Постанова № 10084282, 17.06.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2010 р. р. № 2а-4449/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - Потабенко В.А.,

при секретарі Білас Ю.Ю.

за участю представника позивача Лозової Я.М.., згідно довіреності,

відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості (надалі - ЛМЦЗ) до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

позов заявлено Львівським міським центром зайнятості про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЛМЦЗ отриманих коштів як допомоги з безробіття в сумі 2148,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що відповідачкою було безпідставно отримано допомогу з безробіття. Безпідставність нарахування позивач мотивує фактом подання відповідачкою неправдивих відомостей про те, що вона на момент отримання статусу безробітної не укладала договорів цивільно-правового характеру. Відповідачка пройшла процедуру реєстрації в ЛМЦЗ та 23.01.2009 року, де їй було надано статус безробітної. У цей же час, в порушення вимог законодавства про надання статусу безробітного, остання не повідомила ЛМЦЗ про укладений нею 01.12.2008 року Договір № 476-818403 з ВАТ «Укртелеком»про надання послуг, за виконання якого відповідачка отримувала плату. Цим, відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, позивачеві було завдано матеріальної шкоди у розмірі 2148,40 грн., оскільки ним проводилася виплата матеріального забезпечення та надавалися соціальні послуги відповідачці відповідно до законодавства. На адресу ОСОБА_2 направлялася претензія щодо відшкодування коштів, але самостійно вказана сума нею сплачена не була. Відтак, позивач змушений звернутись до суду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, просить позов задовольнити.

Відповідачка в судовому засіданні проти позову заперечила. Стверджувала, що хоча й уклала Договір про надання послуг з ВАТ «Укртелеком»№ 476-818403 від 01.12.2008 року, в ньому в п. 6.2 було прописано, що її, як виконавця замовлених послуг, можуть звільнити в будь-який час, тому вона й шукала іншу роботу з допомогою ЛМЦЗ. Також звертає увагу суду на те, що в момент підписання договору не зауважила кінцевої дати його дії і вважала період наданих нею послуг випробувальним. Тому в заяві про надання статусу безробітної написала, що цивільно-правового договору не укладала. Факт надання Львівським міський центром зайнятості ОСОБА_2 статусу безробітної розцінює як те, що останній не вбачає жодних порушень своїх прав чи інтересів з боку відповідачки. Стверджує, що вона, ОСОБА_2, вчасно відвідувала призначені дні прийому та тренінги, отримуючи направлення на роботу, готова була приступити до неї, але за фахом у ЛМЦЗ роботу їй не знайшли. Факт отримання нею такої претензії не заперечувала. В поданих 14.06.2010 року запереченнях на позов також зазначає, що позивач пропустив річний строк позовної давності на звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки статус безробітної їй було надано 23.01.2009 року, а позов до суду подано 26.05.2010 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідачки, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

В ході розгляду справи судом було досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

ОСОБА_2 була зареєстрована в Львівському міському центрі зайнятості 23.01.2009 року. На підставі її особистої заяви до ЛМЦЗ від 23.01.2009 року, копія якої долучена до матеріалів справи, відповідачці було надано статус безробітної. В заяві відповідачкою засвідчено те, що вона на момент звернення до ЛМЦЗ не є найманим працівником, не укладала договору цивільно-правового характеру.

За час перебування на обліку, тобто за період з січня 2009 року по липень 2009 року, відповідачка ОСОБА_2 отримала від ЛМЦЗ допомогу по безробіттю в сумі 2148,40 грн.

В Акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 125 від 24.03.2010 року міститься інформація про результат проведеної Шевченківським районним центром зайнятості м. Києва звірки даних по застрахованій особі ОСОБА_2 із Філією інформаційно-комунікаційних систем ВАТ «Укртелеком». Дане розслідування страхових випадків проводилося на підставі звірки даних ЛМЦЗ та Державної податкової адміністрації у Львівській області.

Згідно наданих до звірки документів встановлено, що ОСОБА_2 з перебувала у цивільно-правових відносинах з Філією інформаційно-комунікаційних систем ВАТ «Укртелеком»відповідно до Договору про надання послуг № 476-818403 від 01.12.2008 року. Договір діє з моменту його підписання до повного розрахунку за надані послуги. За надані послуги впродовж січня-березня 2009 року відповідачка отримала доходу в сумі 4751,95 грн.

Згідно наказу ЛМЦЗ № 129 від 07.04.2010 року про відшкодування коштів ОСОБА_2, здійснено перерахунок сум матеріального забезпечення на випадок безробіття, отриманих безробітною за період з 23.01.2009 по 21.07.2009 року та зобов'язано вжити заходів щодо відшкодування відповідачкою отриманої допомоги з безробіття в сумі 2148, 40 грн.

Як вбачається з пояснень представника позивача та матеріалів справи, на адресу відповідачки було скеровано претензію щодо відшкодування коштів від 08.04.2010 року за № 2172114 із обґрунтуванням обставин відшкодування та пропозицією повернути отримані кошти в пятнадцяти денний строк. Також, в матеріалах справи наявна копія повідомлення укрпошти про вручення даної претензії відповідачці 16.04.2010 року особисто.

Відповідно до абз. "б" ч. 3 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року N 803-XII, з наступними змінами та доповненнями, в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство".

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно положень п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року N 1533-III, з наступними змінами та доповненнями, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно положень п. 3 ст. 36 вказаного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затв. Постановою КМУ від 14 лютого 2007 р. N 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення". Тобто, поданням такої заяви громадянин засвідчує, що є таким, що не має заробітку або інших, передбачених законодавством доходів.

Згідно абз. 13 п. 20 того ж Порядку, виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, є підставою для знаття з обліку.

Львівський міський центр зайнятості є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, діє відповідно до законів України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», "Про зайнятість населення", "Про державну службу в Україні", а, відтак, має право звертатись з позовами про стягнення коштів, витрачених як виплата допомоги по безробіттю.

Враховуючи все наведене, суд прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки в судовому порядку було встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 при зверненні до Львівського міського центру зайнятості не повідомила факт надання нею оплачуваних послуг цивільно-правового характеру, в результаті чого їй було надано статус безробітної всупереч положенню ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" та отримано в період січня по липень 2009 року допомогу по безробіттю в сумі 2148,40 грн. Вказана сума допомоги з безробіття підлягає стягненню з ОСОБА_2 в користь ЛМЦЗ.

Судом не беруться до уваги посилання відповідачки на факт пропущення ЛМЦЗ строку звернення до суду, оскільки, відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про укладений відповідачкою з Філією інформаційно-комунікаційних систем ВАТ «Укртелеком»Договір про надання послуг № 476-818403 від 01.12.2008 року Львівському міському центру зайнятості стало відомо лише 24.03.2010 року, після отримання відомостей з Київського МЦЗ.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року N 803-XII, зі змінами та доповненнями, ст. 31, 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року N 1533-III, зі змінами та доповненнями, та керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 79060, м. Львів, вул. Кн. Ольги, 122, код ЄДРПОУ 25555035) на р/р 37170001000584, ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014, КЕКВ 1341 - повернення допомоги з безробіття від п. Герасимової К.О. - 2148 (дві тисячі сто сорок вісім) гривень 40 коп.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 22.06.2010 року.

Суддя Потабенко В.А.