Рішення № 100854651, 01.11.2021, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3284/21

провадження у справі № 2/0285/828/21

01 листопада 2021 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої - судді Сташків Т.Г.,

за секретаря судового засідання Сарган О.А.,

сторони по справі: позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Брониківської сільської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області,

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ :

22.06.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Свої вимоги мотивувала тим, що сторони у шлюбі не перебували, проживали разом та мають спільну дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Через півроку після народження дочки сторони у справі припинили фактичні подружні відносини і почали проживати окремо. Дочка проживає разом з матір`ю. Відповідач не виконує батьківські обов`язки, не цікавиться її життям, здоров`ям, не надає матеріальної допомоги, не займається утриманням. Оскільки відповідач не виконує покладені на нього законом батьківські обов`язки відносно своєї малолітньої доньки, не піклується про належний рівень її життя та здоров`я, тому ОСОБА_1 з метою захисту прав її доньки змушена звернутись до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав щодо неї та стягнення аліментів.

Позивач та її представник в судових засіданнях 21.07.2021 року, 04.10.2021 року позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з підстав, у ньому зазначених. Не заперечували проти постановлення заочного рішення по справі.

В судове засідання 01.11.2021 року учасники справи не прибули. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в заяві просила судове засідання провести без її присутності та без присутності позивача. Просила постановити ухвалу суду, якою зобов`язати орган опіки та піклування Брониківської сільської ради підготувати на надати до суду висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 , 2018 року народження, та визнати явку представника Брониківської сільської ради до суду обов`язковою.

Представник Брониківської сільської ради в судове засідання не прибув. В заяві сільський голова повідомила, що вони, як орган опіки та піклування, позбавлені можливості надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки відповідач ОСОБА_3 , 1984 року народження, на території сільської ради не проживає, не зареєстрований і вони не володіють інформацією про участь батька у вихованні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовчому судовому засіданні 21.07.2021 року судом зобов`язано орган опіки та піклування Брониківської сільської ради надати висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки, проте протокольна ухвала суду наразі не виконана, тому з метою забезпечення розумних строків розгляду справи, суд не вбачає підстав для задоволення повторного клопотання представника позивача щодо витребування висновку та забезпечення особистої явки представника сільської ради у судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання не прибув повторно, про час і місце судового розгляду був повідомлений вчасно та належним чином (шляхом оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України), однак про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов та клопотань про розгляд справи за його відсутності, чи про відкладення розгляду справи не подавав.

За таких обставин, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи на підставі наявних доказів.

Також, керуючись ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач та її представник не заперечували проти такого вирішення справи.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних відносинах, під час спільного проживання у них народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 13).

Згідно довідки Брониківської сільської ради від 05.05.2021 року ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , до складу її сім`ї входять дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 15).

Згідно характеристики ОСББ "ЯСНА-7-Б" ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_2 з 2015 року. За час проживання проявила себе з позитивного боку, скарг від сусідів не надходило. ОСОБА_1 проживає з трьома дітьми: двома синами та дочкою. Зарекомендувала як зразкова громадянка, підтримує добрі стосунки у сім`ї та сусідами, у конфліктних ситуаціях з сусідами не помічена, дружелюбна (а.с. 16).

Відповідно до характеристики вихователя закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 50 м. Рівне, вихованка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує групу № 3 з вересня 2020 року. ОСОБА_4 завжди чиста, охайна та доглянута. Приводить в садок і забирає її лише мама - ОСОБА_1 , яка цікавиться поведінкою доньки та її самопочуттям, матір здійснює оплату за послуги перебування в садочку, додаткові витрати, відвідує батьківські збори та заходити у дитячому садку. Батько дитини ОСОБА_3 у відвідуванні та перебуванні дочки в закладі дошкільної освіти участі не бере. За період перебування ОСОБА_4 в садку він не з`являвся, розвитком та потребами дитини не цікавиться. Особа батька вихователям групи не відома (а.с. 18).

Також в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_8 , подруга позивача, та ОСОБА_9 , тітка позивача, пояснили, що батька ОСОБА_4 ОСОБА_3 бачили лише одного разу, на хрестинах дівчинки. Коли ОСОБА_4 святкували рік, то його вже не було. Він ніде не працював, мав проблеми зі спиртним, погано ставився до старших синів ОСОБА_1 . Тобто, вже два роки ОСОБА_3 не приймає участі у вихованні доньки, ні морально, ні матеріально.

Висновку органу опіки та піклування Брониківської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_4 , 2018 року народження, до суду не надійшло.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки позивачем не доведено та судом не встановлено наявності такого обов`язкового елементу як винності в умисному ухиленні батька від виконання його батьківських обов`язків.

З метою захисту якнайкращих інтересів дитини суд визнає за доцільне збереження її зв`язків із сім`єю (батьком), що забезпечить її розвиток у безпечному та стійкому середовищі, яке не є неблагополучним, оскільки зворотного судом не встановлено.

Щодо стягнення аліментів з ОСОБА_3 , то суд застосовує наступні норми права.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, вони зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття (ст.ст. 141, 180 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Положеннями ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та обмежено мінімальний розмір аліментів та встановлено, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Виходячи з позиції якнайкращого забезпечення інтересів дівчинки, враховуючи, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного їх розвитку, вимоги закону щодо мінімального розміру аліментів, суд приходить до переконання про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на користь його неповнолітньої дочки в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Відповідно до положень ст. 191 СК України стягнення аліментів потрібно проводити з дня пред`явлення позову, тобто з 15.06.2021 року (згідно штампу поштового відправлення). Рішення в межах суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ЦПК України, слід допустити до негайного виконання.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 10-12, 76-83, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.06.2021 року і до досягнення нею повноліття.

Рішення в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір 908 (дев`ятсот вісім) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повідомити ОСОБА_3 про необхідність зміни ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 05.11.2021 року.

Головуюча суддя Т.Г. Сташків