Рішення № 100848822, 05.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 340/5370/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ - 40075815) в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (вул.Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012) доГаннівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (вул.Центральна, 3, с. Ганнівка, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27165, код ЄДРПОУ - 04365321)провизнання протиправним та скасування рішення від 31.05.2018 року №331 в частині, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 31.05.2018 року №331 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік" в частині встановлення додатком №2.1 до рішення ставок земельного податку для юридичних осіб за кодом класифікації видів цільового призначення земель 12.01 "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту" в розмірі 12 відсотків.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що пунктом 12.01 додатку 2.1 до рішення Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 31.05.2018 року №331 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік" встановлено ставку земельного податку для земель розміщення і експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту у розмірі 12% від нормативно-грошової оцінки за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких првоедено та у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Позивач вважає, що оскільки він являється державним підприємством, для нього не можуть застосовуватись ставки, закріплені в положенні п.274.2 ст.274 ПК України. Таким чином, відповідачем незаконно встановлено ставки земельного податку на земельні ділянки залізниці в розмірі 12 %.

Відповідач будь-яких письмових пояснень, відзиву або заперечень проти позову до суду не надав. Копію ухвали від 30.08.2021 отримав, що підтверджується електронними листами відповідача (а.с.62-63).

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 року відкрите провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі №340/5370/21 та подальший розгляд справи по суті здійснено в порядку письмового провадження.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Позивач Акціонерне товариство Українська залізниця (юридична адреса: м. Київ, вул. Тверська, 2, код ЄДРПОУ 40075815) має відокремлений підрозділ - Регіональна філія Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На території Кропивницької сільської ради у постійному користуванні акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» знаходяться земельні ділянки на підставі державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, зокрема, державний акт Серії ЯЯ № 162455 на земельну ділянку площею 5,5823 га, державний акт Серії ЯЯ № 162456 на земельну ділянку площею 15,9430 га, державний акт Серії ЯЯ № 162457 на земельну ділянку площею 23,0201 га. (а.с.19-21).

Рішенням Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 031.05.2018 року №331 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік" на території Кропивницької сільської ради встановлені ставки та пільги сплати земельного податку на 2020 рік.

Відповідно до пункту 12.01 додатку 2.1 до зазначеного рішення для земель розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту (код 12.01) встановлені ставки оподаткування земельним податком у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження) та у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішенням Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 30.11.2020 № 26 «Про початок реорганізації Приютівської та Кропивницької сільських рад щляхом приєднання до Ганнівської сільської ради» розпочато процедуру реорганізації Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області та визначено правонаступником всього її майна, прав та обов`язків є Ганнівська сільська рада.

Таким чином, належним Ганнівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області як правонаступник всього майна, прав та обов`язків Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Позивач, не погоджуючись з рішенням Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 08.04-2019 №410 в частині розміру встановлених ставок оподаткування земельним податком звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції Кодексу чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься, зокрема, і суд) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій суб`єкта владних повноважень чітко визначені Конституцією та законами України.

Оскільки предмет спору стосується нормативно-правового акту, то доцільним буде зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд зазначає, що оскарження нормативно-правового акта, то строк його оскарження вимірюється усім часом чинності цього нормативно-правового акта, тому строки звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися 6-ма місяцями.

Саме такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 13.03.2019 року справа №712/8985/17.

Частиною 3 статті 264 КАС України визначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Судом вбачається, що рішення відповідача, яке оскаржує позивач відповідає характеристиці нормативно правового акту, оскільки прийнято уповноваженим на це органом за встановленою процедурою; містить загальнообов`язкові правила поведінки, легітимізовані людьми; розрахований на невизначене коло осіб та багаторазове застосування.

При цьому, дія нормативно-правового акту є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року по справі № 1-7/99 роз`яснено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з цим позовом в межах дії оскаржуваного рішення.

Так, відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме такий принцип гарантує забезпечення правого порядку в Україні.

Аналогічна правова норма щодо органів місцевого самоврядування закріплена у статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97-ВР від 21.05.1997 року (далі - Закон № 280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 26 вказаного Закону, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, щодо встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 69 Закон № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У відповідно до пункту 10.1.1 статті 10 Податкового кодексу України, земельний податок, як складова податку на майно, відноситься до місцевих податків і зборів.

