Рішення № 100842522, 20.10.2021, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

20.10.2021 м. Ужгород Справа № 907/280/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “САНРАЙС ЛОГИСТИКС”, м. Полтава (вх. № 02.3.1-02/685/21 від 27.09.2021 року) про ухвалення додаткового рішення

у справі №907/280/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “САНРАЙС ЛОГИСТИКС”, м. Полтава до Дочірнього підприємства “Закарпатський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Ужгород про стягнення суми 929.086,82грн.

Представники сторін:

від позивача - Стеценко Олександр Вікторович- в режимі відеоконференції

від відповідача - Ільницька Леся Михайлівна, представник за довіреністю від 20.10.2021 року №622/06-06

від відповідача - Марчук В.І., заступник директора

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 929.086,82грн. заборгованості за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №8/3 від 15.04.2020, у тому числі 866.904,02грн. основного боргу, 48.734,01грн. інфляційних втрат, 13.448,79 грн. три відсотки річних.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.09.2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю “САНРАЙС ЛОГИСТИКС”, м. Полтава до Дочірнього підприємства “Закарпатський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, м. Ужгород про стягнення суми 929.086,82 грн .задоволено частково.

27.09.2021 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.10.2021 призначено до розгляду заяву на 20.10.2021.

Представник позивача просить заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у ній.

06.10.2021 до суду надійшло подане відповідачем клопотання в порядку ст.ст. 42, 126 ГПК України, в якому відповідач просив суд зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та відмовити позивачу у задоволенні його заяви про розподіл судових витрат.

Заперечуючи проти обґрунтованості розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу відповідач, у тому числі, вказав, що аналіз первинних документів, що підтверджують заборгованість відповідача не потребував значної затрати часу та зусиль, оскільки відповідач не заперечував про наявність основного боргу перед позивачем, підписував та передавав позивачу ТТН видаткові накладні та інші документи, які в подальшому були використані Адвокатським бюро «СТЕЦЕНКО ТА ПАРТНЕРИ».

У свою чергу, справа №907/280/21 не є складною і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів. Про це свідчить і те, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23 квітня 2021 року відкрито провадження у справі №907/280/21 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Проте справа розглядалася у порядку загального позовного провадження у зв`язку із подачею відповідного клопотання відповідачем.

Підготовка обґрунтованого розрахунку стягуваних сум, підготовка копій документів, а відтак, вартість таких послуг заявником не підтверджена. У позивача були наявні всі платіжні доручення та рахунки - фактури тому розрахунок стягуваних сум не потребував значного часу.

В заяві про винесення додаткового рішення представник заявника зазначає що аналогічними є справи № 903/290/21 та 903/291/21, представником позивачів у яких теж було Адвокатське бюро «СТЕЦЕНКО ТА ПАРТНЕРИ». Відповідач, беручи до уваги наведене та те що, вище вказані справи є аналогічними то і виконані по них роботи є однотипними, стверджує, що надання відповідних послуг вимагає менше витрат часу.

Також відповідач заперечує значну трату часу позивачем на участі у судових засіданнях з огляду на те, що по справі №907/280/21 було проведено 3 судові засідання в яких Адвокатське бюро «СТЕЦЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» брав участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що не потребує значних затрат часу та фінансових витрат. Вказані справи стосуються лише позивача та відповідача та не викликають публічного інтересу, а результат їх вирішення не може вплинути на репутацію позивача.

Також відповідач стверджує, що прагнув урегулювати спір мирним шляхом, а заявлені позовні вимоги частково було оплачено у ході підготовчого засідання. Так, 01.04.2021 року відповідач надсилав Лист, яким визнавав наявність заборгованості, вказував на своє скрутне фінансове становище та просив не вживати заходів спрямованих на примусове стягнення заборгованості. Проте відповіді на вище вказаний лист відповідач не отримав, що свідчить про відсутність з боку позивача та його представника дій по мирному врегулюванню спору.

Позивач в заяві про винесення додаткового рішення зазначає, що аналогічними справами є справи № 903/290/21 та 903/291/21. З цього приводу відповідач зазначає, що рішення по зазначених справах не є остаточними та на даний час перебувають на стадіях оскарження.

Також відповідач просить суд взяти до уваги те, що відповідно до Додатку № 1 до Акту приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2021 року Адвокатським бюро «СТЕЦЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» послуги позивачу надавалися протягом 9 днів, а саме: 12.04.2021 р.; 13.04.2021 р.; 16.04.2021 р.; 14.05.2021 р.; 07.06. 2021 р.; 16.06. 2021 р.; 29.07.2021 р.; 07.09. 2021 р.; 22.09. 2021 р. Зважаючи на те, що зазначена вартість послуг на професійну правничу допомогу становить 50 000 грн. шляхом ділення вартості вказаних послуг на кількість затрачених днів отримуємо вартість послуг Адвокатським бюро «CTEЦЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» наданих у даній справі за один день у розмірі 5 555 грн. 55 коп. Варто зазначити, що послуги які надавалися представником позивача не потребували виконання протягом цілого дня. Так, судові засідання тривали до 30 хв.

Зважаючи вище викладене та на обсяг виконаних робіт зазначений у Додатку № 1 до Акту приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2021 відповідач вважає, що у даній справі розмір витрати на правничу допомогу в порівнянні з реальним обсягом такої допомоги у суді першої інстанції, часом витраченим на надання таких послуг не відповідає критерію реальності та є завищеним.

Просить суд взяти до уваги, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обrрунтованим (рішення у справі "East/West A1liance Limited" проти України, заява N 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Відтак, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, , відповідач вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між якими та не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

З огляду на вищенаведене, відповідач стверджує, що фактичний час, витрачений АБ «СТЕЦЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» на надання позивачу правової допомоги у справі №907/280/21, не відповідає часу, вказаному в акті приймання наданої правничої допомоги від 23.09.2021. Те саме стосується, на переконання відповідача, й обсягу юридичних послуг, зазначених у вказаному акті та додатку до нього. Таким чином, згідно з твердженнями відповідача, вбачаються ознаки штучного збільшення обсягу правничої допомоги та розміру витрат на її надання, що має на меті завдання збитків державному підприємству.

Також посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19, відповідач зазначив, що витрати зі сплати гонорару успіху не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер. Таким чином, на переконання відповідача, відсутні правові підстави для компенсації позивачу суми в розмірі 20 000,00 грн за рахунок відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 907/280/21, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Матеріали справи свідчать, що у засіданні суду 22.09.2021 до закінчення судових дебатів у справі, позивач усно озвучив заяву про намір подати додаткові докази на підтвердження розміру понесених ним витрат на правову допомогу. Орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу позивачем зазначено у позовній заяві у розмірі 50000-70000грн.

Частиною 3 ст. 221 ГПК України встановлено, що у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Судом встановлено, що позивач долучив до матеріалів позову попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно з яким загальна орієнтовна сума судових витрат на правову допомогу за розрахунком позивача становить 50 000,00 грн. – 70 000,00 грн.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення у справі позивач просив покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 70.000,00грн.

Судом встановлено, що представники позивача – Стеценко О.В. та Горболис О.А. є адвокатами, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №695 від 25.09.2009 та серії ІП №1583 від 04.01.2017. Вказані відомості розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- копію договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021, укладеного між АО «Стеценко та партнери» та ТОВ «Санйрайс логістикс», за умовами якого безпосереднє виконання вказаного договору буде здійснюватися безпосередньо адвокатським об`єднанням;

- копію додаткової угоди №3 від 31.03.2021 до договору №210331 про надання правової допомоги від 31.03.2021;

- акт приймання-передачі наданих послуг за договором та додатковою угодою від 23.09.2021;

- додаток №1 до акту приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2021;

- копію рахунку-фактури № 210923 від 23.09.2021 на суму 70 000,00 грн;

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Шляхом укладення додаткової угоди № 3 від 31.03.2021 позивач та адвокатське об`єднання погодили, що розмір послуг виконавця за надання правничої допомоги згідно пп.1.1 даної додаткової угоди становить 50 000,00 грн без ПДВ. При цьому, відповідно до пп.1 доданої додаткової угоди №3 від 31.03.2021 до Договору №210331 від 31.03.2021 сторонами узгоджено, що юридичні послуги включають у себе представництво інтересів Клієнта у господарському суді першої інстанції та інша професійна правова допомога, пов`язана зі справою (включаючи підготовку, збір доказів, тощо); вивчення матеріалів справи, розробка та обговорення стратегії стягнення, аналіз та збір доказовою бази, підготовка та подача до суду позовної заяви, завірення усіх без виключення та обмежень документів та доказів поданих разом з позовною заявою тощо, надання рекомендацій щодо збору доказової бази, проведення переговорів з боржником, підготовка і подача до суду клопотань/заяв/скарг по суті спору, участь у судових засіданнях, отримання рішення суду, надання інших послуг, необхідних для належного представництва інтересів Клієнта.

