Ухвала суду № 100861184, 20.10.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/11495/17

У Х В А Л А

про розгляд заяви про забезпечення позову

20.10.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі – Курбатова Д.Л.

за участю:

представника позивача – Майстренко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди нежилого приміщення недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди нежилого приміщення недійсним.

Дана справа перебувала у провадженні суддів Монич О.В. та Данко В.Й.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 20.11.2017 року відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна – вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487894221101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , шляхом заборони користування та розпорядження.

Вказує на те, що з моменту подачі позову відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №122197593 та №122197644 від 26 квітня 2018 року одне із вказаних приміщень на підставі висновку про можливість поділу змінило власника за договором купівлі-продажу від 16 лютого 2018 року (приміщення площею 27,9 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майні 1486363921101), існує очевидна загроза продажу іншого об`єкту нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 148789422110), що є проїздом, аркою, а відтак унеможливлення ефективного захисту прав позивача як співвласника цих приміщень.

З метою запобігання постійного переходу речових прав на спірне майно до інших осіб,вважає необхідним вжити заходи забезпечення позову.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення у цій справі значно ускладнить поновлення позивача у його правах, буде потребувати додаткових коштів , часу та подання інших позовів для такого поновлення і захисту прав позивача.

Окрім того, вказує на те, що позивачу не відомо, коли та з яких підстав Ужгородській міській раді вдалося зареєструвати право власності на допоміжні приміщення та оформити технічний паспорт на арку (проїзд) до двору як на нежитлове приміщення також. Позивачу відомо, що за таким фактом порушено кримінальне провадження, що внесено до ЄРДР за №12017070030003180. За результатом такого провадження винну особу, інженера, обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого частиною другою статті 358 КК України, який виготовив інвентарну справу на проїзд як об`єкт нерухомого майна (приміщення) звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку закінченням строків давності.

З посиланням на викладене просила суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене, суд дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу визнання договору оренди нежилого приміщення № 1048/0 від 21.09.2016 року недійсним. Предметом договору оренди нежилого приміщення № 1048/0 від 21.09.2016 року є вбудовані нежитлові приміщення першого поверху площею 64,1 кв.м. за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 122197593 від 26.04.2018 вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на праві комунальної власності належить Ужгородській міській раді.

Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 – 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов`язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Одним із видів забезпечення позову у відповідності до ст. 150 ЦПК України є накладення арешту на майно.

Згідно п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено у спосіб, який вказується заявником, зокрема шляхом накладення арешту на майно.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову, а також передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, є підстави вважати, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті , а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення прав та інтересів позивача, враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна – вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487894221101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди нежилого приміщення недійсним, не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову є обгрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Суд знаходить, що заявлений представником позивача вид заходу забезпечення позову у вигляді арешту на нерухоме майно передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття арешту майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову у сукупності з нормами процесуального законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення .

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд вважає, що з метою забезпечення балансу прав усіх учасників судового процесу, за доцільне та необхідне забезпечити позов у запропонований представником позивача спосіб.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача – ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди нежилого приміщення недійсним – задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна – вбудовані нежитлові приміщення площею 36,2 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1487894221101, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Роз`яснити позивачу положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Роз`яснити відповідачу, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копію ухвали для виконання направити до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Заньковецької, 10)

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Дата складання повного тексту ухвали 25.10.2021 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца