувало факт його батьківства, сумнівів щодо того, що він є батьком ОСОБА_11 у нього не виникало, тому як вони проживали разом однією сім`єю з відповідачкою та синами та лише з копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану від 28 липня 2020 року, яку відповідач йому направила на Вайбер у серпні 2020 року йому стало відомо, що дані про батька сина записані зі слів матері згідно ст. 135 СК України та після отримання в електронному вигляді зазначеного витягу, в серпня 2020 року він звернувся до органу РАГС, де йому достеменно стало відомо, що він не є юридичним батьком ОСОБА_11 , тому як йому відмовили у видачі дубліката свідоцтва про народження сина, що і послугувало підставою для звернення до суду. Вважає, що строк на звернення до суду, ним не пропущений, тому як лише в серпні 2020 року, йому стало відомо про порушення його права і він одразу звернувся до суду.

У поданому на позовну заяву відзиві ОСОБА_2 вважає, що позов не підлягає до задоволення. Зазначає, що після розірвання шлюбу з позивачем, останній як батько синів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які народилась коли сторони перебували у шлюбі, приходив та приймав участь у їх вихованні. Після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 мала стосунки із ОСОБА_3 , від якого завагітніла і народила дитину. На даний час перебуває з ним в юридичному шлюбі зареєстрованому 11.01.2020 року. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком зазначено ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 . На день народження сина ОСОБА_11 вона не перебувала у шлюбі, тому походження дитини було визначено за її заявою та заявою батька ОСОБА_3 . Вказує, що на долучених позивачем світлинах, останній тримає сина ОСОБА_11 батьком якого згідно свідоцтва є ОСОБА_3 . Дані фотографії ніяким чином не доводять біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_11 .

Також ОСОБА_2 подано заяву про застосування строків позовної давності. В якій зазначає, що позовна давність в один рік з моменту коли особа довідалась або могла довідатись про своє батьківство, встановлена законодавцем як до вимоги про визнання батьківства у порядку ст.129 СК України, так і у порядку, встановленому ст.128 СК України. Згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00027204701 вбачається, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 та матір`ю дитини зазначена ОСОБА_4 , а відомості про батька внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України. Вказує, що позивач був обізнаний, що на момент зачаття та народження дитини вона ( ОСОБА_2 ) не перебувала у зареєстрованому шлюбі. Позивач заяву разом із відповідачкою до органів реєстрації актів цивільного стану про визнання його батьком дитини, яку вона народила, не подавав, тобто він був обізнаний про те, що не зареєстрований як батько дитини, хоча насправді вважав себе батьком на що він акцентує увагу в позові.

У поданому на позовну заяву відзиві ОСОБА_3 вважає, що позов не підлягає до задоволення. Зазначає, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_6 мала стосунки з ним - ОСОБА_3 , внаслідок чого завагітніла і народила дитину. На даний час перебуває з нею в юридичному шлюбі зареєстрованому 11.01.2020 року. Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком зазначено ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 . На день народження сина ОСОБА_11 відповідач ОСОБА_2 не перебувала у шлюбі, тому походження дитини було визначено за її заявою та заявою батька ОСОБА_3 . Вказує, що на долучених позивачем світлинах, останній тримає сина ОСОБА_11 батьком якого згідно свідоцтва є ОСОБА_3 . Дані фотографії ніяким чином не доводять біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_11 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позову підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх тими ж доводами, які викладені в позовній заяві. Відмовився від виклику та допиту свідків, які ним були заявлені в позовній заяві.

Представник позивача – адвокат Островська Г.В. в судове засідання не з`явилась. Позивач не заперечував проти розгляду справи за відсутності його представника.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились. Подали відзиви на позовну заяву в яких позов не визнали.

Від Шосткинської міської ради та Шосткинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) надійшли заяви про розгляд справ за відсутності представників.

Заслухавши позивача та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позов підлягає задоволенню враховуючи таке.

Заяви, клопотання учасників справи.

15.09.2020 року надійшла заява представника позивача, про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують її повноваження (Т.1, а.с.37).

Представником Шосткинської міської ради подавались заяви про розгляд справи за їх відсутності (Т.1, а.с.41,70,115,126,153,171,185,216; Т.2 а.с.9).

Представником Шосткинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) подавались заяви про розгляд справи за їх відсутності (Т.1, а.с.64,79,84,124,151,165; Т.2 а.с. 55).

15.10.2020 від ОСОБА_2 надійшла заява про видачу копії позовної заяви та додатків до неї (а.с.72).

20.10.2020 надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву в якому відповідачка заперечила проти задоволення позовних вимог в повному обсязі (Т.1, а.с.86-87).

04.11.2020 року надійшло заява ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності (Т.1, а.с.93-95).

10.11.2020 надійшло уточнення позовної заяви ОСОБА_1 (Т.1 а.с.99-103).

28.12.2020 надійшла заява представника позивача про долучення до матеріалів справи оригіналів повідомлення про вручення поштових відправлень – уточнення до позовної заяви (Т.1 а.с.137-138).

20.01.2021 надійшла заява представника позивача про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.154).

01.02.2021 надійшов відзив ОСОБА_3 на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі (Т.1, а.с.161-162).

01.03.2021 надійшла заява представника позивача про розгляд справи за її відсутності (Т.1 а.с.170).

02.09.2021, 29.09.2021 надійшли заяви ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи (Т.1 а.с.245, Т.2 а.с.26).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.08.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву (Т.1 а.с.23).

Ухвалою суду від 17.12.2020 року залучено у справі співвідповідача та встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву (Т.1 а.с.130).

Ухвалою суду від 02.03.2021 призначено судово-генетичну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (Т.1 а.с.173-174).

Ухвалою суду від 05.07.2021 провадження у справ поновлено (Т.1 а.с.205).

Ухвалою суду від 27.07.2021 закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду (Т.1 а.с.220)

Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували в шлюбі, який було розірвано рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 30.03.2012 року (Т.1 а.с.12). Перебуваючи у шлюбі в них народилось двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Т.1 а.с.10, 11).

Згідно з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України №00027204701 від 28.07.2020 (актовий запис №135) ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Шостка, Сумської області, відомості про батька ОСОБА_1 записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (Т.1 а.с.9).

11.01.2020 між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, актовий запис №08, що слідує із копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 11.01.2020 року Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (Т.1 а.с.89).

Відповідно до свідоцтва про народження виданого повторно серії НОМЕР_2 від 30 липня 2020 року (актовий запис № 135), виданого Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), ОСОБА_14 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьком дитини зазначений ОСОБА_3 , матір`ю – ОСОБА_2 (Т.1 а.с.88).

До позовної заяви ОСОБА_1 долучено світлини із зазначенням дат їх виготовлення (Т.1 а.с.13-17). Як зазначено позивачем у позовній заяві на даних світлинах відображено як позивач проводить час з сином, тримаючи його на руках, разом на фотографії коли ОСОБА_15 хрестили у церкві, разом з трьома синами: ОСОБА_16 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , разом 1 вересня 2017 року біля медичного училища (коли ОСОБА_17 ще був у колясці), коли старший син ОСОБА_18 йшов на перший день навчання, разом на перше вересня 2018 року у школі, коли ОСОБА_13 йшов у школу № 5, разом на День народження ОСОБА_11 з ОСОБА_10 та синами ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , разом з сином на прогулянці у дворі будинку. Також фото з синами, де ОСОБА_11 ще лише 2 місяці.

В поданій позовній заяві позивач заявив клопотання про призначення судово-генетичної експертизи для вирішення питання, чи може ОСОБА_1 бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_14 , згідно свідоцтва про народження виданого повторно 30.07.2020 серія НОМЕР_2 , за актовим записом №135 від 19.04.2017).

Ухвалою суду від 02.03.2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судово-генетичної експертизи задоволено. Призначено у справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичних експертиз.

Зазначена ухвала суду була повернута без виконання у зв`язку з неявкою ОСОБА_6 з дитиною 30 квітня 2021 та 17 червня 2021 року для забору зразків крові (Т.1 а.с.182, 201).

Оцінка судом доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

У статті 125 СК України передбачено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Згідно частини четвертої, пунктів 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд зазначає, що в даній справі було прзначено судово-генетичну експертизу. Однак, ухвалу суду від 02.03.2021 про призначення судово-генетичної експертизи щодо встановлення біологічного батьківства ОСОБА_1 щодо дитини – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ОСОБА_14 , згідно свідоцтва про народження виданого повторно 30.07.2020 серія НОМЕР_2 , за актовим записом №135 від 19.04.2017) повернуто без виконання, оскільки відповідач ОСОБА_6 , будучи обізнаною про розгляд судом спору, повідомленою про проведення судово-генетичної експертизи, двічі не з`являлась для забору біологічних зразків разом із дитиною, що свідчить про її ухилення від проведення судово-генетичної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Нез`явлення відповідача разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи, ухилення від її проведення свідчить про небажання відповідача отримати точні висновки щодо походження дитини, спростувати доводи позивача про його батьківство щодо дитини.

Відповідач не довела, що підстави, на які вона посилалась як на причину своєї неявки разом із дитиною до експертної установи, перешкоджали забору відповідних зразків її та дитини.

Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали суду можливість визнати факт, який відповідачем заперечується, та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача.

У матеріалах справи наявні докази, які свідчать, що позивач визнавав своє батьківство, займався вихованням малолітньої дитини – ОСОБА_5 ( ОСОБА_14 , згідно свідоцтва про народження виданого повторно 30.07.2020 серія НОМЕР_2 , за актовим записом №135 від 19.04.2017), турбувався, бажає і у подальшому приймати участь у вихованні дитини, матеріально забезпечувати.

Визнання ОСОБА_1 батьком малолітньої дитини – ОСОБА_19 відповідає інтересам малолітньої дитини. Негативних наслідків для дитини судом не встановлено.

Вказані висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 591/6441/14-ц, від 17 червня 2020 року у справі № 201/6094/18.

За встановлених обставин цієї справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 N 96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про визнання батьківства (материнства), у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.п. 2.16.4 Правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Дане рішення суду про визнання батьківства є підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану про народження дитини ОСОБА_5 ( ОСОБА_14 , згідно свідоцтва про народження виданого повторно 30.07.2020 серія НОМЕР_2 ) за актовим записом №135 від 19.04.2017 у якому слід змінити відомості про батька дитини – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , виключивши відомості про ОСОБА_3 , який записаний батьком дитини згідно з свідоцтва про народження виданого повторно 30.07.2020 серія НОМЕР_2 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4 (згідно з свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 11.01.2020 року Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми)).

Також суд зазначає, що пропуск позовної давності може бути підставою для відмови у позові у разі правомірності матеріально-правової вимоги позивача.

Суд вважає, що доводи заяви ОСОБА_2 щодо пропущення позивачем строку позовної давності, передбаченого частиною другою статті 129 СК України, є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до статті 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до ЦК України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на положення статті 128 СК України, яка передбачає можливість визнання батьківства щодо дитини за рішенням суду за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 СК України (спільна заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою).

Згідно з частиною першою статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У частині другій цієї статті закріплено, що до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

На підставі викладених норм сімейного права можна зробити наступні висновки.

Законодавець у частині першій статті 20 СК України закріпив вичерпний перелік статей цього Кодексу і відповідно вимог, що випливають із сімейних відносин, до яких застосовується позовна давність. До цього переліку належить у відповідності до частини другої статті 129 СК України вимога про визнання батьківства особою, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком. Тому положення частини другої статті 129 СК України, яке є спеціальним, не може бути поширене на положення про визнання батьківства, передбачені у статті 128 СК України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року у справі № 6-617цс17.

Таким чином, до вимоги про визнання батьківства в порядку статті 128 СК України строк позовної давності не застосовується.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до обсягу задоволених вимог.

Виходячи з вищевикладеної норми, з відповідачів в користь позивача слід стягнути сплачену суму судового збору в розмірі 840,80 грн по 420,40 грн з кожного.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим позивачем або його представником не надано акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, тому суд дійшов висновку, що в стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 268, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради та Шосткинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання батьківства, задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Виключити відомості з актового запису №135 від 19.04.2017 року, внесені Шосткинським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо батька дитини, а саме ОСОБА_3 .

Внести зміни до актового запису №135 від 19.04.2017 року щодо батька дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким записати ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп), в рівних частках, по 420,40 грн (чотириста двадцять грн 40 коп) з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_4 ; фактично проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Шосткинської міської ради, код ЄДРПОУ 36080075, місцезнаходження: вул. Садовий бульвар, буд.14, м. Шостка, Сумської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору -Шосткинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), код ЄДРПОУ 41855071, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд.21, м. Шостка, Сумської області.

Дата складення повного судового рішення 04 листопада 2021 року.

Суддя: І.М. Деркач