Як вбачається з деталізації наданих послуг зазначених у додатку №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг, адвокатським об`єднанням було здійснено аналіз первинних документів, що підтверджують заборгованість відповідача; підготовку обгрунтованого розрахунку стягуваних сум, підготовка копій документів; підготовка та відправлення позовної заяви відповідачу та до господарського суду; аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та направлення відповіді на відзив; підготовка та направлення клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду; участь у судовому засіданні; підготовка та направлення клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду; участь у судовому засіданні; участь у судовому засіданні.

Відтак, вбачається, що адвокатським об`єднанням була надані такі послуги, як підготовка копій документів, надсилання примірників позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу та до Господарського суду Закарпатської області, направлення відповіді на відзив. Проте, ні Договір про надання правової допомоги, ні Додаток до договору №3, ані Акт приймання-передачі наданих послуг із його деталізацією (додаток №1 до Акту), не містять у собі вартісного визначення надання таких послуг та інших послуг, наданих у межах виконання Договору про правову допомогу.

У зв`язку з вищевикладеним суд зазначає, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Положеннями ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Згідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, такі вчинені адвокатом дії як оформлення копій письмових доказів, підготовка повного пакета документів для подачі до суду, надсилання документів поштою (представництво інтересів клієнта в поштовому відділенні) або подання їх до суду через канцелярію не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Суд, врахувавши положення ст.ст. 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, дійшов висновку, що вищевказані послуги з підготовки копій документів, надсилання примірників позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу та до Господарського суду Закарпатської області, направлення відповіді на відзив, не є юридичними послугами та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, а відтак витрати на них не можуть бути покладені судом на інших сторін спору.

Відтак, вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу підлягають задоволенню частково у розмірі 25.000,00грн. У задоволенні решти вимог відмовити з огляду на вищенаведене.

Крім того, як встановлено судом раніше, до загальної вартості правової допомоги, яку позивач просить відшкодувати йому за рахунок відповідача, був включений гонорар в розмірі 20 000,00 грн.

За умовами п. 3 Додаткової угоди №3 до Договору про надання правової допомоги №210331 від 31.03.2021 у випадку отримання адвокатом певного позитивного правового результату, як-то: винесення судом рішення на користь замовника, що є позитивним для замовника залежно від замовлених ним послуг і подібне, замовник окремо від вартості наданих послуг сплачує виконавцю гонорар адвоката (гонорар успіху) для майнових спорів у розмірі до 20.000,00грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд вказує, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При цьому суд зазначає, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу позивача становив 50 000,00 грн – 70 000,00 грн, у той час, як у такому розрахунку заявником не вказано таких витрат, як гонорар успіху.

За приписами ж ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Також суд вказує, що Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Суд враховує, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Що стосується стягнення "гонорару успіху" в сумі 20 000,00 грн, суд, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, та встановивши, що такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містить обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер. До того ж судом враховано, що надані адвокатом юридичні послуги оплачуються позивачем окремо (50 000,00грн.).

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові КГС ВС від 24.06.2021 у справі № 922/902/19.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що розподілу між сторонами підлягають витрати на правову допомогу в розмірі 25 000,00 грн (за виключенням послуг, що не є юридичними послугами) та за виключенням 20 000,00 грн гонорар успіху).

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “САНРАЙС ЛОГИСТИКС”, м. Полтава (вх. № 02.3.1-02/685/21 від 27.09.2021 року) про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі № 907/280/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Стягнути з Дочірнього підприємства “Закарпатський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Собранецька, будинок 39, код ЄДРПОУ 31179046) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САНРАЙС ЛОГИСТИКС" (36014, Полтавська обл., місто Полтава, вулиця Європейська, будинок 2, офіс 209, код ЄДРПОУ 42044752) витрати на правничу допомогу в розмірі 25.000,00грн. (двадцять п`ять тисяч гривень 00 коп.).

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення підписано 05.11.2021.

Суддя Ремецькі О.Ф.