Згідно з пунктом 27.1 статті 27 Податкового кодексу України, граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України, платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до статті 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Судом встановлено, що відповідно до пунктів 1,2 Постанови КМУ № 200 від 25 червня 2014 року, відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” Кабінет Міністрів України постановив утворити публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” (далі - товариство), 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045) (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком

Установити, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу; 100 відсотків акцій, що належать державі у статутному капіталі господарських товариств згідно з додатком 2; пакетів акцій (часток), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств згідно з додатком 3, крім державних пакетів акцій (часток) спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю “Молдромукртранс” (Республіка Молдова, м. Кишинів, вул. Дечебал, 2), транспортно-експедиційного акціонерного товариства “ЕТРАНСА” (Австрія, 1040 Відень, Аргентініенштрассе, 29/1.OG) та товариства з обмеженою відповідальністю “Брайтшпур Планунгсгезельшафт мбХ” (Австрія, 1010 Відень, Опернрінг, 9/7), що будуть внесені до статутного капіталу після здійснення заходів, передбачених підпунктом 2-1 пункту 6 цієї постанови, як додатковий внесок; права господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень (залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об`єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт); права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

02 вересня 2015 року, постановою КМУ № 735 “Питання акціонерного товариства “Українська залізниця””, затверджено статут акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Відповідно до пунктів 1, 2 Статуту, Акціонерне товариство “Українська залізниця” (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”.

Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (далі - підприємства залізничного транспорту).

Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" підприємства залізничного транспорту загального користування - залізниці та державні підприємства, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Статтею 2 наведеного Закону передбачено особливості утворення Товариства, зокрема, ч.ч.3, 5 визначено, що Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань органом управління ПАТ "Українська залізниця" є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" державне підприємство - підприємство, що діє на основі державної власності, або підприємство, у статутному капіталі якого частка державної власності становить 50 і більше відсотків.

Таким чином, враховуючи, що ПАТ "Українська залізниця", як і реорганізоване ДТГО є суб`єктом господарювання державної форми власності, до нього, як до постійного користувача земель залізничного транспорту та зв`язку, не може бути застосовано ставку земельного податку в розмірі 12 % від нормативно грошової оцінки на земельні ділянки.

В свою чергу відповідачем було встановлено 12% розмір земельного податку для суб`єктів господарювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що органом місцевого самоврядування, при винесенні оскаржуваного пункту рішення не дотримано вимоги Податкового кодексу України, оскільки Акціонерне товариство “Українська залізниця” є акціонерним товариством, 100% акцій якого закріплюються в державній власності, а відтак до позивача не може застосуватись ставка податку у розмірі 12 % нормативної грошової оцінки.

Водночас, суд враховує положення частини 6 статті 162 КАС України якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що Ганнівська сільська рада у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд дійшов висновку, що встановлюючи земельний податок на землі залізничного транспорту та зв`язку, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання державної форми власності, на рівні 6 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідач діяв поза межами власних повноважень, встановлених п.274.1 ст.274 ПК України, а тому відповідне рішення в частині встановлення ставки земельного податку за землі залізничного транспорту та зв`язку в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки землі порушують права позивача, як платника земельного податку та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення, а оскаржуване рішення 31.05.2018 року №331 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік" в частині встановлення додатком №2.1 до рішення ставок земельного податку для юридичних осіб за кодом класифікації видів цільового призначення земель 12.01 "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту" в розмірі 12 відсотків скасуванню.

VI. Судові витрати.

Відповідно до статті 139 частини 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при звернені до суду сплачено судовий збір у розмірі 2270, 00 грн., відповідно до платіжного доручення (а.с.9).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 252, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 31.05.2018 року №331 "Про встановлення місцевих податків і зборів на 2019 рік" в частині встановлення додатком №2.1 до рішення ставок земельного податку для юридичних осіб за кодом класифікації видів цільового призначення земель 12.01 "Для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту" в розмірі 12 відсотків.

Стягнути на користь позивача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (вул.Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012) судові витрати в розмірі 2270, 00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ - 04365321).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук