Ухвала суду № 100848728, 04.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 листопада 2021 року м. Київ № 320/3102/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (04071, Київська область, м. Київ, вул. Ярославська, буд.40), в якому просить суд визнати неправомірним рішення відповідача від 20.03.2020 № 2477 про відмову у здійсненні перерахунку розміру пенсії та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за вислугу років, без обмеження її граничного розміру відповідно до статті 50-1 Закону України від 05.11.1999 № 1789-ХІІ “Про прокуратуру” в редакції, чинній на момент призначення пенсії, статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ “Про прокуратуру” у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури”, виходячи з розміру 90% від суми заробітної плати згідно довідки прокуратури Київської області від 11.03.2020, в тому числі за минулі 12 місяців, починаючи з 01.04.2019.

Рішенням суду від 22.04.2021 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №2477 від 20.03.2020.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40) з 13.12.2019 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 11 березня 2020 року №18ф-117, виданою прокуратурою Київської області, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог вирішено відмовити.

Вирішено стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати в розмірі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят грн. 53 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40).

19.07.2021 судом отримано заяву позивача про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України по справі №320/3102/20, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення від 22.04.2021. Дана заява передана на розгляд судді Панченко Н.Д. 02.11.2021, про що відділом Документального забезпечення і контролю Київського окружного адміністративного суду складено акт від 02.11.2021.

Розглянувши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини першої та другої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 1 частини шостої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими у резолютивній частині рішення у разі необхідності вказується про порядок і строк виконання рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Із наведеного убачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Разом з тим, вказаною вище нормою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Тобто, суд наділений правом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення лише у випадку, коли існують беззаперечні докази нехтування відповідачем вимогам суду.

Аналіз норм статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи. Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття судового рішення у справі.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України” від 13.03.2017 № 3, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України також наголосив, що наведене є правом, а не обов`язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Так, як вбачається із резолютивної частини рішення суду від 22.04.2021, суд не встановлював судовий контроль за виконанням цього судового рішення

В свою чергу, у поданій заяві про встановлення судового контролю позивач зокрема зазначає, що рішення суду від 22.04.2021 в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 22.05.2021.

У зв`язку з цим позивач стверджує, що відповідач не виконав рішення суду, не здійснив перерахунок розміру пенсії позивача і не виплатив йому пенсію в новому розмірі. Зокрема, як зазначає позивач, 12.06.2021 відповідачем не виплачено різницю між новим і фактично отриманим розміром пенсії з 19.12.2019, а виплачено пенсію за червень 2021 року в попередньому розмірі.

Таким чином, вказуючи на умисне невиконання відповідачем рішення суду від 22.04.2021, позивач звернувся до суду із заявою щодо встановлення судового контролю, шляхом зобов`язання відповідача подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання рішення від 22.04.2021 у даній адміністративній справі.

Будь-яких інших обґрунтованих підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - подана заява не містить.

Однак, як встановлено судом, у відповідності до відомостей автоматизованої системи документообігу суду, а також з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 оскаржувалось відповідачем в апеляційному порядку. Зокрема, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2021 апеляційну скаргу відповідача на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2021 вирішено повернути скаржнику.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Власне, з метою виконання рішення суду від 22.04.2021, судом 18.10.2021 видано виконавчий лист за №320/3102/20, який було отримано позивачем 21.10.2021 під розписку та в якому зазначалося, що рішення суду набрало законної сили 06.09.2021.

Відповідно, згідно вимог статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідача не виникало законного обов`язку щодо виконання судового рішення від 22.04.2021 до дати набрання останнім законної сили.

Разом з цим, у поданій позивачем заяві не міститься відомостей щодо наявності відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом від 18.10.2021 №320/3102/20, його стану, а також відомостей про те, чи було вжито державним виконавцем всіх можливих заходів з приводу виконання рішення суду та власне чи було притягнуто боржника до відповідальності за наявності на те передбачених підстав.

Тобто, за відсутності достатніх аргументів, які б підтверджували необхідність застосування цих заходів, позивачем також не наведено жодних інших ґрунтованих пояснень щодо наявності достатніх сумнівів у належному виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Крім того, викладені позивачем обставини щодо невиконання відповідачем рішення суду від 22.04.2021, а саме що 12.06.2021 позивачеві не було виплачено різниці між новим і фактично отриманим розміром пенсії з 19.12.2019 та що виплата пенсії за червень 2021 року була здійснена у попередньому розмірі - суд не може взяти до уваги, оскільки дані обставини не можуть свідчити про невиконання відповідачем рішення суду від 22.04.2021, адже останнє набрало законної сили лише 06.09.2021.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відтак, з огляду на наведене, суд зазначає, що спонукання чи примус відповідача до фактичного виконання рішення можливі, зокрема, в порядку, передбаченому статями 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України, однак станом на сьогодні, за наведених вище обставин - суд не вбачає наявності достатніх та обґрунтованих підстав для вжиття заходів судового контролю шляхом зобов`язання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подати до суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення від 22.04.2021.

Як наслідок, суд робить висновок про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили у порядку передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Панченко Н.Д.