Рішення № 100851899, 03.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м. Київ № 640/24251/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФУ у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправною відмову у перерахунку пенсії по інвалідності, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 05.08.2021 року №2600-0205-8/125867.

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , та в подальшому здійснювати виплату цієї пенсії, визначивши її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII (у редакції від 17.01.2002 року) з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати, яку розрахувати на підставі Довідки від 08.06.2021 року №21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданою Київською міською прокуратурою без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії.

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві виплатити різницю недоотриманої суми пенсії з 21.09.2020 року згідно Довідки від 08.06.2021 року 21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданою Київською міською прокуратурою, без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії (з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII "Про прокуратуру" (у редакції від 17.01.2002 року) по день здійснення такого перерахунку та забезпечити її виплату, яку здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що з 20.08.2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за видом пенсії «Пенсія по інвалідності», яку призначену на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відсоток для обчисленні якої встановлено у розмірі 90.

21.09.2020 року позивача переведено на вид пенсії по інвалідності на умовах Закону України «Про прокуратуру», проте загальний процент розрахунку пенсії від заробітку визначено у розмірі 60.

08.06.2021 року Київською міською прокуратурою позивачу видано Довідку №21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, із якою остання звернулася до ГУ ПФУ у м. Києві для здійснення перерахунку пенсії по інвалідності з урахуванням частини дев`ятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», визначивши її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (у редакції від 17.01.2002 року) з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати.

Разом з тим, листом відповідача від 05.08.2021 року №2600-0205-8/125867 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019.

Вважаючи відмову пенсійного органу протиправною з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, позивач вважає своє право на перерахунок пенсії порушеним, та просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.09.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через канцелярію суду 21.09.2021 року позивачем подано заяву про прискорення розгляду справи.

Щодо прискорення розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом.

Частинами першою, другою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

За змістом частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої, частинами першою та третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо, зокрема, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, з метою виконання основних засад здійснення судочинства, враховуючи наявність у матеріалах справи заяв по суті справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання дотримання строку звернення до суду та вирішення справи по суті за наявними у матеріалах справи документами.

Через канцелярію суду 27.10.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що перерахунок пенсій проводиться у разі прийняття нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури або в зв`язку із індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати працівників, які працюють.

Положення частини дев`ятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р (ІІ)/2019. Крім того, установлено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються, зокрема, у зв`язку з індивідуальними змінами, що впливають на збільшення заробітної плати (призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки) починаючи з 13.12.2019 року.

Згідно з абзацом 3 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113 за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функції прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505).

Станом на 01.07.2021 року розмір пенсії ОСОБА_1 складає 20 816,78 грн. (60% від заробітної плати 34 694,64 грн.).

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки врахувати довідку про заробітну плату № 21/318 від 08.06.2021 року, видану Київською міською прокуратурою, немає законних підстав.

Щодо здійснення перерахунку пенсії у розрахунку 90% від заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії, 21.09.2020 року ОСОБА_1 переведено на вид пенсії по інвалідності на умовах Закону України «Про прокуратуру» та загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку визначений у розмірі 60%.

Так, частиною другою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» в чинній редакції визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з огляду на що, підстави для обчислення пенсії від загального відсотку розрахунку пенсії у розмірі 90% від заробітної плати - відсутні.

Зокрема, позовну вимогу щодо відсоткового розрахунку пенсії без обмеження граничним розміром пенсії відповідач вважає передчасно заявленою, оскільки управління в зазначеній частині у перерахунку пенсії не відмовляло та не порушувало прав позивача.

Крім того, на переконання відповідача, позивачем пропущено строк звернення до суду.

Так, предметом оскарження у даній справі є перерахунок пенсії за період з 21.09.2020 року по дату здійснення перерахунку пенсії.

Виплата пенсії є строковою виплатою, позивач отримуючи пенсію знала у якому розмірі вона її отримувала і мала усі можливості звернутись до Управління та з`ясувати розрахунок пенсії та звернутися до суду за відновленням порушених, на її думку, прав.

Таким чином, строком, коли позивач дізналася про порушення своїх прав є 05.08.2021 року, отже, позивачем пропущено строк звернення до суду, щодо оскарження перерахунку пенсії за період з 21.09.2020 року по 20.07.2021 року, заявленого у пункті 3 прохальної частини позовної заяви.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Щодо питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовною вимогою, викладеною у пункті 3 прохальної частини позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи, зокрема, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В обґрунтування своєї правової позиції в цій частині ГУ ПФУ у м. Києві посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19, відповідно до змісту якого:

« 43. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження NqK/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 (касаційне провадження №К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження №К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законам строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі ії розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України v відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час. коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року.».

Беручи до уваги вказаний висновок Верховного Суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд: «Зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві виплатити різницю недоотриманої суми пенсії з 21.09.2020 року згідно Довідки від 08.06.2021 року №21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданої Київською міською прокуратурою, без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії (з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII "Про прокуратуру" (у редакції від 17.01.2002 року) по день здійснення такого перерахунку та забезпечити її виплату, яку здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".».

Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви та обґрунтування позовних вимог висновується, що на переконання позивача, пенсія останньої має бути перерахована та виплачена відповідна різниця недоотриманої пенсії з урахуванням, зокрема, Довідки №21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданої Київською міською прокуратурою 08.06.2021 року.

Отже, фактично таке право у позивача виникло в день видачі зазначеної Довідки, тобто - 08.06.2021 року.

На переконання суду, днем початку перебігу шестимісячного строку із вказаними позовними вимогами є саме 08.06.2021 року.

Враховуючи те, що позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом 30.08.2021 року, строк звернення до суду останньою не пропущено, що безпосередньо враховано судом під час вирішення питання відкриття провадження у справі.

Зокрема, з огляду на те, що відповідачем не ставилося питання залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду шляхом подання відповідного клопотання, або зазначення про це у прохальній частині відзиву, суд не розцінює зазначені відповідачем у відзиві щодо питання дотримання строку звернення до суду міркування як відповідну заяву або клопотання, з огляду на що, відхиляє вказані доводи відповідача та констатує відсутність правових підстав для ініціювання процесуальних дій стосовно позивача, передбачених статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , з 01.09.2001 року проходила навчання у Східноукраїнському національному університеті імені В. Даля та отримала базову вищу освіту за напрямом підготовки «Право», кваліфікація магістр.

З 08.11.2006 року наказом Прокуратури Луганської області від 08.11.2006 року ОСОБА_1 призначено помічником прокурора м. Рубіжне. З того по теперішній час працює в органах прокуратури на різних посадах, що підтверджується відомостями трудової книжки.

З 06.08.2020 року ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності, що підтверджено довідкою МСЕК 12ААБ №434840.

З 20.08.2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, за видом пенсії «Пенсія по інвалідності», яку призначено на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до витягу розрахунку пенсії, наданої ГУ ПФУ у м. Києві, ОСОБА_1 визначено відсоток для обчисленні пенсії по інвалідності у розмірі 90.

21.09.2020 року ОСОБА_1 переведено на вид пенсії по інвалідності на умовах Закону України «Про прокуратуру», проте загальний процент розрахунку пенсії від заробітку визначено у розмірі 60.

08.06.2021 року Київською міською прокуратурою ОСОБА_1 видано Довідку №21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення.

20.07.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до частини дев`ятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», визначивши її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (у редакції від 17.01.2002 року) з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати, з урахуванням Довідки від 08.06.2021 року №21/318 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), виданої Київською міською прокуратурою.

Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 05.08.2021 року №2600-0205-8/125867 пенсійним органом повідомлено ОСОБА_1 про відмову у перерахунку пенсії, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019, положення абзацу 3 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 19.09.2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». З огляду на що, станом на 01.07.2021 року розмір пенсії по інвалідності складає 20 816,78 грн. (60% від заробітної плати 34 694,64 грн.).

Вважаючи відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві у перерахунку пенсії по інвалідності з 60% на 90% від суми щомісячної заробітної плати на підставі Довідки від 08.06.2021 року №21/318 протиправною та необґрунтованою, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Щодо відсоткового розміру пенсії по інвалідності.

Згідно з частиною восьмою статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789 в редакції від 17.01.2002 року) прокурорам і слідчим, що визнані інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Так, відповідно до частини першої статті 50-1 Закону № 1789 прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

З 15.07.2015 року Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ втрачено чинність у зв`язку з набранням чинності Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697).

Частиною дев`ятою статті 86 Закону № 1697 передбачено, що прокурорам, визнаним інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в розмірах, передбачених частиною другою цієї статті, за наявності стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років.

Згідно з частиною другою статті 86 Закону №1697 пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що з часу початку проходження служби на прокурорських посадах позивач мала право на гарантований соціальний захист та призначення пенсії за вислугу років, в тому числі пенсії по інвалідності у випадку настання інвалідності, у розмірі, встановленому статтею 50-1 Закону № 1789 (в редакції Закону від 17.01.2002 року). Водночас, вказані соціальні гарантії звужено Законом № 1697-VII в частині визначення розміру пенсії по інвалідності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із частиною третьою статтею 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційним Судом України вказано, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Так, на момент призначення позивачу пенсії по інвалідності на умовах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відсоток для обчислення розміру пенсії складав 90, що підтверджується витягом з Особового рахунку №262240007681 від 28.09.2020 року.

У висновках Верховного Суду України (постанова від 10.2.2013 року у справі № 21-348а/13) та Верховного Суду (постанова від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а), висловлена правова позиція згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Відтак, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже, оскільки ОСОБА_1 здійснено зміну умов призначення пенсії по інвалідності, а не призначено пенсію вперше, відповідачем протиправно встановлено 60% для її обчислення, що суперечить конституційним гарантіям соціальної захищеності позивача, як діючого прокурора та особи з інвалідністю, в той час, як мало бути визначено розмір пенсії по інвалідності з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (у редакції від 17.01.2002 року).

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі Довідки від 08.06.2021 року №21/318.

Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

У згаданому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Отже, посилання відповідача на зазначене рішення Конституційного Суду України не відповідає предмету спірних правовідносин, оскільки вимогою позивача є здійснення перерахунку пенсії по інвалідності, а не по вислузі років.

Крім того, суд зауважує, що 25.09.2019 року набрав чинності Закон України від 19.09.2019 року №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділ ІІ якого за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Проте, як вказаним положенням Закону України від 19.09.2019 року №113-IX, так і постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505, встановлено порядок оплати праці прокурорів, тобто, складові заробітної плати, а не пенсії по інвалідності, з огляду на що, відповідачем безпідставно відмовлено у розрахунку пенсії по інвалідності на підставі Довідки від 08.06.2021 року №21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданої Київською міською прокуратурою.

Крім того, відповідно до змісту абзаців п`ятого, восьмого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини зазначеного позивачем рішення Конституційного Суду України, останнім констатовано, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Отже, відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності на підставі Довідки від 08.06.2021 року №21/318, посилаючись на абзац 3 пункту 3 розділу ІІ Закону України від 19.09.2019 року №113-IX та Постанову Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505.

Враховуючи викладене, відмова у перерахунку пенсії по інвалідності, оформлена листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 05.08.2021 року №2600-0205-8/125867, є протиправною, та підлягає скасуванню.

В свою чергу, позовні вимоги в частині зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , та в подальшому здійснювати виплату цієї пенсії, визначивши її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII (у редакції від 17.01.2002 року) з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати, яку розрахувати на підставі Довідки від 08.06.2021 року №21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданою Київською міською прокуратурою, та виплата різниці недоотриманої суми пенсії з 21.09.2020 року згідно Довідки від 08.06.2021 року 21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданою Київською міською прокуратурою, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, є співрозмірним та ефективним способом захисту порушеного права позивача протиправною відмовою пенсійного органу.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним», зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії підлягають задоволенню та відповідають меті адміністративного судочинства як «запобіжника» щодо породження нових судових спорів щодо пенсійних виплат позивача в межах спірних правовідносин.

Щодо вимоги в частині виплати пенсії єдиним платежем, суд зазначає наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року в редакції постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі по тексту - Постанова №649), в якому, зокрема, зазначено, що постанова Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року в частині затвердження Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду є протиправною та такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Таким чином, суд вважає зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити виплату позивачу недоотриману суму пенсії єдиним платежем.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 241-246, 251, 256, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову у перерахунку пенсії по інвалідності, оформлену листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 05.08.2021 року №2600-0205-8/125867.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , та в подальшому здійснювати виплату цієї пенсії, визначивши її розмір відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-XII (у редакції від 17.01.2002 року) з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати, яку розрахувати на підставі Довідки від 08.06.2021 року №21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданої Київською міською прокуратурою, без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити різницю недоотриманої суми пенсії з 21.09.2020 року згідно Довідки від 08.06.2021 року 21/318 про складові заробітної плати / грошового забезпечення, виданої Київською міською прокуратурою, без обмеження максимального розміру заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії (з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-XII "Про прокуратуру" (у редакції від 17.01.2002 року) по день здійснення такого перерахунку та забезпечити її виплату, яку здійснити разово та однією сумою, без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, якою затверджено "Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).

Повне рішення суду складено 03.11.2021 року.

Суддя Л.О. Маруліна