Рішення № 100847269, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/16672/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.07.2020 №110 про відмову в призначені одноразової грошової допомоги позивачу;

- зобов`язання Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, відповідно до п.7 ч.2 ст.16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як такому, що вчасно отримав довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності післязвільнення його з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Однак, відповідачем відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку з пропуском строку, визначеного п.7 ч.2 ст.16 вказаного Закону, оскільки між датою звільнення з військової служби (24.02.2020) та датою встановлення ступеню втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (11.06.2020) пройшло більше трьох місяців. Позивач зазначає, що пропустив передбачений законом строк з поважних причин, оскільки на дату (06.04.2020) призначену йому для отримання довідки медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) діяли обмеження щодо проведення засідань МСЕК та роботи громадського транспорту, запроваджені на період дії карантину з метою запобігання поширенню на території Дніпропетровської області епідемії коронавірусу COVID-19. Позивач зазначає, що працівники МСЕК неодноразово повідомляли його про необхідність явки на комісію на більш пізній строк у зв`язку з карантинними обмеженнями.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.03.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав. Комісія Міністерства оборони України прийняла рішення яке відповідає вимогам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, віськовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Ані вказаним Законом, ані Порядком не передбачено поновлення строків та визнання пропуску строку з поважних причин для виплати одноразової грошової допомоги. Відповідач зазначає, що позивачем не вжито всіх можливих заходів щодо направлення документів на розгляд комісії, а відтак вказані позивачем причини пропущення строку проходження огляду МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності, вважати поважними немає підстав.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в період з 25.02.2016 по 24.02.2020 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, що підтверджується копією його трудової книжки (записи №10-12).

В період з 11.10.2016 по 11.02.2017, з 01.07.2017 по 30.07.2017, з 14.08.2017 по 03.10.2017 позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України районі/районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується копією відповідної довідки від 24.02.2020 №280.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 04.05.2017.

11.12.2019 госпітальна військово-лікарська комісія військової частини А4615, за розпорядженням командира військової частини А0943 №162 від 18.11.2019, провела медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеню придатності до військової служби (Свідоцтво про хворобу №3128). Відповідно до Свідоцтва про хворобу, зокрема п.12 «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва» встановлено діагноз: Хронічний попереково-крижовий радикуліт з ураженням S1 корінця зліва, фаза загострення зі стійким помірно виразним больовим, м`язово-тонічним синдромами, статодинамічними розладами, незначним порушення функції. Ізольовані явища між хребцевого остеохондрозу поперекового відділу хребта зі стійким больовим синдромом без порушення функції. Наслідки закритої травми (01.2019) лівого колінного суглобу (операція 15.03.2019 – артроскопічна парціальна резекція заднього рогу медіального меніску лівого колінного суглобу) у вигляді післятравматичного деформуючого остеоартрозу лівого колінного суглобу І ст., стійкої комбінованої контрактури лівого колінного суглобу з незначним порушенням функції. Наслідки закритої травми (16.07.2018) правої стопи (операція 16.07.2018 – закрита репозиція, МОС основної фаланги 4 пальця правої стопи шпицями Кіршнера) у вигляді консолідованого перелому основної фаланги 4 пальця правої стопи без порушення функції. Встановлено, що захворювання позивача пов`язані з проходженням військової служби.

За результатами огляду МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 20%, про що свідчить копія довідки МСЕК серії АГ №0000565 від 11.06.2020 виданої Обласною МСЕК №2 м. Кривого Рогу на підставі акту огляду МСЕК №841.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги.

У відповідь на своє звернення, позивач отримав лист відповідача від 20.08.2020 №7/12610/7 з відмовою в призначенні йому одноразової грошової допомоги виходячи з протоколу від 30.07.2020 №110.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.07.2020 №110 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги оскільки позивача звільнено з військової служби 24.02.2020, а ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби встановлено 11.06.2020, тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби, визначений п.7 ч.2 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Додатково зазначено, що виплата допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов`язків військової служби).

