Постанова № 10085694, 23.06.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2010 р. Справа № 65/12-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя –ЛакізаВ.В.,

суддя –Горбачова Л.П., суддя- доповідач Пуль О.А.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача – не з*явився,

відповідача –представник Пересада Н.І. за довіреністю від 15.01.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача –Приватної фірми «Кібела», м. Мерефа, Харківський район, Харківська область (вх. № 1546Х/2-6),

на рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2010 р. по справі №65/12-10;

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бельвіль», м.Київ,

до Приватної фірми «Кібела», м.Мерефа, Харківський район, Харківська область, код 30035446,

про стягнення 9037,83 грн.-

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2010 р. (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Приватної фірми «Кібела»на користь ТОВ «Бельвіль» 8295,97 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 741,86 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 статті 80 ГПК України.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2010 р. та прийняти нове, яким відмовити позивачу в позові повністю. Судові витрати покласти на ТОВ «Бельвіль».

Свої вимоги апелянт обгрунтовує наступним. На його думку, місцевим господарським судом порушено Інструкцію з діловодства в господарських судах України, яка встановлює єдину систему організації діловодства, порядок роботи з процесуальними та іншими документами і носить обов’язковий характер при веденні діловодства в системі господарських судів України. Таке порушення виявляється у тому, що апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від 01.04.2010 р. по даній справі було направлено до Харківського апеляційного господарського суду разом зі справою –замінником. Крім того, апелянт вважає, що жодна з наданих позивачем до заяви накладних не містить посилань на договір поставки № 244/02/08 від 06.02.2008 р., а отже не має жодного відношення до спірного договору, не може бути визнана невід*ємною частиною зазначеного договору та не має силу специфікації. На думку апелянта, договір поставки №244/02/08 від 06.02.2008 р. є неукладеним, а відтак не породжує для сторін правових наслідків. Не погоджується апелянт і з висновком місцевого суду щодо наявності з боку ПФ «Кібела»порушення строків виконання зобов’язання, оскільки поставка товару була бездоговірною, тому вимога повинна містити обставини, на підставі, яких її пред*явлено. Зазначений в рішенні суду лист взагалі не містить посилань на видаткові накладні, за якими здійснювалася поставка товару, тому вважає апелянт, не може бути належним та допустимим доказом виникнення зобов’язання відповідача щодо оплати товару, поставленого за видатковими накладними доданими позивачем до позовної заяви. Скаржник стверджує, що поставлений позивачем товар за видатковими накладними, доданими до позовної заяви, був частково неякісним, про що свідчать багаточисельні повернення товару.

Позивач надіслав до апеляційного суду телеграму, в якій просить розгляд даної справи здійснити у його відсутності за наявними у справі матеріалами, у зв*язку з участю його представника у іншому судовому процесі у м. Київі.

Враховуючи, що відповідач проти розгляду справи у відсутності представника позивача не заперечує, колегія суддів дійшла висновку про слухання даної справи у відсутності представника позивача та за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

02.02.2010 р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бельвіль», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача –Приватної фірми «Кібела»за договором поставки №244/02/08 від 06.02.2008 р. суму заборгованості 9037,83 грн., з яких 8295,97 грн. сума основної заборгованості, 741,86 грн. штрафних санкцій, а також просив покласти на відповідача судові витрати ( а.с. 2-4 т.1).

20.04.2010 р. позивач в порядку статті 22 ГПК України уточнив свої позовні вимоги, а саме, відмовився від стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 741,86 грн. та просив стягнути з ПП «Кібела»суму основного боргу у розмірі 8295,97грн. та судові витрати ( а.с.142 т.1).

Свої вимоги позивач обґрунтував не належним виконанням відповідачем умов договору поставки.

Задовольняючи позовні вимоги товариства, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов*язання з повернення позивачу суми 8295,97 грн. за поставку позивачем товару за договором № 244/02/08, тому вимога позивача є належно обгрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

06.02.2008 р. між ТОВ «Бельвіль»та ПФ «Кібела»було укладено договір поставки № 244/02/08 ( надалі –договір) ( а.с. 9-12 т.1).

Згідно п.1.1 договору позивач зобов’язався в порядку і строки, встановлені договором, передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Згідно п.1.3 договору кількість та асортимент кожної партії поставки товару вказується у накладній, складеній на підставі замовлення покупця (ПФ «Кібела»), яка є невід*ємлемою частиною цього договору.

На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано видаткові накладні: № 30-1-9 від 26.02.2008 р.; № 30-1-10/2 від 26.02.2008 р.; № 30-1-11/2 від 03.04.2008 р,; № 30-1-10 від 03.04.2008 р.; № 30-12/2 від 08.05.2008 р.; №30-1-12/2 від 12.05.2008 р.; № 30-1-11 від 12.05.2008 р.; № 30-1-12 від 16.10.2008 р.; №30-2-1 від 27.10.2008 р. ( а.с. 13,15,17,19,21,22,2426,28 т.1).

Апелянт стверджує, що оскільки у видаткових накладних відсутні вказівки на вищезазначений договір, тому вони не мають жодного відношення до спірного договору і не можуть бути визнані невід*ємною частиною зазначеного договору та не мають силу специфікації.

Проте, такі твердження апелянта спростовуються нормами чинного законодавства, а саме, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якою передбачено, що обов*язковими реквізитами первинних документів є, зокрема, назва документу (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такий самий перелік реквізитів містить також і п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

За таких обставин, посилання на договір не є обов’язковим реквізитом, що повинен бути зазначений у видатковій накладній. Положеннями договору також не встановлено яких-небудь додаткових особливих реквізитів супровідних документів, що видаються на виконання умов договору.

Слід зазначити, на підтвердження своїх вимог позивачем також надано суду довіреності та акт про отримання від позивача товару за вище переліченими накладними (а.с. 14,16,18,20,23,25,27,29,30 т.1), які містять підпис керівника відповідача та відбиток печатки підприємства. Окрім видаткових накладних, довіреностей, позивачем також надано податкові накладні, які підтверджують, що позивачем було включено до податкових декларацій з податку на додану вартість податкові зобов’язання по поставленому товару ( а.с. 80-89 т.1), реєстр отриманих та виданих податкових накладних ( а.с. 90-108 т.1); податкові декларації з податку на додану вартість ( а.с. 109-113 т.1).

Судом першої інстанції встановлено, а в апеляційній інстанції відповідачем не спростовано, що між сторонами не укладались інші договори та не було інших взаємовідносин та інших поставок, тому колегія суддів вважає, що поставка товару згідно вище перелічених видаткових накладних відбулася в межах виконання умов договору поставки № 244/02/08 від 06.02.2008 р.

Згідно п.5.3 договору поставки відповідач повинен був провести оплату товару на умовах відстрочки платежу 45 календарних днів.

Як встановлено судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, відповідно до умов договору відповідачем було здійснено оплату за поставлений товар частково (а.с. 31-34 т.1), несплаченим залишився товар на загальну суму 8295,97 грн., у зв’язку з чим 08.10.2009 р. ТОВ «Бельвіль»звернувся до ПФ «Кібела»з листом –вимогою № 49/10-09 про повну оплату вартості поставленого товару ( а.с. 68 т.1).

Відповідач, (апелянт) стверджує, що товар, який поставив позивач є частково неякісним. Такі ствердження спростовуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Порядок приймання продукції за якістю та комплектністю передбачений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо –технічного призначення товарів народного споживання за якістю, затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, яка є діючою на теперішній час (далі Інструкція).

Вказаною Інструкцією передбачені строки та порядок приймання продукції за якістю та комплектністю.

Умовами договору, а саме, п.4.2 сторони передбачили, що якість товару виявиться невідповідною стандартам, технічним умовам, іншої документації, зразкам (еталонам) або умовам договору, а також за відсутності документів, які підтверджують якість товару, покупець вправі відмовитися від прийняття і оплати товару, а якщо він вже проплачений, вимагати у встановленому порядку повернення сплачених сум або заміни товару, або вимагати безоплатного усування постачальником недостачі товару, його пакування протягом десяти календарних днів з моменту пред’явлення покупцем претензії з якості постачаємого товару або виявлення відсутності документів, підтверджуючих якість товару, за рахунок постачальника.

У відповідності з п.4.4 договору незалежно від перевірки якості товару, здійсненої згідно п.3.1 договору, претензії з якості покупець може пред’являти постачальнику протягом всього строку придатності отриманого товару за умов належного зберігання. При виявленні повідомляє про це постачальника.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані апеляційній інстанції доказів дотримання вищевказаної Інструкції та умов договору; не надано доказів направлення позивачу жодних претензій щодо неякісності та некомплектності товару, неповноти переданих товаро -супроводжувальних документів; не надано доказів повідомлення позивача про виявлені недоліки; не надано доказів, що отриманий від позивача товар ним на даний час не реалізований через недоліки продукції.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов*язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов*язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки, зокрема, з договорів та інших право чинів. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов*язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що ПФ «Кібела»прострочила виконання зобов’язання з повернення ТОВ «Бельвіль»8295,97 грн. за поставку товару за договором № 244/0208 від 06.02.2008р.

Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи, що позивач відмовився від стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 741,86 грн., тому спір між сторонами в цій частині відсутній.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у сумі 741,86 грн.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом Інструкції з діловодства в господарських судах України не беруться до уваги колегією суддів, оскільки наведене апелянтом не впливає на висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Бельвіль»з урахуванням їх уточнень, оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2010 р. прийняте у відповідності до матеріалів справи, фактичних обставин та чинного законодавства.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2010 р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватної фірми «Кібела» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2010 р. по справі №65/12-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.

Повний текст постанови виготовлено 22 червня 2010 р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

суддя Л.П. Горбачова

суддя О.А.Пуль