Рішення № 100848487, 04.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Справа № 335/9111/20 ЗП/280/62/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова, буд.14; код ЄДРПОУ 37573822)

про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

27.10.2020 ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (далі – також відповідач, Управління), у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача нараховані інфляційні втрати та три проценти річних за період з 12.06.2011 по 23.10.2020 на суму заборгованості, нарахованої на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2-а-5294/2011 у загальній сумі 17 318,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 по справі №2-а-5294/11, крім іншого, зобов`язано Управління праці та соціального населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2010, 2011 роки, відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично сплачених сум у цей період. Постанова набрала законної сили 12.06.2011. Відповідно до інформації Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, сума боргу, нарахована на виконання судового рішення, склала 9 020,00 грн. З посиланням на норми Цивільного кодексу України позивач вказує, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором абр законом. Нараховані на суму заборгованості інфляційні втрати та три проценти річних за період з 12.06.2011 по 23.10.2020 у загальній сумі становлять 17 318,76 грн. Позивач просить задовольнити позов та стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних у розмірі 17 318,76 грн., нараховані на суму заборгованості за судовим рішенням.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.01.2021 у №335/9111/20 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Управління на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 14 782 грн. 76 коп. та 3% річних у розмірі 2 536 грн. 00 коп., нарахованих на суму заборгованості, у зв`язку з невиконанням постанови Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 у справі №2-а-5294/11 за період з 12.06.2011 по 23.10.2020, а всього стягнуто 17 318 грн. 76 коп. Стягнуто з Управління на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн.80 коп.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 14.06.2021 апеляційну скаргу Управління задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 05.01.2021 скасовано. Провадження в справі закрито.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19.07.2021 заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією – задоволено. Передано справу №335/9111/20 за встановленою юрисдикцією до Запорізького окружного адміністративного суду.

28.07.2021 матеріали справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд судді Семененко М.О.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

01.09.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, слідує відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, яке мало б складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування коштами, належними позивачу), що спричинило би збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Наголошує на тому, що відповідач не є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні норм Цивільного кодексу України, а тому такі положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 03.02.2019.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 по справі №2-а-5294/11 позовні вимоги до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району про стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення – задоволено;

Визнано дії Управління праці та соціального населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги оздоровлення за 2010 рік, 2011 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.

Зобов`язано Управління праці та соціального населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2010, 2011, відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п`яти мінімальних заробітних плат на день її виплати та з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.

Постанова Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2011 по справі №2-а-5294/11 набрала законної сили 12.06.2011.

Відповідно до Інформації Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, сума боргу, нарахована на виконання рішення суду, склала 9 020,00 грн.

Рішенням Запорізької міської ради №116 від 19.02.2016 перейменовано Орджонікідзевський район на Вознесенівський.

Згідно з рішенням Запорізької міської ради від 20.12.2017 №65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.04.2016 №36 «Про структуру виконавчих органів міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів» (зі змінами) перейменовано Управління праці та соціального населення Запорізької міської ради по Вознесенівського району перейменовано в Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району.

Вважаючи, що з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та три проценти річних у розмірі 17 318,76 грн. за прострочення виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 11.06.2011 по справі 2-а-5294/11, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин у справі №2-а-5294/11.

- справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

- суб`єкт владних повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Суд зазначає, що в адміністративній справі №2-а-5294/11 Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району (нині - Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району) виступало як суб`єкт владних повноважень у публічно-правовому спорі.

Поряд з вищенаведеним, слід зазначити, що за змістом частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Грошовим зобов`язанням, за змістом статей 524, 533-535 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

За частиною 2 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Системний аналіз вказаних норм права свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.

Між тим за встановленими обставинами між позивачем та відповідачем не виникло грошових правовідносин. Позивач не є кредитором по відношенню до відповідача.

Таким чином, оскільки між позивачем та відповідачем не виникли грошові правовідносини, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних є безпідставними.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.

З огляду на вказане, підстави для задоволення даного позову відсутні.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених вимог та заперечень, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова, буд.14; код ЄДРПОУ 37573822) про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 04.11.2021.

Суддя М.О. Семененко