Не погодившись з відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п`ята статті 17); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон України № 2232-XII).

Відповідно до ст.41 Закону України №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Спірні правовідносини регулюються правовими нормами Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон України №2011-XII).

Відповідно до ст.1 Закону України №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України №2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України №2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 ст.16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 7 - отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Відповідно до ч.2 ст. 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 п.2 ст.16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 ст.16-3 Закону №2011-XII передбачено, що встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 вказаної статті)

Статтею 16-4 Закону №2011-XII визначено підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються. Зокрема в ч.1 зазначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 (далі - Постанова №975) затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Зазначений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

В пункті 3 Порядку зазначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п.7 Порядку у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:

- 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

- 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби.

Так, згідно п.17 Порядку, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009р. №1317 затверджено Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п.5 вказаного Положення у разі коли особа, що звертається для встановлення інвалідності, не може прибути на огляд до комісії за станом здоров`я згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії у зв`язку з тим, що проживає у віддаленій місцевості, огляд проводиться за місцем проживання (вдома), у тому числі за місцем проживання у стаціонарних установах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб або в закладах охорони здоров`я, в яких така особа перебуває на лікуванні.

У разі подання письмової заяви особою, що звертається для встановлення інвалідності (її законним представником), у якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, за яких група інвалідності встановлюється безстроково, перелік яких затверджується МОЗ, комісія може приймати рішення про встановлення інвалідності заочно на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії.

Встановлення інвалідності заочно не проводиться за п`ятьма найбільш поширеними нозологічними формами захворювань, визначеними у переліку, що затверджується МОЗ, а також у разі, коли вона спричинена:

- нещасним випадком на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я);

- професійним захворюванням;

- захворюванням, одержаним під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- захворюванням, пов`язаним з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- захворюванням, одержаним в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Згідно з п.8 Положення датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.

Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюються до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що однією з умов для призначення та виплатити позивачу одноразової грошової допомоги є своєчасне проходження МСЕК з метою визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках у строк не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці МСЕК. Таким чином, позивач звільнився з військової служби 24.02.2020, але відповідно до довідки серії АГ №0000565 позивач пройшов огляд МСЕК щодо встановлення ступеню втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби лише 11.06.2020, тобто з порушенням строків визначених чинним законодавством. Вказаний факт не заперечується самим позивачем, який пояснює недотримання ним передбаченого законом строку з поважних причин, оскільки на дату (06.04.2020), призначену йому для отримання довідки МСЕК, діяли обмеження щодо проведення засідань МСЕК та роботи громадського транспорту, запроваджені на період дії карантину з метою запобігання поширенню на території Дніпропетровської області епідемії коронавірусу COVID-19. Позивач зазначає, що працівники МСЕК неодноразово повідомляли його про необхідність явки на комісію на більш пізній строк у зв`язку з карантинними обмеженнями.

При розгляді зазначених доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною 3 ст.78 КАС України встановлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Суд приймає до уваги, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 з 18.03.2020 до 24.04.2020 на всій території України введено жорсткий карантин. А з 25.04.2020 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №255 від 02.04.2020р., №392 від 20.05.2020р., №500 від 17.06.2020р. на території України діє адаптивний карантин.

Вказані обставини є загальновідомими і не потребують доказування.

Суд не залишає поза увагою доводи відповідача, що ані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Порядком не передбачено поновлення строків та визнання пропуску строку з поважних причин для виплати одноразової грошової допомоги.

Суд бере до уваги, що ситуація, яка склалася на території України, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 є форс-мажорними обставинами.

Форс-мажор - це непередбачувані обставини, які не залежать від волі осіб, за яких неможливо виконати покладені на них зобов`язання.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-IXвід 17.03.2020 року, карантин включено до списку форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо розподілу судових витрат, суд не застосовує правила ст.139 КАС України, оскільки позивач згідно п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.07.2020 №110 про відмову в призначені одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до п.7 ч.2 ст.16 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як такому, що вчасно отримав довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності після звільнення його з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова