Рішення № 100847268, 30.04.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2021 року Справа № 160/17579/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи:

-з 01.08.1978 по 10.10.1978 в Зиминському міському торг;

-з 02.02.1981 по 16.02.1981 в столовій№3 в селищі Сінокісне;

-з 05.03.1981 по 09.04.1981 в Ягоднинському виробничому управлінні;

-з 09.04.1981 по 05.03.1992 в універсамі;

-з 17.06.1992 по 01.08.1992 в Нікопольському міському биткомбінаті – протиправними;

- зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи:

-з 01.08.1978 по 10.10.1978 в Зиминському міському торг;

-з 02.02.1981 по 16.02.1981 в столовій №3 в селищі Сінокісне;

-з 05.03.1981 по 09.04.1981 в Ягоднинському виробничому управлінні;

-з 09.04.1981 по 05.03.1992 в універсамі;

-з 17.06.1992 по 01.08.1992 в Нікопольському міському биткомбінаті.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 07.09.2020 р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області для призначення пенсії за віком. Проте, листом №0400-0316-8/81802 від 16.09.2020р. повідомлено, що при розгляді наданих документів не можливо зарахувати до загального стажу періоди роботи з 01.08.1978 р. по 10.10.1978 р., з 02.02.1981 р. по 16.02.1981 р., з 05.03.1981 р. по 09.04.1981 р., з 10.04.1981 р. по 05.03.1992 р. та з 17.06.1992 р. по 01.08.1992 р., оскільки не можливо визначити назви підприємств на печатках, якими завірено записи, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в закладах та організаціях (№162 від 20.06.1974р.). Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

На виконання ухвали суду, позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.04.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем подано до суду відзив, в обґрунтування якого заперечує проти позову та зазначив, що при розгляді наданих позивачкою документів неможливо зарахувати до загального стажу періоди роботи з 01.08.1978 р. по 10.10.1978 р., з 02.02.1981 р. по 16.02.1981 р., з 05.03.1981 р. по 09.04.1981 р., з 10.04.1981 р. по 05.03.1992 р. та з 17.06.1992 р. по 01.08.1992 р., оскільки в зазначених періодах не можливо визначити назви підприємств на печатках, якими завірено записи, що не відповідає інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в закладах та організаціях.

Загальний стаж роботи Позивача на день звернення складає 10 років 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, та оцінивши їх у сукупності, при розгляді справи суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 07.09.2020 р. звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Проте, листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 16.09.2020р. №0400-0316-8/81802 позивача повідомлено, що при розгляді наданих документів не можливо зарахувати до загального стажу періоди роботи з 01.08.1978 р. по 10.10.1978 р., з 02.02.1981 р. по 16.02.1981 р., з 05.03.1981 р. по 09.04.1981 р., з 10.04.1981 р. по 05.03.1992 р. та з 17.06.1992 р. по 01.08.1992 р., оскільки не можливо визначити назви підприємств на печатках, якими завірено записи, що не відповідає Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в закладах та організаціях (№ 162 від 20.06.1974 р.).

Окрім того, повідомлено, що згідно наданих документів, загальний стаж складає 10 р. 23 дн., що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Відповідно до Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон України №1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 ст.24 Закону України №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст.40 Закону України №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XIІ (далі – Закон України №1788-XIІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливо лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 , у періоди, які не зараховані відповідачем, ОСОБА_1 працювала:

- з 01.08.1978 р. по 10.10.1978 р. продавцем в Зиминському міському торг;

-з 02.02.1981 р. по 16.02.1981 р. кухонною робітницею в столовій №3 в селищі Сінокісне;

-з 05.03.1981 р. по 09.04.1981 р. ученицею прачки – гладильниці в Ягоднинському виробничому управлінні;

-з 09.04.1981 р. по 05.03.1992 р. ученицею перукаря універсала перукарні в селищі Ягодне;

-з 17.06.1992р. по 01.08.1992р. перукарем в Нікопольському міському биткомбінаті.

Не зараховуючи вказані періоди роботи, відповідач зазначає, що у трудовій книжці наявні недоліки, а саме: неможливо визначити назви підприємств на печатках, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 20.06.1974 року №162.

Відповідно до ст.62 Закону України №1788-XIІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.)

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до п.18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Згідно пункту 2.3 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень Інструкції №162 вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відбиток печатки на трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що періоди роботи з з 01.08.1978р. по 10.10.1978р., з 02.02.1981р. по 16.02.1981р., з 05.03.1981р. по 09.04.1981р., з 10.04.1981р. по 05.03.1992р. та з 17.06.1992р. по 01.08.1992р. слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.

Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі ч.1 ст.139 КАС України, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному обсязі, підлягають стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840грн. 80коп., сплата яких підтверджується квитанцією №КП– 397/1 від 18.12.2020р.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.08.1978 р. по 10.10.1978 р. в Зиминському міському торг, з 02.02.1981 р. по 16.02.1981 р. в столовій №3 в селищі Сінокісне, з 05.03.1981 р. по 09.04.1981 р. в Ягоднинському виробничому управлінні, з 09.04.1981 р. по 05.03.1992 р. в універсамі, з 17.06.1992 р. по 01.08.1992 р. в Нікопольському міському биткомбінаті.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1978 р. по 10.10.1978 р. в Зиминському міському торг, з 02.02.1981 р. по 16.02.1981 р. в столовій №3 в селищі Сінокісне, з 05.03.1981 р. по 09.04.1981 р. в Ягоднинському виробничому управлінні, з 09.04.1981 р. по 05.03.1992 р. в універсамі, з 17.06.1992 р. по 01.08.1992 р. в Нікопольському міському биткомбінаті.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 840,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова